Ухвала суду № 50918844, 15.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4439/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арте Наіна» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Арте Наіна» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправною відмову відповідача щодо визнання податковою звітністю податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), реєстром виданих та отриманих податкових накладних за жовтень та грудень 2014 року, а також визнати ці податкові декларації з додатками поданими та зареєстрованими 19 листопада 2014 року та 19 січня 2015 року відповідно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2014 року з усіма додатками до неї з підстав, зазначених у листі від 21.11.2014 року № 3061/10/26-57-18-02-10, а також щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з цього податку за грудень 2014 року з усіма додатками до неї з підстав, зазначених у листі від 22.01.2015 року № 805/10/26-57-18-02-10. Визнано вказані податкові декларації з усіма додатками до них такими, що подані у момент фактичного їх отримання, а саме: 19.11.2014 та 19.01.2015 року відповідно. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2014 року податковою звітністю та для відмови у їх прийнятті.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції оскаржується лише відповідачем, колегія суддів переглядає судове рішення в межах вимог апелянта.

Колегією суддів установлено, що 19.11.2014 та 19.01.2015 позивач подав до відповідача податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень і грудень 2014 року у паперовому вигляді.

На час подання податкових декларацій позивач був зареєстрованим платником податку на додану вартість та перебував на обліку у Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Листами від 21.11.2014 № 3061/10/26-57-18-02-10 та від 22.01.2015 року № 805/10/26-57-18-02-10 відповідач повідомив позивача про те, що вищевказані податкові декларації вважаються неприйнятими (не вважаються податковою звітністю) у зв'язку з невірно зазначеним обов'язковим реквізитом, а саме: місцезнаходженням підприємства.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо неприйняття (невизнання податковою звітністю) його декларацій, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність дій контролюючого органу, судова колегія виходить із наступного.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України до обов'язків платника податку відноситься подання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларацій, звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомлення контролюючих органів про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.

Вимоги щодо складання податкової декларації та її подання до податкового органу, визначені в Главі 2 Розділу ІІ Податкового кодексу України (статті 46 - 51).

Згідно пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.3 статті 48 цього Кодексу визначено обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація. До таких, зокрема, відноситься місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як з'ясовано судом, підставою для відмови у визнанні податкових декларацій позивача податковою звітністю була недостовірність зазначених позивачем відомостей про місцезнаходження.

Згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У згаданих податкових деклараціях позивачем зазначено, що його податкова адреса: проспект Перемоги, 104, м. Київ, 03115.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяги з якого наявні в матеріалах справи, станом на дати подання спірних податкових декларацій місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Арте Наіна» є наступна адреса: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, будинок 104.

Таким чином, адреса, зазначена позивачем в податкових деклараціях, відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому відповідачем неправомірно не визнано податковою звітністю декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2014 року.

До того ж, факт місцезнаходження позивача саме за адресою, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підтверджується угодою №2450 від 28.02.2013, укладеною з КП «Київський міський бізнес центр», відповідно до якої Комунальне підприємство надає позивачу офісні, інформаційно-консультативні та інші послуги за адресою: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 104.

Посилання відповідача на отриману від підрозділу податкової міліції інформацію про не встановлення позивача за податковою адресою судом не враховується, адже така інформація не являється допустимим аргументом для відмови в прийнятті податкової звітності платника допоки відповідні зміни не будуть внесені до ЄДРПОУ.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.