Ухвала суду № 50909664, 17.09.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/77/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.09.2015 Справа № 908/3734/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МП ПМК (69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, 32, офіс 34, ідентифікаційний код 37494275)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, ідентифікаційний код 01056273)

про стягнення 856749,29 грн.

ВСТАНОВИВ

ТОВ МП ПМК звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 Запорізький електровозоремонтний завод про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами поставки № 140310 від 08.09.2014р., № 140327 від 16.09.2014р. у розмірі 856749,29 грн., з яких: 703598,05 грн. заборгованість за поставлений товар, 22501,06 грн. пені, 116149,97 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 4500, 21 грн. - 3 % річних та 10000, 00 грн. збитків.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.06.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3734/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.07.2015р. о 10 год. 30 хв.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2015р. по справі 908/3734/15 затверджено мирову угоду згідно наступних умов:

1.Відповідач (Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод, 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2, ідентифікаційний код 01056273) зобов'язується сплатити позивачу (Товариству з обмеженою відповідальністю МП ПМК, 69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, будинок 32, офіс 34, ідентифікаційний код 37494275) за отриманий та неоплачений товар за Договором поставки № 140310 від 08.09.2014р. - 224937 (двісті двадцять чотири тисячі девятсот тридцять сім) грн. 31 коп. та за Договором поставки № 140327 від 16.09.2014р. - 478660 (чотириста сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят) грн. 74 коп. у строк до 31 жовтня 2015р.

2. Позивач відмовляється від своїх позовних вимог про стягнення пені в розмірі 22501 (двадцять дві тисячі пятисот одна) грн. 06 коп., суми інфляційних втрат у розмірі 116149 (сто шістнадцять тисяч сто сорок девять) грн. 97 коп., суми трьох відсотків річних у розмірі 4500 (чотири тисячі пятсот) грн. 21 коп. та збитків у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

3. Судові витрати у справі покладаються на позивача.

4. В разі невиконання відповідачем умов даної Мирової угоди, відповідна ухвала суду якої будуть затверджені умови Мирової угоди, може бути пред'явлена позивачем до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Сторонам відомі усі наслідки укладання Мирової угоди у даній Справі, передбачені чинним законодавством України.

Позивач Відповідач

Товариство з обмеженою Приватне акціонерне товариство

відповідальністю Запорізький електровозоремонтний завод

"МП "ПМК"

ОСОБА_2ОСОБА_3 в.о. голови правління ОСОБА_4".

Провадження по справі 908/3734/15 припинено.

15.09.2015р. до господарського суду Запорізької області від ТОВ МП ПМК надійшла заява про повернення судового збору в якій заявник просить суд винести додаткове рішення про повернення позивачу судового збору в розмірі 17135,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 118 від 09.06.2015р. в звязку з припиненням провадження по справі.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.09.2015р. автоматизованою системою документообігу суду заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із статтею 7 Закону України № 02/163-48 Про судовий збір (в редакції від Закону № 484-VIII від 22.05.2015р., який набув чинності 01.09.2015р.), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у звязку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до частин 1-4 статті 78 ГПК України, умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До затвердження мирової угоди сторін господарський суд розяснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обовязків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

В підпункті 3.19 постанови від 26.12.2011 N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції пленум Вищого господарського суду України дав господарським судам наступні Розяснення:

Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК) і, отже, вправі укладати мирові угоди на загальних підставах.

Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

В даному випадку умови мирової угоди викладені в адресованій господарському суду Запорізької області письмовій заяві, яка підписана від позивача директором ОСОБА_3 та від відповідача в.о. голови правління ОСОБА_4

Повноваження осіб на вчинення даних дій перевірені судом.

До затвердження мирової угоди господарський суд додатково розяснив представникам сторін наслідки її затвердження, передбачені ст. 78, 80 ГПК України, та припинення провадження по справі.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Як зазначено в п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, у разі винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди між сторонами (п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України), в якій сторони дійшли згоди, у тому числі й стосовно розподілу судового збору, суд має право затвердити цю угоду, якщо вона не суперечить законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. У таких випадках суд у своїй ухвалі повинен навести зміст цієї угоди. Якщо ж сторони не зазначили в мировій угоді про розподіл сум судового збору або не дійшли згоди з даного питання, господарський суд у залежності від конкретних обставин справи покладає судовий збір на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (ч. 2 ст. 49 ГПК України.).

Статтею 88 ГПК України унормовано, що господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Суд звертає увагу заявника (позивача у справі) на те, при затвердженні мирової угоди судом вже вирішено питання про розподіл господарських витрат, відповідно до умов мирової угоди від 01.09.2015р., в пункті 3 якої сторони дійшли згоди покласти судові витрати у справі на позивача.

В пункті 7.9 постанови від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" пленум Вищого господарського суду України також зазначив, що внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено.

Отже, підстави для прийняття додаткового судового рішення по справі 908/3437/15 та повернення позивачу судового збору в розмірі 17135,00 грн. відсутні.

Керуючись ст. 44, 78, 86, 88 ГПК України, Закону України Про судовий збір, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МП ПМК про повернення судового збору в розмірі 17135,00 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення № 118 від 09.06.2015р. відмовити повністю.

Суддя В.М. Соловйов