Рішення № 50910852, 14.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа № 911/3664/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»

до Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів»

про стягнення 305385,08 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 305 від 18.05.2015 р.

від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» (далі ПАТ «Аграрний фонд», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (далі ПАТ «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів», відповідач) про стягнення 305385,08 грн.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У звязку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договором про відступлення права вимоги № 32-06/14 від 22.08.2014 р., у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 239330,00 грн. основного боргу, 33506,20 грн. пені, 33548,88 грн. штрафу, а також судовий збір.

11.09.2015 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Аграрний фонд» було подано письмові пояснення № 02-01/2214 від 09.09.2015 р.

У судовому засіданні 14.09.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 14.09.2015 р. представника не направив.

Згідно з п.п. 1, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства звязку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством звязку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції» за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Пруди» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (покупець) було укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 1228Ф, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобовязався передати покупцю у власність товар: пшениця мяка 2 клас (далі товар), а покупець прийняти товар та оплатити його.

Згідно з п. 3.1 біржового договору поставки сума попередньої оплати за договором складає 50 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 239330,00 грн.

На виконання біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1228Ф позивач перерахував ТОВ «Укрзернопром-Пруди» 239330,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ПАТ «Аграрний фонд».

22.08.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 32-06/14, згідно якого сторони дійшли згоди, що первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за біржовим договором поставки зерна врожаю 2014 року № 1228Ф від 03.12.2013 р.

Згідно з п. 1.2 договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобовязань за основним договором.

У відповідності з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору компенсацію у розмірі 239330,00 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора. Оплата компенсації новим кредитором первісному кредиторові в розмірі, передбаченому п. 2.1 договору, здійснюється протягом 4 календарних днів після набрання чинності цим договором (п.п. 2.1, 2.2 договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 4.1 договору у разі порушення новим кредитором строків оплати компенсації за відступлене право вимоги, новий кредитор сплачує первісному кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, оплата якої прострочена, за кожен день прострочення, а п. 4.2 договору передбачено, що у разі порушення новим кредитором строків оплати компенсації за відступлене право вимоги, встановлені цим договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору одноразово штраф у розмірі 13,6 відсотків від суми зазначеної в п. 2.1 договору.

Пунктом 5.1 договору про відступлення права вимоги передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

22.08.2014 р. позивач звернувся до ТОВ «Укрзернопром-Пруди» з повідомленням про відступлення права вимоги № 1632 від 22.08.2014 р., згідно з яким повідомив останнього про відступлення відповідачу права вимоги від ТОВ «Укрзернопром-Пруди» належного виконання зобовязань за біржовим договором поставки зерна врожаю 2014 року № 1228 Ф від 03.12.2013 р.

Відповідач в порушення п.п. 2.1, 2.2 договору про відступлення права вимоги протягом 4 календарних днів з дати набрання чинності договором 239330,00 грн. компенсації за відступлене право вимоги позивачу не сплатив, у звязку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду, предметом якого є вимоги про стягнення 239330,00 грн. боргу за договором про відступлення права вимоги № 32-06/14 від 22.08.2014 р.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У відповідності з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судове засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати 239330,00 грн. компенсації за відступлене право вимоги згідно договору № 32-06/14 від 22.08.2014 р. суду не надав.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 239330,00 грн. компенсації за відступлене право вимоги згідно договору № 32-06/14 від 22.08.2014 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 239330,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 32548,88 грн. штрафу та 33506,20 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.1 договору про відступлення права вимоги у разі порушення новим кредитором строків оплати компенсації за відступлене право вимоги, новий кредитор сплачує первісному кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, оплата якої прострочена, за кожен день прострочення, а п. 4.2 договору передбачено, що у разі порушення новим кредитором строків оплати компенсації за відступлене право вимоги, встановлені цим договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору одноразово штраф у розмірі 13,6 відсотків від суми, зазначеної в п. 2.1 договору.

Розмір пені, визначений позивачем, становить 33506,20 грн. за період з 27.08.2014 р. до 25.02.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у звязку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір штрафу, визначений позивачем, становить 32548,88 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у звязку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, а зайво сплачений судовий збір при поданні позивачем позову до суду в сумі 0,30 грн. підлягає поверненню ПАТ «Аграрний фонд» з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський комбінат хлібопродуктів» (95051, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, буд. 14, код 00951971) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Грінченка, буд. 1, код 38926880) - 239330 (двісті тридцять девять тисяч триста тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 33506 (тридцять три тисячі пятсот шість) грн. 20 коп. пені, 32548 (тридцять дві тисячі пятсот сорок вісім) 88 коп. штрафу та 6107 (шість тисяч сто сім) грн. 70 коп. судового збору.

3.Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 0,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 21.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна