Ухвала суду № 50917351, 22.12.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"22" грудня 2014 р.Справа № 924/1561/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Прокурора м. Кам'янець-Подільського в інтересах держави

до 1. Кам'янець-Подільської міської ради, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область;

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область;

3. Департамент економіки та розвитку інфраструктури міста Камянець-Подільської міської ради, м.Камянець-Подільський, Хмельницька область

про - визнання договору оренди нежитлового приміщення, загальною площею 89,7 кв.м., яке розташоване на 1-му поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Саксаганського, 24 від 20.07.2012р. недійсним;

- скасування рішення 32 сесії Кам'янець-Поідльської міської ради №10 від 27.09.2012р. в частині включення нежитлового приміщення, загальною площею 89,7 кв.м., яке розташоване на 1-му поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Саксаганського, 24 в перелік об'єктів комунальної власності, що пропонуються для приватизації;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 89,7 кв.м., яке розташоване на 1-му поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Хмельницька область, м.Кам'янець-Подільський, вул. Саксаганського, 24, укладеного між Кам'янець-Подільською міською радою в особі директора Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 12.03.2013р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 прокурор прокуратури м. Хмельницького (службове посвідчення №027179 від 02.07.2014р.);

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: ОСОБА_4 адвокат за договором від 28.11.2014р.;

ОСОБА_1 фізична особа-підприємець;

від відповідача-3: ОСОБА_5 за довіреністю №1367/07-08 від 05.12.2014р.

Суть спору: Прокурор м. Кам'янець-Подільського в інтересах держави звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить визнати договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 89,7 кв.м., яке розташоване на 1-му поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Саксаганського, 24 від 20.07.2012р. недійсним; скасувати рішення 32 сесії Кам'янець-Поідльської міської ради №10 від 27.09.2012р. в частині включення нежитлового приміщення, загальною площею 89,7 кв.м., яке розташоване на 1-му поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Саксаганського, 24 в перелік об'єктів комунальної власності, що пропонуються для приватизації; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 89,7 кв.м., яке розташоване на 1-му поверсі п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Саксаганського, 24, укладеного між Кам'янець-Подільською міською радою в особі директора Департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 12.03.2013р.

Прокурор в засідання суду 22.12.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позові.

Представник відповідача-1 в засідання суду 22.12.2014р. не прибув, через канцелярію надав суду письмовий відзив, відповідно до якого вважає, що позов прокурора є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач-1 вказує, що одним із обґрунтувань позову є твердження позивача про те, що Кам'янець-Подільська міська рада безпідставно при прийнятті оскаржуваного рішення від 27.09.2012р. №10 обрала способом приватизації викуп, оскільки викуп застосовується тільки щодо об'єктів, які не продано за аукціоном, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця передбачено законом.

Однак, відповідач-1 зазначає, що в даному випадку позивач помилково ототожнює поняття „обрання способу приватизації та „застосування способу приватизації, які за своєю суттю є абсолютно різними.

За приписами п.30 ч.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції місцевих рад віднесено в тому числі прийняття рішень щодо відчуження об'єктів комунальної власності, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Аналізуючи дану норму Закону вбачається, що Кам'янець-Подільська міська рада як орган місцевого самоврядування має право самостійно, на власний розсуд без жодних додаткових умов своїм рішенням обирати спосіб приватизації об'єкта права комунальної власності, а вже застосовувати його, тобто безпосередньо здійснювати відчуження - у випадку наявних на те правових підстав.

Викладене свідчить про безпідставність тверджень позивача про включення спірного об'єкту нерухомого майна до переліку об'єктів приватизації та обрання способу приватизації шляхом викупу.

Щодо вимоги позивача визнання недійсним договору купівлі-продажу відповідач-1 вказує, що єдиною підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу позивач вказує недостатній об'єм виконаних відповідачем-2 невід'ємних поліпшень, що не давало права застосовувати викуп та, відповідно, укладати договір купівлі-продажу. При цьому обґрунтування позивача не містять жодного посилання на встановлені законодавством підстави визнання правочину недійсним.

На думку відповідача-1, викладене свідчить про відсутність порушень при укладенні спірного договору купівлі-продажу та підстав для визнання його недійсним.

Окрім того, відповідач-1 звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

В свою чергу, за приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України „Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, законодавцем прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Статтею 17 цього Закону встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, Протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини судам у здійсненні судочинства необхідно застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі „Федоренко проти України від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути „існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні „виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини „Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: „наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце „непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовував рішення Європейського суду з прав людини „Стретч проти Сполученого Королівства та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач-1 просить суд винести рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Також представником відповідача-1 через канцелярію суду надано заяву від 22.12.2014р. відповідно до якої останній просить суд у задоволенні позову відмовити із підстав викладених у відзиві та слухати справу без участі представника відповідача-1.

Представники відповідача-2 в засідання суду 22.12.2014р. прибули, усно проти позову заперечили. Крім того, в порядку ч.3 ст.69 ГПК України подали клопотання від 22.12.2014р. про продовження строку розгляду спору на пятнадцять днів у звязку із необхідністю подання додаткових доказів по справі.

Представник відповідача-3 в засідання суду 22.12.2014р. прибув, проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов від 25.11.2014р. Крім того, надав суду завірені копії рішень Камянець-Подільської міської ради від 29.05.2012р. №2 та № 5 із додатками, які оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про продовження строку розгляду спору, судом враховується, що згідно з ч.1 ст.69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Подане відповідачем-2 клопотання щодо продовження строку розгляду спору будь-чиїх прав, свобод та законом охоронюваних інтересів не порушує, відповідає нормам чинного законодавства, а тому судом приймається та підлягає задоволенню.

За таких обставин строк розгляду спору продовжується на 15 днів, до „19 січня 2015 року.

Згідно із п.1 ч.1 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема у звязку із незявленням в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги неявку в засідання суду представника відповідача-1, спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому суд вважає за необхідне з метою повного, всебічного та обєктивного дослідження усіх обставин відкласти розгляд справи на іншу дату.

Керуючись ст.69, п.1 ч.1 ст.77, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, СУД

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача про продовження строку розгляду спору задовольнити.

Строк розгляду спору продовжити на 15 днів - до 19.01.2015 року.

Розгляд справи №924/1561/14 відкласти на 11:00 "12" січня 2015 р.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, к.316.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу-1: Кам'янець-Подільська міська рада (майдан Відродження, 1, м. Кам'янець-Подільський, 32300) рекомендов.