Рішення № 50910815, 09.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015Справа №910/16376/15

За позовомДержавного підприємства «Українські спеціальні системи»доМіністерства оборони Українипростягнення 155300,74 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - Складаний В.А. (представник за довіреністю);від відповідача - Сорока А.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2015 року Державне підприємство «Українські спеціальні системи» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач) про стягнення 71717,20 грн. боргу, 23048,08 грн. пені, 54283,94 грн. інфляційних втрат та 6251,52 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем умов державного контракту № 313/3/08/1/01.194/08/УС від 16.09.2008 (далі - Договір) щодо оплати виконаних Позивачем у грудні 2011 року будівельних робіт на загальну суму 71717,20 грн. та оформлених актом приймання виконаних робіт № 2 від 22.06.2012. На прострочену суму заборгованості Позивачем:

- на підставі пункту 14.5 Договору та частини 6 статті 231 ГК України нарахована пеня за період з 23.07.2012 до 18.06.2015 у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення;

- на підставі статті 625 ЦК України за період з 01.08.2012 по 31.05.2015 інфляційні втрати та за період з 23.07.2012 по 18.06.2015 три проценти річних у вищевказаних сумах.

Відповідач позов не визнав з підстав ненадання Позивачем належних доказів на підтвердження факту виконання робіт. Також Відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності, у т.ч. і щодо пені, і тому Відповідач просив суд відмовити в позові в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2008 між Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Виконавець) було укладено Договір, відповідно до якого Виконавець зобов'язався виконати роботи по обладнанню військового містечка № 4 (далі - Об'єкту) системою контролю та управління доступом, відеоспостереження, охоронною сигналізацією (далі - Роботи), відповідно до розділу 45 Державного класифікатору продукції та послуг ДК 016-97, передбачені проектами (інв. №№292-дск, 293-дск, 294-дск, 295-дск) у обсязі визначеному Локальним кошторисом (Додаток № 4), що є невід'ємною частиною цього державного контракту та здати системи і мережі в експлуатацію відповідно до Графіку виконання робіт (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього державного контракту, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити ці роботи відповідно до умов цього державного контракту та вимог чинного законодавства (пункт 1.1).

Відповідно до Договору в редакції додаткової угоди № 6 від 04.03.2010 сторонами було погоджено, що у зв'язку із відсутністю в повному обсязі кошторисних призначень, відповідно до пункту 12.2 Договору обсяг робіт у 2010 році визначається Договірною ціною (Додаток № 1) і Локальним кошторисом № 2-1-1/65/6 (Додаток № 2). Сума Державного контракту у 2010 році складає 196000 грн. (з ПДВ).

З матеріалів справи та пояснень представників сторін убачається, що роботи визначені в додатковій угоді № 6 від 04.03.2010 загальною ціною 196000 грн. Позивачем були виконані у два етапи:

- І етап Позивачем було виконано у березні 2010 року на суму 124282,80 грн., що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 12.03.2010;

- ІІ етап - у грудні 2011 року на суму 71717,20 грн., що підтверджується актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року від 22.06.2012.

Дані обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями зазначених Договору (разом з додатками №№1-7), актів № 1 від 12.03.2010 та № 2 від 22.06.2012, а також акту готовності Об'єкта до експлуатації від 22.06.2012 (затверджений Відповідачем 27.06.2012) та додатку № 2 до цього Акта готовності об'єкта до експлуатації.

Вказані докази суд визнає за належні та допустимі, такі, що підтверджують факт виконання Позивачем вищевказаних робіт.

Як убачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, вищевказані роботи були прийняті Відповідачем без зауважень щодо їх якості. Зворотного Відповідачем не доведено.

Відповідно до пункту 12.5 Договору Відповідач здійснює щомісячно проміжні платежі за виконання робіт на підставі Актів виконаних робіт (форма КБ-3, КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін. Оплата виконаних робіт проводиться протягом десяти банківських днів після підписання Акта виконаних робіт Відповідачем за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків.

Однак, згідно з пунктом 12.9 Договору кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 20 банківських днів з дня підписання Відповідачем Акта здавання системи контролю та управління доступом, відеоспостереження, охоронної сигналізації в експлуатацію. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, надані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні робіт, до їх усунення.

Пунктом 18.1 Договору в редакції додаткової угоди № 7 передбачено, що даний Договір діє з дня набрання ним чинності до 30.12.2011, але у будь-якому випадку до остаточного розрахунку.

З пояснень Позивача слідує, що за вищевказані роботи Відповідач розрахувався частково, оплативши 16.08.2010 роботи виконані у березні 2010 року на суму 124282,80 грн. За роботи виконані в грудні 2011 року на суму 71717,20 грн. відповідач не розрахувався. Зворотного матеріали справи не містять.

У своєму листі від 24.07.2012 за № 01-911 (копія міститься у матеріалах справи) адресованого Позивачу Відповідач зазначив, що вказана заборгованість ним не погашена в зв'язку із тим, що оскільки Акт готовності було підписано комісією лише 22.06.2012, а Договір діяв до 30.12.2011, то вказана заборгованість не є бюджетною і відповідно до бюджетного законодавства, не підлягає оплаті за рахунок бюджетних коштів.

За таких обставин справи позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 18.1 Договору, останній в частині розрахунків діє до їх остаточного здійснення.

Обставин, які б відповідно до пункту 12.9 Договору давали право Відповідачу затримати кінцеві розрахунки за роботи, судом встановлено не було та Відповідачем не доведено.

Тому, враховуючи положення пункту 12.9 Договору, частини 1 статті 854 ЦК України, частини 1 статті 530, статей 253-255 ЦК України, Відповідач повинен був оплатити прийняті 22.06.2012 роботи за грудень 2011 року в сумі 71717,20 грн. у строк до 20.07.2012.

Однак у порушення вищевказаних вимог Закону та Договору Відповідачем не було погашено зазначену суму заборгованості. Відтак, позовні вимоги в цій частині визнаються судом законними та обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 11/446 від 15.05.2012 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок інфляційних втрат (нарахованих на суму заборгованості за період з 01.08.2012 по 31.05.2015) та 3% річних (нарахованих на суму заборгованості за період з 23.07.2012 по 18.06.2015), суд встановив, що він є арифметично правильним, відповідає нормам чинного законодавства, матеріалам справи та умовам Договору. Тому даний розрахунок визнається судом законним та обґрунтованим у заявлених сумах: 54283,94 грн. інфляційних втрат та 6251,52 грн. 3% річних, а тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Щодо заявленого Відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності до вищевказаних вимог в частині основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, то суд зауважує, що до вказаних вимог застосовуються, згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позаяк з даним позовом Позивач звернувся до суду 25.06.2015 (про що свідчить відбиток штемпеля суду на позовній заяві), то строк позовної давності до вказаних вимог не сплив.

Відносно заявлених позовних вимог про стягнення нарахованої за період з 23.07.2012 по 28.04.2015 пені у сумі 23048,08 грн., то суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині виходячи з такого.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 14.5 Договору передбачено, що у разі прострочення термінів оплати виконаних та належним чином прийнятих робіт Замовник сплачує Виконавцю пеню, у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості робіт з яких допущено прострочення оплати за кожний день прострочення.

З аналізу змісту вказаного пункту 14.5 Договору вбачається, що ним не встановлений збільшений період нарахування пені ніж загальний шестимісячний, а зазначення «за кожний день прострочення» стосується порядку нарахування, а не дати по яку повинно бути проведено це нарахування. Такий порядок нарахування: «за кожний день прострочення», зокрема вказаний і у частині 3 статті 549 ЦК України при визначенні терміну «пеня».

Отже, Позивач мав право нараховувати пеню лише за період з 21.07.2012 до 20.01.2013 (включно). Нарахування пені за решту часу, враховуючи положення частини 6 статті 232 ГК України, є незаконним.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності. Тому, згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України, підстав для задоволення позову в частині пені, нарахованої за період з 23.07.2012 до 20.01.2013 (включно), у суду також не має.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства «Українські спеціальні системи» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Б, ідентифікаційний код 32348248) 71717,20 грн. (сімдесят одну тисячу сімсот сімнадцять гривень 20 копійок) боргу, 54283,94 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят три гривні 94 копійки) інфляційних втрат та 6251,52 грн. (шість тисяч двісті п'ятдесят одну гривню 52 копійки) 3% річних, а також 2645,05 грн. (дві тисячі шістсот сорок п'ять гривень 05 копійок) судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2015

СуддяСташків Р.Б.