Ухвала суду № 50913956, 09.10.2014, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"09" жовтня 2014 р.Справа № 921/20/14-г/6 УХВАЛА

про розяснення рішення

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув заяву підприємця ОСОБА_1 про розяснення рішення у справі

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 46020

до відповідача №1 - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 АДРЕСА_2 46001

до відповідача №2 - Приватного акціонерного товариства "ВТБ Банк" ОСОБА_3 Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26 м. Київ 01004

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область 46021

про визнання права власності на майно (грошові кошти) та зняття з нього арешту.

За участю представників сторін:

Позивача ОСОБА_4

Відповідача №1- не з'явився

Відповідача №2 - не з'явився

Третьої особи - не з'явився

Суть справи:

02 жовтня 2014 року підприємець ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Тернопільської області з клопотанням про роз'яснення рішення від 10 квітня 2014 року у справі №921/20/14-г/6.

Заяву мотивовано тим, що в процесі розгляду справи, спірні кошти належні позивачу були зараховані на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області, внаслідок чого, і незважаючи на набрання рішенням законної сили, розпоряджатись ними власник немає можливості.

В судове засідання, призначене для розгляду заяви на 09 жовтня 2014 року, уповноважені представники відповідачів №№1,2 та третьої особи, участь яких не визнавалась обовязковою, не з'явились.

В силу ч.4 ст.89 ГПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Представнику заявника розяснено належні йому права та обовязки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, суд встановив:

У січні 2014 року СПД фізична особа ОСОБА_1 звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом про визнання права власності на грошові кошти та зняття з них арешту.

Вимоги позивача було мотивовано тим, що в рахунок погашення заборгованості підприємця ОСОБА_2 орган ДВС наклав арешт на грошові кошти, що належать підприємцю ОСОБА_1

З врахуванням приписів ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", іншого способу захисту порушених прав, станом на час подання позову у позивача не існувало.

Після початку розгляду справи по суті, за поясненнями представника ДВС, даними в засіданні від 03.04.2014 року, вказані кошти вже списані з рахунку боржника в Тернопільської філії ПАТ "КБ "ПриватБанк" та перераховані на відповідний рахунок виконавчої служби, але ще не передані стягувачу. Реквізити рахунку, на якому знаходяться спірні кошти представник ДВС не повідомив.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10 квітня 2014 року у справі №921/20/14-г/6, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2014 року, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю та постановлено:

1. Визнати за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ін. номер НОМЕР_1) - право власності на майно (грошові кошти) в сумі 116 950 грн., що знаходились на поточному рахунку 26004055135105 в Тернопільській філії ПАТ "КБ "ПриватБанк",МФО 338783, який був відкритий на ім'я фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4 ін. номер НОМЕР_2);

2. Зняти арешт з майна (грошових коштів) в сумі 116 950 грн., внесених на поточний рахунок 26004055135105 в Тернопільській філії ПАТ "КБ "ПриватБанк", МФО 338783, який був відкритий на ім'я фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4 ін. номер НОМЕР_2).

З метою виконання судового рішення 09 липня 2014 року підприємець ОСОБА_1 звернулась до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області, з заявою про зняття арешту з грошових коштів в сумі 116 950, 00 гривень, що знаходились на поточному рахунку № 26004055135105 в Тернопільській філії ПАТ "КБ "ПриватБанк" МФО 338783, відкритий на імя фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та про перерахування вищевказаних коштів на мій поточний рахунок відкритий в банківській установі, а саме: п/р № 26003055162566 в Тернопільській філії ПАТ "КБ "ПриватБанк", МФО 338783.

Листом 10 липня 2014 року за № 03.3-32/В-2/254 відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області відмовив позивачу в знятті арешту з грошових коштів в сумі 116 950,00 гривень, посилаючись на те, що 24 березня 2014 року, тобто вже в процесі розгляду господарським судом Тернопільської області справи № 921/20/14-г/6, грошові кошти в сумі 116 950,00 гривень були перераховані з банківського рахунку №26004055135105, який відкритий на імя ОСОБА_2 в Тернопільській філії ПАТ "КБ "ПриватБанк", МФО 338783, та зараховані на депозитний рахунок відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Тернопільській області, а саме на р/р № 37311001004529 в ГУДКУ у Тернопільській області, МФО-838012, код ЄДРПОУ 34905804.

Неможливість отримати належні позивачу грошові кошти, опісля зняття з них арешту за рішенням суду, стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про його розяснення.

Суддя за заявою сторони чи державного виконавця розяснює рішення, ухвалу не змінюючи при цьому їх змісту (ч.1 ст. 89 ГПК України).

Отже, розяснення рішення, ухвали - це викладення їх у більш ясній формі.

Відповідно до ст. 89 ГПК України та ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі Закон №606-XIV), суд який видав виконавчий документ зобовязаний розглянути заяву про розяснення рішення у 10-денний строк з дня її надходження. Про розяснення рішення суд виносить ухвалу.

В порядку ст. 89 ГПК України, ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження, суд вважає за необхідне роз'яснити наступне.

Так, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 року N 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 25.07.2002р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до пілотного рішення Європейського суду з прав людини від 15 січня 2010 року справі "ОСОБА_5 проти України" право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка, п. 53).

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обовязкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії», № 59498/00, ECHR 2002-III).

Стаття 13 Конвенції проголошує: «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

В силу ст. 124 Конституції України, ст.115 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21 квітня 1999року (далі-Закон №606-XIV), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", органи державної влади (до яких належить відділ ДВС), їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Стаття 6 Закону №606-XIV покладає на державного виконавця обовязок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

За ч.2 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Приписи п. 4.2.12. "Інструкції з організації примусового виконання рішень" затвердженої Наказом Мінюсту № 512/5 від 02.04.2012 року встановлюють, що у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

Як було встановлено судовим рішенням від 10 квітня 2014 року у справі №921/20/14-г/6, грошові кошти в сумі 116 950 грн., що були внесені на поточний рахунок 26004055135105 в Тернопільській філії ПАТ "КБ "ПриватБанк",МФО 338783, який був відкритий на ім'я фізичної особи підприємця ОСОБА_2 належать на праві власності ОСОБА_1.

Другим пунктом вказаного рішення було знято арешт не з рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_2, а з коштів в сумі 116 950 грн., належних на праві власності ОСОБА_1, і внесених на поточний рахунок 26004055135105 в Тернопільській філії ПАТ "КБ "ПриватБанк",МФО 338783, який був відкритий на ім'я фізичної особи підприємця ОСОБА_2.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 32-34, 86, 89 ГПК України, Закону України "Про виконавче провадження", Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, Конституції України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Розяснити, що відповідно до рішення господарського суду Тернопільської області від 10 квітня 2014 року у справі №921/20/14-г/6 (яке набрало законної сили 23 червня 2014 року), за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ін. номер НОМЕР_1) - визнано право власності на майно (грошові кошти) в сумі 116 950 грн., що знаходились на поточному рахунку 26004055135105 в Тернопільській філії ПАТ "КБ "ПриватБанк",МФО 338783, який був відкритий на ім'я фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4 ін. номер НОМЕР_2). А також знято арешт з коштів в сумі 116 950 грн., внесених на вказаний поточний рахунок, незалежно від їх подальшого перерахування органом ДВС.

За змістом названого судового рішення (стор. 2 судового акта), на час його винесення, кошти в розмірі 116 950 грн., були вже списані з рахунку ОСОБА_2 №26004055135105 в Тернопільській філії ПАТ "КБ "ПриватБанк",МФО 338783 та перераховані на відповідний рахунок Державної виконавчої служби.

СуддяІ.П. Шумський