Рішення № 50910680, 11.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2015Справа №910/17566/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Голубнича Ольга Василівна;

2) відділ Державної виконавчої служби Чуднівського районного управління юстиції

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 02.07.2015 року);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: не з'явились,

ВСТАНОВИВ :

09.07.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (далі - відповідач) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 11.02.2014 року між ним та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 2573/02/14-В (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати позивачу в платне володіння і користування з правом викупу автомобіль Mercedes-Benz GL 350 BlueTEC, 2013 року випуску, загальна вартість якого становить 1 437 230,40 грн, в т.ч. ПДВ - 239 538,40 грн (далі - предмет лізингу), а позивач зобов'язувався прийняти предмет лізингу в користування та сплачувати лізингові платежі вчасно і в повному обсязі.

Зокрема, з метою визначення розміру кінцевого платежу у зв'язку з достроковим виконанням договору, позивач звернувся до відповідача з заявою від 30.03.2013 року та відгуком від 23.04.2015 року.

Натомість відповідач направив позивачу лист-вимогу № 1489-УПК від 31.03.2015 року, яким повідомив позивача про наявність у останнього заборгованості перед відповідачем у розмірі 2 024 675,73 грн, та повідомлення про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу № 1601-УПК від 15.05.2015 року, у якому вимагав повернути предмет лізингу.

З огляду на те, що предмет лізингу позивачем відповідачу повернутий не був, 02.06.2015 року останній звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса та 03.06.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. був вчинений виконавчий напис № 855.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив визнати виконавчий напис № 855 від 03.06.2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою Ольгою Василівною, відносно майна, що було передано за договором фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року, укладеним між позивачем та відповідачем, таким, що не підлягає виконанню.

Провадження у справі № 910/17566/15 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 року, розгляд справи призначено на 11.08.2015 року, до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничу Ольгу Василівну (далі - третя особа 1) та відділ Державної виконавчої служби Чуднівського районного управління юстиції (далі - третя особа 2).

05.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, а також відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, зазначив, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не зобов'язаний перевіряти безспірність заборгованості та встановлювати права та обов'язки учасників правовідносин, а повинен лише перевірити наявність документів, визначених законодавством, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку. Вважав позов необґрунтованим та безпідставним, просив суд в його задоволенні відмовити.

06.08.2015 року від представника третьої особи 2 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

11.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у третьої особи 1 оригінал нотаріальної справи, в якій вчинено спірний виконавчий напис нотаріуса, для огляду у судовому засіданні та копію вказаної нотаріальної справи для долучення до матеріалів справи. Вказані клопотання судом були задоволені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Представники третіх осіб 1 і 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник третьої особи 1 про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.08.2015 року.

25.08.2015 року в судовому засіданні представники позивача та відповідача надали пояснення щодо обставин справи, представник відповідача подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

Представники третіх осіб 1 і 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.09.2015 року.

08.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника третьої особи 2 повторно надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

09.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду від третьої особи 1 - приватного нотаріуса Голубничої О.В., надійшли письмові пояснення щодо обставин справи, а також документи, витребувані ухвалами суду від 11.08.2015 року та 25.08.2015 року.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача подали письмові пояснення щодо обставин у справі.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.09.2015 року.

11.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Від представника позивача через загальний відділ діловодства суду надішли письмові пояснення щодо обставин справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб 1 і 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник третьої особи 1 про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 11.09.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

11.02.2014 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, лізингоодержувач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (далі - відповідач, лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу № 2573/02/14-В (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 додатку № 3 до договору, за умовами договору лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (далі по тексту предмет лізингу), найменування і характер якого вказані в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, оплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку внесення лізингових платежів (додаток № 1 до договору, далі - графік платежів), а також інші платежі відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. п. 3.1-3.3 та специфікацією (додатку № 2 до договору), предметом лізингу є автомобіль Mercedes-Benz GL 350 BlueTEC, 2013 року випуску, загальна вартість якого становить 1 437 230,40 грн, в т.ч. ПДВ - 239 538,40 грн (далі - предмет лізингу).

20.02.2014 року відповідач передав, а позивач прийняв предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього договору становить 1 962 010,67 грн та може змінюватись відповідно до загальних умов договору фінансового лізингу.

20.02.2015 року сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року, згідно з п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти в наступній редакції пункт 8.1 до договору: «Загальна сума лізингових платежів на дату укладення цього договору 1 743 399,31 грн, може змінюватись відповідно до загальних умов договору фінансового лізингу».

На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу лізингових платежів на загальну суму 1 633 615,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6737630 від 11.02.2014 року, а також квитанціями від 06.03.2014 року, 15.04.2014 року, 19.05.2014 року, 20.06.2014 року, 18.07.2014 року, 07.08.2014 року, 16.09.2014 року, 22.10.2014 року, 17.11.2014 року, 29.12.2014 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

З метою визначення розміру кінцевого платежу у зв'язку з достроковим виконанням договору, позивач направив на адресу відповідача заяву від 30.03.2013 року, в якій просив відповідача підтвердити отримання останнім грошових коштів, сплачених за договором фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року.

Натомість відповідач направив позивачу лист-вимогу № 1489-УПК від 31.03.2015 року, яким повідомив позивача про наявність в останнього заборгованості перед відповідачем у розмірі 2 024 675,73 грн, вимагав сплатити вказану заборгованість та попереджав, що у випадку невиконання позивачем зазначених вимог відповідач буде змушений відмовитись від договору.

Позивач на вищевказану вимогу направив відповідачу відгук від 23.04.2015 року, у якому зазначив, що заборгованість у розмірі 2 024 675,73 грн не підтверджена відповідними документами, просив надати детальний розрахунок та документи на підтвердження розміру вказаної заборгованості, зазначив, що на підставі п. 2.8 договору має намір узгодити з відповідачем можливість дострокового виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу.

Відповідач в свою чергу звернувся до позивача з повідомленням про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу № 1601-УПК від 15.05.2015 року, яким повідомив позивача про те, що у зв'язку з порушенням позивачем строку виплати чергового лізингового платежу більше ніж на 30 днів, відповідач відмовляється від договору фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року та вимагає повернути предмет лізингу.

З огляду на те, що предмет лізингу позивачем відповідачу повернутий не був, 02.06.2015 року останній звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса.

03.06.2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна вчинила виконавчий напис № 855, яким запропонувала позивачу повернути шляхом вилучення на користь відповідача майно - автомобіль Mercedes-Benz GL 350 BlueTEC, 2013 року випуску; шасі НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, вартістю 1 437 230,40 грн, що передане в користування на підставі договору фінансового лізингу № 2573/02/14-В, укладеного 11.02.2014 року та підлягає поверненню за невиплачені лізингові платежі за період з 25.02.2015 року по 02.06.2015 року в розмірі 1 682 313,43 грн.

Вважаючи, що при вчиненні вищевказаного виконавчого напису, нотаріусом було допущено порушення вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду та просив визнати його таким, що не підлягає виконанню.

05.08.2015 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, зазначив, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не зобов'язаний перевіряти безспірність заборгованості та встановлювати права та обов'язки учасників правовідносин, а повинен лише перевірити наявність документів, визначених законодавством, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.

09.09.2015 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голубничої О.В. (далі - нотаріус) надійшли, зокрема, письмові пояснення, в яких остання зазначила, що нотаріус не розглядає спір в галузі права, а лише виконує визначену законодавством процедуру повернення предмету лізингу шляхом вчинення нотаріального напису. Вважала, що спірний виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки безспірність вимог підтверджена наявністю договору та відповідними документами, визначеними Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Доводи відповідача та нотаріуса спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо (ч. 2 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Пунктом 11.4 додатку № 3 до договору передбачено, що у разі якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу повідомлення згідно з п. 11.3 загальних умов лізингоодержувач не усуне визначені в повідомлені порушення або не викупить предмет лізингу, сплативши лізингодавцю суму викупу згідно з п. 8.5 загальних умов, а також при настанні обставин, передбачених п. 11.2.9 загальних умов, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоотримувача цінний лист з описом вкладення або вручає наручно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій кошт протягом терміну, передбаченого в повідомленні, повернути предмет лізингу лізингодавцю за адресою, вказаною в повідомленні. При цьому в разі відмови лізингоодержувач від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання/ знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладенням на лізингоодержувача понесених витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця (п. 2.3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Пунктом 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів встановлено, що для одержання виконавчого напису за договором лізингу, який передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Відповідно до п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

09.09.2015 року від нотаріуса надійшли копії документів до наряду нотаріальної справи, на підставі яких в тому числі було вчинено спірний виконавчий напис нотаріуса.

Так, нотаріусом, зокрема, були долучені:

- копія листа-вимоги № 1489-УПК від 31.03.2015 року, направлення якого підтверджується описом вкладення від 07.04.2015 року, а отримання його відповідачем 13.04.2015 року - рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрих-код 04205 1909470 2).

- копія повідомлення про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу № 1601-УПК від 15.05.2015 року, направлення якого підтверджується описом вкладення, та фіскальним чеком № 7443 від 18.05.2015 року.

- копії рахунків на оплату № 68588 та № 68589 від 24.02.2015 року, виставлених відповідачем позивачу на підставі договору № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року, з відміткою відповідача про те, що станом на 02.06.2015 року, зазначені рахунки не оплачені.

Разом з тим, серед документів, на підставі, яких нотаріусом вчинений спірний виконавчий напис, відсутні документи, які підтверджують направлення позивачу рахунків на оплату № 68588 та № 68589 від 24.02.2015 року. Зазначені рахунки на оплату також не вказані в якості додатків у листі-вимозі № 1489-УПК від 31.03.2015 року або повідомленні про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу № 1601-УПК від 15.05.2015 року.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, вчиняючи спірний виконавчий напис, нотаріус, в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не переконалась чи відповідають подані відповідачем в обґрунтування наявності заборгованості документи вимогам, зазначеним у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Наведене свідчить, що виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушення вимог чинного законодавства, оскільки подані нотаріусу документи за наведених вище обставин, не підтверджували безспірність заборгованості боржника (позивача) перед стягувачем (відповідачем).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 04.10.2011 року по справі № 9/61 та від 10.09.2012 року по справі 37/240пн.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача відмовившись при цьому від договору лізингу.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Таким чином, відмова від договору лізингу повинна передувати у часі реалізації лізингодавцем (відповідачем) права вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача (позивача) у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що право вимогати повернення предмету лізингу могло виникнути у відповідача після отримання позивачем повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року (аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 04.10.2011 року по справі 9/61 та від 10.09.2012 року по справі 37/240пн).

Разом з тим, серед документів до наряду нотаріальної справи, на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис, відсутні документи, які підтверджують отримання позивачем повідомлення про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу № 1601-УПК від 15.05.2015 року. Відтак, нотаріус не встановила момент припинення дії договору фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року та не переконалась у тому, що відповідач на момент звернення із заявою про вчинення виконавчого напису має право вимагати від позивача повернення предмета лізингу.

Викладене свідчить про необґрунтованість висновку нотаріуса щодо правомірності передачі предмета лізингу лізингодавцю (відповідачу) шляхом вилучення його у лізингоодержувача (позивача), що також свідчить про вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса з порушення вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про визнання виконавчого напису № 855 від 03.06.2015 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою Ольгою Василівною, відносно майна, що було передано за договором фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року, укладеним між позивачем та відповідачем, таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд вважає за необхідне покласти судовий збір на позивача. Розмір судового збору складає 1 218,00 грн, що становить 1 розмір мінімальної заробітної плати. Наведене узгоджується з приписами п. 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 32, 33, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю

2. Визнати виконавчий напис № 855 від 03.06.2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою Ольгою Василівною, відносно майна, що було передано за договором фінансового лізингу № 2573/02/14-В від 11.02.2014 року, укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 35-А, офіс 301; ідентифікаційний код 37859096, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_3, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 1 218,00 грн (одну тисячу двісті вісімнадцять грн 00 коп.) судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18 вересня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань