Рішення № 50910738, 14.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа № 911/3257/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця»

про стягнення 947471,99 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 91/2014/12/01-2 від 01.12.2014 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довір. № 50 від 14.01.2015 р.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі відповідач, ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця») про стягнення 947471,99 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 01.08.1999 р. з ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» договору № 810331 на постачання теплової енергії у гарячій воді, згідно якого ПАТ «Київенерго» зобовязувалось постачати теплову енергію, а відповідач приймати та своєчасно оплачувати її.

Згідно умов договору позивач надав теплову енергію відповідачеві, яка споживачем не була оплачена належним чином, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 618568,87 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 33404,39 грн. пені, 23361,91 грн. 3% річних, 272135,81 грн. інфляційних втрат, а також 18949,44 грн. судового збору.

25.08.2015 р. до господарського суду Київської області ПАТ «Київенерго» було подано клопотання б/н від 25.08.2015 р. про приєднання до матеріалів справи документів.

25.08.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» було подано заяву № 951 від 21.08.2015 р., відповідно до якої відповідач просить суд врахувати складне фінансове становище підприємства, неможливість одночасної сплати належної з нього на користь позивача заборгованості та просить суд, у відповідності до вимог п. 6 ст. 83 ГПК України, розстрочити виконання рішення шляхом сплати ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ПАТ «Київенерго» 933016,03 грн. (без врахування пені в сумі 33404,39 грн.) щомісячними платежами у розмірі 38875,67 грн. на протязі 2-х років з моменту набрання рішенням суду законної сили.

11.09.2015 р. до господарського суду Київської області ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» було подано уточнення № 1021 від 11.09.2015 р. до заяви № 951 від 21.08.2015 р., відповідно до якої відповідач просить суд врахувати складне фінансове становище підприємства, неможливість одночасної сплати належної з нього на користь позивача заборгованості та просить суд, у відповідності до вимог п. 6 ст. 83 ГПК України, розстрочити виконання рішення шляхом сплати ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на користь ПАТ «Київенерго» 933016,03 грн. щомісячними платежами у розмірі 38875,67 грн. на протязі 2-х років, починаючи з 01.10.2015 р. Також ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» звертається до господарського суду Київської області із клопотанням про зменшення розміру пені, нарахованої позивачем, у сумі 33404,39 грн.

У судовому засіданні 14.09.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, проти задоволення заяви про розстрочення рішення у даній справі не заперечував.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення у даній справі.

У судовому засіданні 14.09.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.08.1999 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство Київенерго) (енергопостачальна організація) та Державним підприємством Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-водиця (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810331.

Згідно з пп.пп. 2.2.1, 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, а абонент зобовязаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до Звертання-доручення від 01.06.2010 р. про внесення змін до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді - розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 5 додатку 4 до договору абонент зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у МВРТ-4), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, до якого включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 додатка 4 до договору абонент проводить сплату за вказаними у п. 2 цього додатку документами не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.5 додатка 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Однак, відповідач свої зобовязання за договором не виконує належним чином, внаслідок чого у останнього за період з 01.07.2012 р. до 01.05.2015 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 618568,87 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами).

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач контррозрахунок або докази оплати наданих йому позивачем послуг за договором № 810331 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.1999 р. в сумі 618568,87 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 810331 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.1999 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 618568,87 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 33404,39 грн. пені.

Як зазначалося вище, згідно з п. 3.5 додатку 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що позивачем було визначено розмір пені, з урахуванням зазначених вище приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в сумі 33404,39 грн. за період з листопада 2014 року до квітня 2015 року, який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач позовні вимоги не заперечував, просив суд врахувати його складне фінансове становище та зменшити пеню і розстрочити виконання судового рішення на два роки.

В обґрунтування складного фінансового становища відповідач зазначив, що з 2012 року на виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України (органу управління ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця) № 509 від 15.09.2012 р., розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 1725 від 03.10.2012 р. Про прийняття безоплатно житлового фонду, обєктів соціальної сфери, зовнішніх інженерних мереж, відокремлених обєктів комунального призначення та електролічильників ДП НДВА Пуща-Водиця до комунальної власності територіальної громади міста Києва відповідач намагається передати численний відомчий житловий фонд, зокрема, на потреби якого постачалась теплова енергія за умовами договору № 810331 від 01.08.1999 р.

Станом на 01.08.2015 р. заборгованість мешканців зазначеного відомчого житлового фонду становить 469302,03 грн. і ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця намагається стягувати заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в судовому порядку, однак судові рішення щодо значної кількості боржників не виконуються. Також з ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця не розрахувались і мешканці вже переданого до комунальної власності територіальної громади міста Києва (Подільський та Оболонський райони м. Києва) відомчого житлового фонду, заборгованість яких перед відповідачем до передачі житлового фонду становить 772772,66 грн.

Відповідач наголошував, що ДП Агрокомбінат Пуща-Водиця є державним сільськогосподарським підприємством, і на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі. Підприємство намагається не зупиняти виробництво, поставляє продукцію в зону АТО, своєчасно сплачує податки до місцевих бюджетів та виплачує заробітну плату понад 300 працівникам підприємства.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Як визначено у пп. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З огляду на обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи інтереси сторін, обсяг і міру відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити заявлену до стягнення з відповідача суму пені на 50%, проти чого позивач не заперечував. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 16702,20 грн. пені.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 23361,91 грн. за період з серпня 2012 року до квітня 2015 року, який є обґрунтованим та арифметично вірним, у звязку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 272135,81 грн. за період з серпня 2012 року до квітня 2015 року, є обґрунтованим та арифметично вірним, у звязку з чим інфляційні втрати також підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Згідно з п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач надав суду заяву про розстрочення виконання рішення суду, в якій просить розстрочити рішення суду на два роки щомісячними платежами, починаючи з 01.10.2015 р.

Підставою для розстрочення або відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. за № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача, відсутність заперечень позивача, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити та надати відповідачу розстрочку виконання судового рішення на два роки.

Як визначено в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, за наслідками розгляду спору позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у звязку зі зменшенням судом пені на 16702,20 грн. Отже, з відповідача підлягає стягненню 618568,87 грн. основного боргу, 16702,20 грн. пені, 272135,81 грн. інфляційних втрат, 23361,91 грн. 3% річних, 18949,44 грн. судового збору - всього в сумі 949718,23 грн. з розстроченням виконання на 24 місяці, починаючи з 01.10.2015 р., щомісячними платежами рівними частинами по 39571,59 грн.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат Пуща-водиця (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 63, код 00849296) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 618568 (шістсот вісімнадцять тисяч пятсот шістдесят вісім) грн. 87 коп. основного боргу (на рахунок з спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу АТ Ощадбанк, р/р № 260323000201, код 00131305, МФО 322669, одержувач - ПАТ Київгаз (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4Б), 16702 (шістнадцять тисяч сімсот дві) грн. 20 коп. пені, 272135 (двісті сімдесят дві тисячі сто тридцять пять) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 23361 (двадцять три тисячі триста шістдесят одну) грн. 91 коп. 3% річних, 18949 (вісімнадцять тисяч девятсот сорок девять) грн. 44 коп. судового збору (на поточний рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ Ощадбанк, МФО 322669, одержувач - ПАТ Київенерго (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305)), що всього складає 949718 (девятсот сорок девять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 23 коп., з розстрочкою виконання на 24 місяці зі щомісячною сплатою рівними частинами по 39571 (тридцять девять тисяч пятсот сімдесят одній) грн. 59 коп., починаючи з 01.10.2015 р.

3.У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 21.09.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна