Ухвала суду № 50918922, 17.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6811/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.за участю представника позивачаОСОБА_5представника відповідачаВініченка В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2015 року № 0000241701, рішення № 0000261701 від 31.03.2015 року та вимоги про сплату боргу від 31.03.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, зареєстрований як фізична особа-підприємець 31.10.1996 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, починаючи з 31.10.1996 року за № 4363. Позивач також зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 200173450 від 24.05.2014 року, № 100084582 від 20.12.2007 року, анульоване 24.04.2014 року.

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Під час перевірки встановлено, що протягом періоду, що перевірявся позивач перебував на загальній системі оподаткування обліку та звітності, здійснював роздрібну та оптову торгівлю тютюновими виробами, напоями і продуктами харчування (за наявності ліцензій та торгових патентів). Перелік місць (об'єктів), де здійснювалася підприємницька діяльність позивача (в тому числі з отриманням торгових патентів) наведені на стор. 3 - 4 акта перевірки.

За період, що перевірявся позивач задекларував суму: валового доходу за 2013 рік у розмірі 642 811,00 грн. (дохід, від провадження підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування), суму витрат за 2013 рік у розмірі 630 129,00 грн. (структура таких витрат міститься на стор. 7 акта перевірки), що пов'язані із підприємницькою діяльністю, та відповідно суму чистого оподатковуваного доходу - 12 682,00 грн.; валового доходу за 2014 рік у розмірі 316 391,00 грн. (дохід, від провадження підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування), суму витрат за 2014 рік у розмірі 302 733,00 грн. (структура таких витрат міститься на стор. 7 акта перевірки), що пов'язані із підприємницькою діяльністю, та відповідно суму чистого оподатковуваного доходу - 13 658,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 16.03.2015 року № 872/26-58-17-01-17-2341902411, згідно з висновками якого контролюючим органом встановлено порушення платником: ст. 164, п. 177.4 ст. 177, пп. 139.1.9 п. 139.1ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми таких витрат за 2013-2014 роки на 20 782,88 грн. та, як наслідок, до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2013-2014 роки на 20 782,88 грн. У зв'язку з цим за результатами перевірки перевіряючими було донараховано позивачу до сплати сума грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013-2014 роки у розмірі 20 782,88 грн.

У зв'язку з встановленням завищення валових витрат за 2013-2014 роки, чистий дохід за 2013 рік за результатами перевірки склав 118 880,24 грн., в результаті чого позивачем не донараховано та не сплачено до бюджету ЄСВ у сумі 36 850,81 грн., за 2014 рік на суму 46 012.26 грн., що призвело до недоплати ЄСВ у розмірі 11 226,96 грн. Тобто, за даними перевірки сума відхилення становить у 2013 році 3 070,91 грн. щомісяця, у 2014 році 935,58 грн. щомісяця.

Таким чином, контролюючий орган вказав про порушення позивачем пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування" та, відповідно, за результатами перевірки донараховано за 2013-2014 роки до сплати ЄСВ у розмірі 48 077,77 грн.

Судом вірно встановлено, що на підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015 року № 0000241701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, у сумі 20 782,88 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 10 391,44 грн.;

рішення № 0000261701 від 31.03.2015 року, яким застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 8 492,88 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2015 року №Ф-7У з єдиного соціального внеску у сумі 48 077,77 грн.

Вважаючи вказані рішення контролюючого органу незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки щодо зафіксованих у ньому порушень платником вимог податкового законодавства, оскільки, по-перше, в акті не зазначено, за якими саме господарськими операціями позивача було встановлено порушення, що стало підставою для коригування сум валових витрат позивача за 2013-2014 роки та відповідних донарахувань податкових зобов'язань у зв'язку з виявленим порушенням, по-друге, в акті перевірки даного платника відповідачем не відображено переліку документів, використаних під час проведення документальної перевірки позивача, чи то ненаданих, але відсутність яких стала підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань. У зв'язку із цим, окружний адміністративний суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для прийняття податковим органом оскаржуваних рішень та, як наслідок, наявність правових підстав для визнання їх протиправними та скасування

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

За визначенням п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно зі ст. 177 п. 177.4 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За правилами абз. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Пунктами 139.1.1 і 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (зокрема, витрат фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу); витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 2 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що дія цього закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким згідно із законодавством надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат і які ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку та звітності.

Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - підприємців, які застосовують загальну систему оподаткування, законодавством не передбачено.

Згідно з пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом на підставі висновку акта, що згідно наданих до перевірки банківських виписок, видаткових і податкових накладних, виявлено завищення показника валових витрат за 2013 рік на суму 106 198,24 грн., за 2014 рік на суму 32 354,26 грн., у зв'язку з включенням до складу собівартості товару сум неоплаченого товару. Висновки саме про це порушення стали підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 20 782,88 грн. та сплати ЄСВ у розмірі 48 077,77 грн.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з пунктом 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 5.2 вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Виходячи з наявних у справі матеріалів, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що контролюючий орган, зазначаючи про встановлені в ході перевірки завищення платником валових витрат за 2013 та за 2014 рік, що виникло за рахунок завищення собівартості товару у зв'язку із включенням до собівартості товару за вказані періоди сум неоплаченого товару, жодним чином не обґрунтував вказаних доводів із посиланням на документи, використані під час перевірки позивача, не зазначено яких саме платіжних документів не надано до перевірки.

Також, в акті перевірки не зазначено, за якими саме господарськими операціями було встановлено порушення, тобто не сплату позивачем товарів, що стало підставою для коригування сум валових витрат позивача за 2013-2014 роки та відповідних донарахувань податкових зобов'язань у зв'язку з виявленим порушенням.

У зв'язку із цим суд акцентував увагу на неможливості встановити, за якими саме договорами за результатами перевірки відповідач вважає, що позивач має кредиторську заборгованість, оскільки, ці договори та господарські операції не відображено в акті перевірки позивача.

Крім того, відповідачем не надано жодних документальних доказів, в тому числі засвідчених витягів з автоматизованих інформаційних систем податкових органів, в яких міститься інформація про виявлені розбіжності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що зафіксовані в акті перевірки, оскільки їх не підтверджено жодним належним та допустимим в розумінні ст. 70 КАС України доказом. Фактично посилання контролюючого органу є лише припущенням.

Позивач, в свою чергу, на підтвердження власної позиції щодо правильного декларування ним у 2013 та 2014 роках собівартості придбаного товару надав суду копії чеків, платіжних доручень, податкових та видаткових накладних, акти звірки взаєморозрахунків.

Отже, обставини понесення ФОП ОСОБА_7 витрат на придбання товарів за звітний період підтверджується наявними у справі первинними документами, відповідачем такі обставини не спростовані, при цьому, реальність операцій позивача контролюючий орган не ставить під сумнів.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в апеляційній скарзі відповідач фактично продублював викладені в акті перевірки обставини, жодним чином не спростувавши висновків окружного адміністративного суду про необгрунтованість та недоведеність зафіксованого в акті завищення позивачем валових витрат за 2013 та за 2014 рік, що виникло за рахунок завищення собівартості товару у зв'язку із включенням до собівартості товару за вказані періоди сум неоплаченого товару, як підстави для прийняття спірних рішень.

Також апелянтом не наведено обґрунтувань щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, неповного з'ясування або недоведеності обставин у справі чи невідповідності висновків суду обставинам справи.

За таких обставин, виходячи з меж апеляційного оскарження судового рішення, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної податкової вимоги.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлено 21 вересня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.