Рішення № 50910650, 14.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/16960/15За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

про стягнення 50000,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Крашеніннікова М.І. (довіреність від 24.12.2014)

від відповідача: не прибув;

В С Т А Н О В И В:

02.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява, у якій позивач просив стягнути з Національного банку України на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" витрати з виплати страхового відшкодування в розмірі 99992 грн. 19 коп., стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" витрати зі сплати страхового відшкодування у сумі 50000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування серії ПКД №1400028 «Просто-Каско» від 09.01.2014, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою суду від 02.07.2015 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.07.2015.

Ухвалою суду від 27.07.2015 призначено розгляд справи на 13.08.2015.

04.08.2015 до канцелярії суду надійшла заява позивача про затвердження мирової угоди з Національним банком України та припинення провадження у справі в частині позовних вимог до Національного банку України.

04.08.2015 до канцелярії суду надійшла заява Національного банку України про затвердження мирової угоди з позивачем та припинення провадження у справі в частині позовних вимог до Національного банку України.

Ухвалою суду від 13.08.2015 судом прийняті до розгляду зменшені позивачем позовні вимоги про стягнення з Національного банку України суми страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 80000,00 грн. За таких обставин нова ціна позову до обох відповідачів визначена у загальному розмірі 130000 грн., розгляд справи відкладено на 01.09.2015.

26.08.2015 до канцелярії суду надійшла заява Національного банку України про затвердження мирової угоди з позивачем та припинення провадження у справі в частині позовних вимог до Національного банку України. У поданій заяві відповідач просив не розглядати заяву про затвердження мирової угоди, подану 04.08.2015.

Ухвалою суду від 01.09.2015 затверджено мирову угоду, укладену між Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" та Національним банком України, провадження у справі №910/16960/15 в частині стягнення з Національного банку України на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" витрат з виплати страхового відшкодування в розмірі 80000,00 грн. припинено на підставі положень п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом продовжено розгляд позовних вимог про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" витрат зі сплати страхового відшкодування у сумі 50000,00 грн.

Ухвалою від 01.09.2015, судом за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору у справі №910/16960/15 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.09.2015.

У судове засідання 14.09.2015 представник відповідача не прибув, 10.09.2015 подав до канцелярії Господарського суду міста Києва клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

28.08.2015 відповідач подав до канцелярії Господарського суду міста Києва відзив на позов, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не надано суду доказів правомірності виплати ним на користь свого страхувальника суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування ризиків, оскільки не надано доказів сплати страхувальником суми страхового платежу за цим договором. Зазначене, на думку відповідача, ставить під сумнів чинність договору добровільного страхування на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, а отже, відповідач не має законних підстав для сплати на користь позивача шкоди, заподіяної внаслідок спірної ДТП (в порядку регресу).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

09.01.2014 між Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування серії ПКД №1400028 «Просто-Каско» (далі за текстом - договір) майнових інтересів власника автомобіля „КІА SORENTO", реєстраційний номер НОМЕР_3.

18.09.2014 в місті Києві на перехресті вулиць Боженка - Володимиро-Либідська відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були: автомобіль „Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник транспортного засобу Національний банк України), яким керував ОСОБА_3 та застрахований автомобіль „КІА SORENTO", реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4.

В матеріалах справи міститься повідомлення №101799 від 19.09.2014 про подію, що має ознаки страхового випадку, яке подано ОСОБА_4 з метою повідомлення позивача про ДТП.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/15946/14-п від 13.10.2014 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3.

Згідно звіту № 625/101799 від 24.09.2014 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „КІА SORENTO", реєстраційний номер НОМЕР_3, становить 153463,82 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 0000002365 від 08.10.2014 та рахунку-фактури №0000002657 від 28.10.2014 вартість відновлювального ремонту автомобіля „КІА SORENTO", реєстраційний номер НОМЕР_3, становить 151192,19 грн.

09.10.2014 ОСОБА_4 подано позивачу заяву на виплату страхового відшкодування.

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода була визнана позивачем страховим випадком, про що 21.10.2014 позивачем було складено страховий акт № 101799 та страховий акт на доплату від 05.11.2014.

Відповідно до платіжних доручень № 28890 від 22.10.2014 на суму 147509,27 грн. та № 29835 від 05.11.2014 на суму 2482,92 грн. позивач виплатив страхове відшкодування за ремонт автомобіля „КІА SORENTO", реєстраційний номер НОМЕР_3, на загальну суму 149992,19 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля „Peugeot", реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" згідно полісу №АІ6085183, ліміт відповідальності за шкоду майну становить 50000,00 грн., а франшиза - 0.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява від 22.12.2014 про виплату страхового відшкодування, яка була отримана відповідачем відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0411918403655.

Сплачене позивачем страхове відшкодування відповідачем позивачеві повернуте не було.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з таких підстав.

На підставі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частинами 1-3 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13.

Сума відновлювального ремонту автомобіля „КІА SORENTO", реєстраційний номер НОМЕР_3, становить загальну суму у розмірі 149992,19 грн., яка була виплачена позивачем на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 09.10.2014.

Вина особи ОСОБА_3, який керував автомобілем марки «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1, встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/15946/14-п від 13.10.2014.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АІ6085183, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 50000,00 грн., франшиза - 0.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 50000,00 грн. підлягають задоволенню.

Посилання (сумніви) відповідача, про які ним зазначено у відзиві на позов, на те, що договір добровільного страхування серії ПКД №1400028 «Просто-Каско» від 09.01.2014 не набув чинності, не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені судом.

Так, відповідно до положень ст. 983 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Договором добровільного страхування серії ПКД №1400028 «Просто-Каско» від 09.01.2014 встановлено, що він діє з 10.01.2014 по 09.01.2015.

Додатковою угодою №1 від 04.07.2014 сторони договору добровільного страхування серії ПКД №1400028 «Просто-Каско» від 09.01.2014 підтвердили, що ними укладено договір добровільного страхування серії ПКД №1400028 від 09.01.2014, який є дійсним та погоджують внесення змін до договору в частині території його дії і, як наслідок, сплату страхувальником додаткової страхової премії у сумі 151,72 грн. у строк до 04.07.2014.

Таким чином, на момент спірної ДТП договір добровільного страхування серії ПКД №1400028 «Просто-Каско» від 09.01.2014 був чинним.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Богдана Герцена, 10, код 2062885) виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1499 (одна тисяча дев'яносто дев'ять) грн. 92 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2015

Суддя В.О. Демидов