Рішення № 50910831, 09.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015Справа №910/18498/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі:

1) Київської обласної державної адміністрації;

2) Київської обласної ради;

3) Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 28 928,08 грн,

За участю представників сторін:

від прокуратури: Шиленко М.В. (службове посвідчення № 029582 від 13.10.2014 року)

від позивача 1: не з'явились;

від позивача 2: не з'явились;

від позивача 3: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_3 (договір про надання правової допомоги № 11082015/1

від 11.08.2015),

ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_5, виданий 15.04.1999);

вільний слухач: ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_6, виданий 24.06.1998);

вільний слухач: ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_7, виданий 14.08.1995)

ВСТАНОВИВ :

17.07.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач 1), Київської обласної ради (далі - позивач 2) та комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (далі - позивач 3) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 6 116,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора м. Ірпеня Київської області зазначив, що Прокуратурою м. Ірпеня Київської області було проведено вивчення стану додержання вимог чинного законодавства у бюджетній сфері та встановлено, що 15.04.2011 року між комунальним підприємством Київської обласної ради «Київоблкіно» та відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна, що перебуває у в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 40/11 (далі - договір), згідно з умовами якого комунальне підприємство Київської обласної ради «Київоблкіно» зобов'язувалось передати у строкове платне користування відповідачу нежитлове приміщення, площею 33,2 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2 (далі - об'єкт оренди), а відповідач зобов'язувався вказаний об'єкт оренди прийняти у користування і сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені умовами договору.

За рішенням Київської обласної ради «Про передачу нерухомого майна з балансу комунального підприємства Київської обласної ради «Київоблкіно» на баланс комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» № 354-17-VI від 24.04.2012 року, об'єкт оренди було передано на баланс позивача 3.

Так, права та обов'язки орендодавця за договором були передані позивачу 3.

Відповідач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконував неналежним чином.

У зв'язку з цим, заступник прокурора м. Ірпеня Київської області звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 116,01 грн, з яких: 4 341,15 грн - основний борг; 609,56 грн - витрати на утримання будинку; 409,56 грн - відшкодування податку на землю; 282,86 грн - відшкодування вартості комунальних послуг; 432,41 грн - пеня; 40,47 грн - три проценти річних, а також зобов'язати відповідача звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу 3 по акту приймання-передачі.

Провадження у справі № 910/18498/15 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 року, розгляд справи призначено на 11.08.2015 року.

03.08.2015 року від представника позивача 3 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про зміну предмету позовних вимог. У вказаній заяві позивач 3 просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 928,08 грн, яка складається з: 4 341,15 грн - основний борг; 609,56 грн - витрати на утримання будинку; 409,56 грн - відшкодування податку на землю; 282,86 грн - відшкодування вартості комунальних послуг; 718,91 грн - пеня; 81,12 грн - три проценти річних; 22 484,92 грн - подвійна ставка орендної плати, а також зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачу 3 по акту приймання-передачі.

Так, вищевказана заява позивача 3, є одночасно заявою про збільшення розміру позовних вимог та заявою про зміну предмету спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на те, що позивач 3 вправі збільшити розмір позовних вимог у будь-який час до прийняття рішення по справі, а також враховуючи те, що заява про зміну предмету позову подана позивачем 3 до початку розгляду справи по суті, вказана заява прийнята судом до розгляду.

10.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника позивача 3 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було судом задоволено.

11.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника позивача 3 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову підтримав, подав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено. Крім того, представник відповідача подав письмові пояснення, у яких зазначив, що станом на сьогоднішній час відповідач продовжує займати орендоване приміщення.

Представники позивачів у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представники позивачів 1 і 2 про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 25.08.2015 року.

21.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що враховуючи положення ст. 1 ГПК України, позивачі 2 і 3 не були позбавлені права самостійно звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, а заступник прокурора м. Ірпеня Київської області не обґрунтував та не визначив у чому полягає порушення інтересів держави. На підставі п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» № 7 від 23.03.2012 року, просив суд позов залишити без розгляду.

25.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника позивача 3 надійшли письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача 3.

У судовому засіданні представники прокуратури та відповідача надали пояснення по суті спору, представник прокуратури проти відзиву на позовну заяву заперечував.

Представники позивачів у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представники позивачів 1 і 2 про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 09.09.2015 року.

08.09.2015 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин у справі та документи для долучення до матеріалів справи. Крім того, представник відповідача подав клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у Головного управління патрульної поліції м. Києва відеозапис та матеріали, складені 26.08.2015 року інспекторами ПС наряду 114 роти № 1 батальйону 2 рядовими міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2. Зазначені докази на думку відповідача повинні підтвердити той факт, що 26.08.2015 року ним було звільнено орендоване приміщення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Разом з тим, відповідач не долучив до зазначеного клопотання документи, які підтверджують наявність обставини, що перешкоджають самостійному отриманню відповідачем зазначених у клопотанні доказів та/або документів, які свідчать про здійснення спроб самостійно отримати необхідні докази. Окрім того, не додав документів на підтвердження того, що ця інформація має суттєве значення для вирішення спору по суті.

У зв'язку з викладеним, суд в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовив.

09.09.2015 року від представника позивача 3 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено, а також клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав, подав письмові пояснення щодо обставин справи. Представник відповідача позовні вимоги вважав безпідставними та необґрунтованими, просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 09.09.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважних представників учасників процесу, судом встановлено наступне.

15.04.2011 року між комунальним підприємством Київської обласної ради «Київоблкіно» (далі - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що перебуває у в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 40/11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди), площею 33,2 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_2. Майно розташоване на першому поверсі двохповерхової будівлі, що знаходиться на балансі комунального підприємства Київської обласної ради «Київоблкіно», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 16.03.2011 року, і становить 112 200,00 грн (сто дванадцять тисяч двісті гривень 00 коп.) без ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Київоблкіно» передало, а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується актом прийняття-передачі нежитлового приміщення в оренду від 15.04.2011 року.

24.04.2012 року Київською обласною радою було прийнято рішення «Про передачу нерухомого майна з балансу комунального підприємства Київської обласної ради «Київоблкіно» на баланс комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» № 354-17-VI, згідно з п. 1 якого з балансу комунального підприємства Київської обласної ради «Київоблкіно» на баланс комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (далі - позивач 3) було безоплатно передано нерухоме майно, згідно з додатком.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з додатку до рішення Київської обласної ради № 354-17-VI від 24.04.2012 року, передачі на баланс позивача 3 підлягали будівлі літ. «А», «А1», «Б», «В», розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

На виконання вказаного рішення, вищезазначені будівлі були передані на баланс позивача 3, про що був складений акт приймання передачі від 05.06.2012 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що у разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

Так, права та обов'язки орендодавця за договором оренди нерухомого майна, що перебуває у в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 40/11 від 15.04.2011 року були передані позивачу 3.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 1092 дні, що діє з 15.04.2011 року до 10.04.2014 року включно.

У зв'язку із закінченням строку дії договору, 15.04.2014 року між позивачем 3 та відповідачем була укладена додаткова угода № 5 до договору оренди нерухомого майна, що перебуває у в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 40/11 від 15.04.2011 року (далі - додаткова угода).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, сторони дійшли взаємної згоди подовжити термін дії договору № 40/11 від 15.04.2011 року до 10.04.2015 року включно.

Усі інші умови договору оренди № 40/11 від 15.04.2011 року залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 4 додаткової угоди).

Судом встановлено, що відповідач об'єкт оренди у користування прийняв 15.04.2011 року, проте, як стверджує позивач 3, орендну плату та інші платежі, передбачені умовами договору, за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач 3 направив відповідачу досудову вимогу (претензію) № 2148-1 від 31.12.2014 року, що підтверджується фіскальним чеком № 5582 від 16.01.2015 року, копія якого долучена до матеріалів справи. У вказаній претензії позивач 3 вимагав протягом семи днів з дати направлення претензії сплатити заборгованість та звільнити орендоване приміщення, про що скласти відповідний акт приймання-передачі про повернення майна.

Відповідач заборгованість перед позивачем 3 не оплатив, акт приймання-передачі про повернення майна сторонами також складений не був.

Зважаючи на викладене, позивач 3 звернувся до заступника прокурора м. Ірпеня Київської області з листом № 243 від 03.06.2015 року, в якому повідомив останнього про порушення відповідачем умов договору оренди № 40/11 від 15.04.2011 року та додаткової угоди № 5 до нього.

Прокуратурою м. Ірпеня Київської області було проведено вивчення стану додержання вимог чинного законодавства у бюджетній сфері та виявлено порушення відповідачем умов договору № 40/11 від 15.04.2011 року.

У зв'язку з цим заступник прокурора м. Ірпеня Київської області звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6 116,01 грн, з яких: 4 341,15 грн - основний борг; 609,56 грн - витрати на утримання будинку; 409,56 грн - відшкодування податку на землю; 282,86 грн - відшкодування вартості комунальних послуг; 432,41 грн - пеня; 40,47 грн - три проценти річних, а також зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачу 3 по акту приймання-передачі.

03.08.2015 року від представника позивача 3 надійшла заява про зміну предмету позовних вимог, у якій позивач 3 просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 928,08 грн, яка складається з: 4 341,15 грн - основного боргу; 609,56 грн - витрат на утримання будинку; 409,56 грн - відшкодування податку на землю; 282,86 грн - відшкодування вартості комунальних послуг; 718,91 грн - пені; 81,12 грн - трьох процентів річних; 22 484,92 грн - подвійної ставки орендної плати, а також зобов'язати відповідача звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу 3 по акту приймання-передачі. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

21.08.2012 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначав, що враховуючи положення ст. 1 ГПК України, позивачі 2 і 3 не були позбавлені права самостійно звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, а заступник прокурора м. Ірпеня Київської області не обґрунтував та не визначив у чому полягає порушення інтересів держави. На підставі п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» № 7 від 23.03.2012 року (далі - Постанова), просив суд позов залишити без розгляду.

Пунктом 3 Постанови роз'яснено, що у випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Разом з тим, суд зазначає, що заступник прокурора м. Ірпеня Київської області вірно визначив позивачів у даній справі, у зв'язку з чим підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Крім того, у письмових поясненнях поданих представником прокуратури 10.09.2015 року, зазначено, що оскільки згідно з Конституцією України право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів, кожне порушення закону при відчуженні комунального майна є порушенням державних інтересів. Наявна заборгованість із сплати орендної плати та не повернення комунального майна завдають значної шкоди територіальним громадам, місцевим бюджетам та регіональному розвитку в цілому, підривають матеріальну основу місцевого самоврядування та завдають істотної шкоди інтересам громадян та держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Відтак, доводи відповідача щодо необґрунтованості звернення заступника прокурора м. Ірпеня Київської області спростовуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що у випадку розірвання договору чи припинення його дії орендар зобов'язаний негайно (не пізніше семи календарних днів) повернути орендодавцю об'єкт оренди по акту приймання-передачі. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути в 7- денний термін орендодавцю або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.11 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору, обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Враховуючи, що строк договору сплив 10.04.2015 року, відповідач був зобов'язаний повернути об'єкт оренди позивачу 3 до 17.04.2015 року включно, тобто на момент розгляду справи строк виконання вказаного обов'язку настав.

10.12.2014 року відповідач направив на адресу позивача 3 заяву про дострокове розірвання договору від 01.12.2014 року та акти прийняття-передачі нежитлового приміщення від 01.12.2014 року, що підтверджується описами вкладення поштових відправлень та фіскальними чеками № 7808, № 5158 від 10.12.2014 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Однак, сторони документів, які підтверджують дострокове розірвання договору та повернення відповідачем об'єкта оренди позивачу 3 у грудні 2014 року, суду не надали.

Відповідач документів, які підтверджують його повторне звернення до позивача 3 з приводу повернення об'єкта оренди у строки встановлені п. п. 2.3, 5.11 договору після закінчення строку дії вказаного договору оренди, суд не надав.

Крім того, відповідач стверджує, що об'єкт оренди не займає з грудня 2014 року. На підтвердження викладеного відповідач долучив до матеріалів справи копію договору оренди приміщення № 1, укладеного 08.12.2014 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, згідно з умовами якого відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення, загальною площею 30 м. кв., розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Суд зазначає, що укладення нового договору не може свідчити безпосередньо про звільнення відповідачем спірного орендованого приміщення, а лише підтверджує наявність інших договірних відносин з оренди між відповідачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 Окрім того, 11.08.2015 року в судовому засіданні представник відповідача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач продовжує займати вказане приміщення на момент розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідач документів, які беззаперечно підтверджують звільнення ним об'єкта оренди в грудні 2014 року або протягом 7 днів після закінчення строку дії договору, суду не надав.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначається за результатами конкурсу (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеному на підставі з Методики, затвердженої Київською обласною державною адміністрацією), і становить за перший місяць оренди 1 427,60 грн (одна тисяча чотириста двадцять сім гривень 60 коп.) без ПДВ, враховуючи індекс інфляції за березень. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 5.8 договору, орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна.

Так, загальний розмір орендної плати за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року становить 4 341,15 грн, що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-3639 від 03.11.2014 року та № СФ-4026 від 01.12.2014 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які підтверджують оплату ним заборгованості по сплаті орендної плати перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що вимога позивача 3 про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4 341,15 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, згідно з п. 5.7 договору, орендар зобов'язується нести витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, які не входять до орендної плати та сплачуються орендарем окремо на підставі додатків до договору та рахунків.

Додатком 1.2 до договору оренди № 40/11 від 15.04.2011 року визначений розрахунок та розмір витрат, пов'язаних з утриманням будинку, а також розрахунок та розмір витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки.

Так, загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням будинку, за період з листопада 2014 року до грудень 2014 року становить 609,56 грн, що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-3640 від 03.11.2014 року та № СФ-4027 від 01.12.2014 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач документів, які підтверджують оплату ним заборгованості зі сплати витрат, пов'язаних з утриманням будинку, перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що вимога позивача 3 про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням будинку, в розмірі 609,56 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки, за період з листопада 2014 року до грудень 2014 року становить 409,56 грн, що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-3641 від 03.11.2014 року та № СФ-4028 від 01.12.2014 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач документів, які підтверджують оплату ним заборгованості зі сплати витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки, перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що вимога позивача 3 про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки, в розмірі 409,56 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5.12 договору, орендар зобов'язується протягом трьох днів після укладання договору оренди, укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат на надання комунальних послуг орендарю.

Ухвалами суду від 20.07.2015 року та 11.08.2015 року позивачів, зокрема, зобов'язано надати суду документально підтверджений детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 15.04.2011 року № 40/11, виклавши його наступним чином:

Дата (число, місяць, рік), коли повинна здійснюватись оплата, зазначити кожний платіж окремоСума, яка підлягає сплаті (вказати підставу та вид платежу)Сума, яка надійшла від відповідача (вказати номер банківського витягу з рахунку, його дату, призначення платежу)Різниця (сума боргу) ВсьогоВсьогоВсьогоПозивач 3, в порушення вимог ухвал суду від 20.07.2015 року та 11.08.2015 року, а також вимог ст. ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи договір про відшкодування витрат на надання комунальних послуг, укладений з відповідачем, не долучив.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача 3 про стягнення з відповідача відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 282,86 грн є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач 3 просив суд стягнути з відповідача 718,91 грн пені та три проценти річних у розмірі 81,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.3 договору, орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати. Орендодавець щомісячно перераховує до обласного бюджету 50 % від отриманої орендної плати. Кінцевий розрахунок за кожний місяць оренди проводиться орендарем, після коригування орендної плати на індекс інфляції, згідно виставленого рахунку протягом 3-х днів з дня отримання рахунку.

Враховуючи те, що позивач 3 просить суд стягнути з відповідача орендну плату, розмір якої відповідає зазначеному в рахунках-фактурах № СФ-3639 від 03.11.2014 року та № СФ-4026 від 01.12.2014 року, виставлених на початку місяця, суд дійшов висновку про те, що позивачем 3 не проводилось додаткове корегування орендної плати на індекс інфляції для здійснення кінцевого розрахунку за кожний місяць оренди. Тому, враховуючи положення п. 3.3 договору, суд встановив, що строк оплати рахунку-фактури № СФ-3639 від 03.11.2014 року настав 05.11.2014 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 06.11.2014 року; строк оплати рахунку-фактури та № СФ-4026 від 01.12.2014 року настав 05.12.2014 року, а прострочення виконання зобов'язання почалось з 06.12.2014 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.4 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що строк нарахування вказаної позовної вимоги визначений позивачем 3 вірно, без порушень вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та умов договору, проте в ньому допущені арифметичні помилки. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок пені:

№ п/пРозмір заборгованостіПеріод нарахуванняСтавка пені (%)Розмір пені (грн)12 150,15 (орендна плата 06.11.2014-12.11.201412,510,31 за листопад 2014 року)13.11.2014-05.02.201514,0140,20 06.02.2015-03.03-201519,559,73 04.03.2015-05.04.201530,0116,64 всього326,8822 191,00 (орендна плата06.12.2014-05.02.201514,0104,21 за грудень 2014 року)06.02.2015-03.03-201519,560,87 04.03.2015-05.05.201530,0226,90 всього391,98 Всього за розрахункомсуду пеня становить718,86Таким чином, вимога позивача 3 про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, та підлягає задоволенню в розмірі 718,86 грн, визначеному судом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний вірно.

Так, вимога позивача 3 про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 81,12 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач 3 просив суд стягнути з відповідача подвійну ставку орендної плати в розмірі 22 484,92 грн. В обґрунтування вказаної вимоги позивач 3 послався на ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 вказаної статті, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 9.3 договору передбачено, якщо орендар, у разі припинення договору оренди, не виконує обов'язку щодо повернення майна, він сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за користування майном за час прострочення, яку орендодавець перераховує до обласного бюджету.

Судом раніше встановлено, що відповідач, документів, які безспірно свідчать про звільнення ним орендованого приміщення у грудні 2014 року, суду не надав.

Разом з тим, суд зазначає, що частиною 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди (п. 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика).

Так, згідно з приписами ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата за користування комунальним майном визначається на підставі Методики, і не являється сталою величиною, розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди змінюється.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

З наведеного позивачем 3 розрахунку даної позовної вимоги вбачається, що позивач 3 просить суд стягнути з відповідача подвійну ставки орендної плати за період з 11.04.2015 року по 31.07.2015 року.

Ухвалами суду від 20.07.2015 року та 11.08.2015 року позивачів, зокрема, зобов'язано надати суду документально підтверджений детальний обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 15.04.2011 року № 40/11, виклавши його наступним чином:

Дата (число, місяць, рік), коли повинна здійснюватись оплата, зазначити кожний платіж окремоСума, яка підлягає сплаті (вказати підставу та вид платежу)Сума, яка надійшла від відповідача (вказати номер банківського витягу з рахунку, його дату, призначення платежу)Різниця (сума боргу) ВсьогоВсьогоВсьогоПроте позивач 3, в порушення вимог ухвал суду від 20.07.2015 року та 11.08.2015 року, обґрунтованих розрахунків розміру орендної плати або рахунків, передбачених п. 3.3 договору, за період з 11.04.2015 року по 31.07.2015 року, суду не надав.

Відтак, суд не має можливості перевірити вірність та обґрунтованість здійсненого позивачем 3 розрахунку розміру подвійну ставку орендної плати та його відповідність чинному законодавству України. Тому вимога позивача 3 про стягнення з відповідача подвійної ставки орендної плати в розмірі 22 484,92 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та повернути його позивачу 3 по акту приймання-передачі суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також п. п. 2.3, 5.11 договору, у відповідача виник обов'язок повернути відповідачу 3 об'єкт оренди із припиненням дії договору.

Враховуючи, що відповідач не надав доказів, які беззаперечно підтверджують факт звільнення ним об'єкта оренди в грудні 2014 року або протягом 7 днів після закінчення строку дії договору, а також враховуючи письмові пояснення, подані представником відповідача 11.08.2015 року в судовому засіданні, в яких останній зазначив, що відповідач продовжує займати спірне орендоване приміщення на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача 3 про зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу 3 по акту приймання-передачі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року (далі - Постанова) роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з п. 2.10 Постанови, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір).

Так, за розгляд даного спору розмір судового збору повинен становити 3 045,00 грн.

Крім того, з суд зазначає, що п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Заява про зміну предмету позовних вимог, що надійшла 03.08.2015 року, була подана представником позивача 3 самостійно, проте судовий збір позивачем 3 в установленому законом порядку та розмірі сплачений не був, доказів протилежного позивач 3 суду не надав.

Враховуючи положення вищенаведених Постанов Пленуму Вищого господарського суду України, суд зазначає, що у зв'язку із частковим задоволенням позову, на позивача 3 покладається судовий збір у розмірі 1 437,94 грн - за позовні вимоги майнового характеру, який підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України. З відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 389,06 грн - за позовні вимоги майнового характеру та 1 218,00 грн - за позовні вимоги немайнового характеру, а всього - 1 607,06 грн.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02139, АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_4, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Паризької комуни, 11; ідентифікаційний код 02466949, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основний борг у розмірі 4 341,15 грн (чотири тисячі триста сорок одна грн 15 коп.); витрати на утримання будинку в сумі 609,56 грн (шістсот дев'ять грн 56 коп.); відшкодування податку на землю в розмірі 409,56 грн (чотириста дев'ять грн 56 коп.); 718,86 грн (сімсот вісімнадцять грн 86 коп.) пені; три проценти річних в розмірі 81,12 грн (вісімдесят одна грн 12 коп.);

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (02139, АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_4) звільнити та повернути по акту приймання-передачі комунальному підприємству Київської обласної ради «Друкар» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Паризької комуни, 11; ідентифікаційний код 02466949) нежитлове приміщення, загальною площею 33,2 кв. м., розміщене на першому поверсі двоповерхової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 112 200,00 грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02139, АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_4, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 607,06 грн (одна тисяча шістсот сім грн 06 коп.).

6. Стягнути з комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Паризької комуни, 11; ідентифікаційний код 02466949, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 437,94 грн (одна тисяча чотириста тридцять сім грн 94 коп.).

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 вересня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань