Рішення № 50908385, 10.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2015 Справа №905/112/15

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Кротінової О.В., судді Тоцького С.В. та судді Паляниці Ю.О. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Донецьк, ЄДРПОУ 31018149,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 13504334,

про стягнення 5 325 804,54 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 5 325 804,54 грн., у тому числі заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 4 479 663,30 грн., сума пені за прострочення сплати активної електроенергії в розмірі 795 901,46 грн., сума 3% річних за прострочення сплати активної електроенергії у розмірі 50 239,78 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладання договору про постачання електричної енергії №2 0043 057/ПР-06091 від 01.03.2011р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобовязань з оплати вартості спожитої активної електроенергії по рахункам за грудень 2014р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано у копіях: договір про постачання електричної енергії №2 0043 057/ПР-06091 від 01.03.2011р. разом із додатком «Порядок розрахунків» №2 від 01.03.2011р. та додатковими угодами №1 від 18.07.2011р., №6 від 23.12.2013р. та №7 від 03.01.2014р. до нього, рахунок за спожиту електроенергію за грудень 2014р. №31/20043057 від 31.12.2014р., акт про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії поставленої постачальником споживачу в розрахунковому періоді грудень 2014р. №б/н від 31.12.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на вимоги ст.ст.526, 530, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 13, 54 Господарського процесуального кодексу України та ст.26 Закону України «Про електроенергетику».

17.07.2015р. представником позивача до матеріалів справи із супровідним листом №б/н від 15.07.2015р. додано копії банківських виписок по рахунку позивача за 11.03.2015р., за 12.03.2015р., за 18.03.2015р., за 27.05.2015р., за 03.06.2015р. та за 01.07.2015р., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.07.2015р. щодо підприємства позивача, розрахунку суми заборгованості за активну електроенергію грудень 2014р., акт звірки взаємних розрахунків за спожиту активну електроенергію та штрафні санкції за грудень 2014р. за станом на 02.07.2015р. із підтвердженням його відправлення відповідачу, а також лист №б/н від 07.07.2015р., яким підтверджено відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог та витяг постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Щодо встановлення на грудень 2014року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів …» №380 від 25.11.2014р..

Документи долучено до матеріалів справи.

Представлена позивачем копія розрахунку нарахування активної електроенергії ПАТ «Азовзагальмаш» за період 2014р. судом до уваги не приймається, оскільки не оформлена у відповідності до Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення докуентів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, а отже не може бути розцінена як доказ у розумінні приписів ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, позивачем заявлено клопотання №б/н від 15.07.2015р.. яким повідомлено про зміну юридичної адреси підприємства: 84302, м.Краматорськ, вул.Островського, б.8.

Дане судом враховано та прийнято до уваги.

27.07.2015р. ухвалою господарського суду Донецької області продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів до 11.08.2015р. включно, за наявності відповідного клопотання позивача, у порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

04.08.2015р. відповідачем через канцелярію господарського суду надано відзив №б/н від 31.07.2015р., відповідно до якого просив в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 700 000,00 грн. відмовити, оскільки стверджує про оплату спожитої електроенергії у грудні 2014р. 16.01.2015р. на суму 1 200 000,00 грн. та 11.03.2015р. на суму 500 000,00 грн., а отже сума заборгованості складає 3 362 843,76 грн. В частині розміру пені, просить зменшити на 50% (до суми 397 950,73грн.), з огляду на прострочення оплати з обєктивних причин.

Разом із відзивом суду представлено акт звірки взаємних розрахунків за станом на 24.07.2015р., у копіях: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2015р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2015р., накази Публічного акціонерного товариства «Про організацію праці у лютому 2014р.» №62 від 03.02.2014р., №89 від 19.02.2014р., №129 від 24.06.2015р., а також довіреності на представника.

Також, 04.08.2015р. відповідачем подано заяву №б/н від 31.07.2015р. про відстрочку виконання рішення суду по справі №905/112/15 на 3 місяці, оскільки фінансовий стан підприємства ускладнений за обставин, які від нього не залежать, внаслідок чого він позбавлений можливості своєчасно виконувати господарські зобовязання, окрім того звернуто увагу суду на стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» заборгованості з податку на прибуток в розмірі 39 334 864,55 грн. та направлення відповідного виконавчого листа до головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

На підтвердження викладених обставин відповідачем надано копії: постанови Донецького окружного адміністративного суду України від 02.07.2014р. по справі №805/6261/1, виконавчого листа Донецького апеляційного адміністративного суду №805/6261/14-1 від 09.06.2015р. у справі №805/6261/14, заяви Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» №523/535 від 10.06.2015р. та довідки №913-584 від 28.11.2014р.

Документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.08.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги та вказав про необхідність у наданні часу для представлення витребуваних судом документів і додаткових доказів, а також для зясування обставин справи, з огляду на здійснені оплати відповідачем під час розгляду справи.

Зважаючи на таке, з метою обєктивного, всестороннього розгляду справи №905/112/15, враховуючи всі зясовані у ній обставини, судом в означеному судовому засіданні оголошено перерву до 14год. 00 хвил. задля складання доповідної про призначення колегіального розгляду спору.

06.08.2015р., з дотриманням приписів ст.ст.2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи призначено її колегіальний розгляд у складі: головуючого судді Кротінової О.В., суддів Левшиної Г.В. та Тоцького С.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.08.2015р. розгляд справи №905/112/15 відкладено на 10.09.2015р.

25.08.2015р. від відповідача вдруге надійшла заява про надання відстрочки виконання судового рішення строком на три місяці за вих.№523/894 від 21.08.2015р., у якій наголошено на неможливість вчасного виконання зобовязання перед позивачем за надзвичайних подій та за відсутності його вини.

07.09.2015р. від позивача надійшли додаткові пояснення №б/н від 20.08.2015р., за змістом яких засвідчено про сплату відповідачем вартості поставленої у грудні 2014р. електроенергії в розмірі 2 680 927,72 грн., внаслідок чого сума основного боргу складає 2 381 916,04 грн., деталізовано проведене віднесення здійснених відповідачем оплат та розяснено порядок їх зарахування у рахунок погашення заборгованості за спожиту активну електроенергію у грудні 2014р.

У підґрунтя викладеного до матеріалів справи долучено копії: рахунку за спожиту електроенергію за листопад 2014р. №31/20043057 від 30.11.2014р., акту про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником і спожитої споживачем у розрахунковому періоді листопад 2014р. від 30.11.2014р., виписок по рахунку позивача за 13.11.2014р., за 14.11.2014р., за 24.11.2014р., за 26.11.2014р., за 15.12.2014р., за 16.01.2015р., за 27.01.2015р., за 28.01.2015р., за 29.01.2015р., за 30.01.2015р., рахунку за спожиту електроенергію за січень 2015р. №31/20043057 від 31.01.2015р., акту про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником і спожитої споживачем у розрахунковому періоді січень 2015р. від 31.01.2015р., банківських виписок по рахунку позивача за 11.02.2015р., за 12.12.2015р., за 26.02.2015р., за 02.03.2015р., за 04.03.2015р., за 05.03.2015р., за 16.03.2015р., за 17.03.2015р., за 19.03.2015р., за 20.03.2015р., за 23.03.2015р., за 25.03.2015р., за 26.03.2015р., за 27.03.2015р., рахунку за спожиту електроенергію за травень 2015р. №31/20043057 від 31.05.2015р., акту про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником і спожитої споживачем у розрахунковому періоді травень 2015р. від 31.05.2015р., банківських виписок по рахунку позивача за 12.03.2105р., за 18.03.2015р., за 21.05.2015р., за 27.03.2015р., за 03.06.2015р., акту про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником і спожитої споживачем у розрахунковому періоді червень 2015р. від 30.06.2015р., рахунку за спожиту електроенергію за червень 2015р. №31/20043057 від 30.06.2015р., банківських виписок по рахунку позивача за 01.07.2015р., акту про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником і спожитої споживачем у розрахунковому періоді липень 2015р. від 31.07.2015р., рахунку за спожиту електроенергію за липень 2015р. №31/20043057 від 31.07.2015р., банківських виписок по рахунку позивача за 06.07.2015р., за 17.07.2015р., за 27.07.2015р., за 28.07.2015р., за 11.08.2015р., розрахунку суми заборгованості за активну електроенергію грудень 2014р., акту звірки взаємних розрахунків за спожиту активну електроенергію та штрафних санкцій за грудень 2014р. за станом на 20.08.2015р. із підтвердженням його відправлення відповідачу.

Також, 07.09.2015р. суду представлено заперечення позивача №б/н від 20.08.2015р., відповідно до якого зауважено на сфері діяльності підприємства, підкреслено власне скрутне фінансове становище, понесення значних збитків внаслідок проведення бойових дій на території Донецької та Луганської областях, наявність дебіторської заборгованості, яка не сплачується контрагентами позивача, з огляду на що, просить відмовити відповідачу у задоволенні вимог про надання відстрочки виконання рішення суду на 3 місяці.

Разом із запереченнями №б/н від 20.08.2015р. суду надано у копіях: акт про наявність та обсяг заборгованості, що не погашена станом на 01.12.2014р., рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. по справі №905/3427/14, від 16.06.2014р. по справі №905/2955/14, рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2015р. по справі №908/2782/15, лист Державної виконавчої служби України «Щодо результатів розгляду звернення» №14-0-34-6574/32 від 05.12.2014р., постанови про відкриття виконавчого провадження №34891534 від 16.10.2012р., №42200126 від 24.02.2014р., №35498836 від 30.11.2012р., №34803427 від 10.10.2012р., №17457951 від 17.02.2010р., №38971955 від 22.07.2013р., №19730370 від 10.06.2010р., №20366617 від 16.07.2010р., №43696098 від 13.06.2014р., №48176700 від 21.07.2015р., №47076904 від 01.04.2015р. та №48214362 від 22.07.2015р., довідки про заподіяний матеріальний збиток, ухвала господарського суду Донецької області від 03.02.2014р. у справі №905/3457/13, листи позивача до виконавчого органу «Про надання інформації» №08-18/2923 від 02.07.2010р., №08-18/3497 від 10.08.2010р., №08-18/0898 від 03.03.2011р, №08-18/3784 від 02.09.2011р., №08-18/5417 від 16.12.2011р., №08-18/1065 від 06.03.2013р. та №08-18/3462 від 15.08.2013р., договір №3743/02 від 20.12.2006р., заяви позивача до правоохоронних органів №б/н від 01.08.2014р., №б/н від 14.10.2014р., №б/н від 21.10.2014р., №б/н від 28.10.2014р., №б/н від 04.11.2014р. із витягом з кримінального провадження №12014040370003385, №б/н від 21.11.2014р., №б/н від 20.01.2015р., №б/н від 08.12.2014р., №б/н від 12.03.2015р., довідка №б/н 20.08.2015р. про дебіторську заборгованість за станом на 01.08.2015р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2013р., на 31.12.2014р., претензії Державного підприємства «Енергоринок» на адресу позивача №419/32 про сплату штрафних санкцій від 08.12.2014р., №402/32 від 13.10.2014р., №12/14-668 від 12.02.2015р. та №07/26-1752 від 12.02.2015р.

Документи долучено до матеріалів справи.

Одночасно, у резолютивній частині означених заперечень, позивачем остаточно визначено позовні вимоги, як то: стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 2 381 916,04 грн., суму пені за прострочення сплати активної електроенергії в розмірі 795 901,46 грн., суму 3% річних за прострочення сплати активної електроенергії у розмірі 50 239,78 грн.

Дане розцінено як зменшення розміру позовних вимог, отже, керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийнято судом та справа розглядається з урахуванням цього.

09.09.2015р., з дотриманням приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, змінено склад судової колегії, за підстави перебування судді ЛевшиноїГ.В. у відпустці, та для розгляду справи призначено колегію у складі: головуючого судді Кротінової О.В., суддів Паляниці Ю.О. та Тоцького С.В.

У судовому засіданні 10.09.2015р. представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі, з урахуванням наданих суду заперечень №б/н від 20.08.2015р., проти зменшення суми нарахованої пені заперечив; через канцелярію суду подав додаткові заперечення на відзив відповідача №б/н від 09.09.2015р. з додатками.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи надано. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи обєктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належного забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом звязку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неповного розрахунку за спожиту активну електроенергію протягом грудня 2014р. в розмірі 2 381 916,04 грн., суми пені за прострочення сплати цієї активної електроенергії в розмірі 795 901,46 грн. та 3% річних у розмірі 50 239,78 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Інвест» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Азовзагальмаш» (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №2 0043 057/ПР-06091.

Додатковою угодою №1 від 18.07.2011р. внесено зміни в означений правочин в частині організаційно-правової форми споживача та визначено його, як Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш».

Додатковою угодою №7 від 03.01.2014р. до наведеного договору, зокрема, замінено найменування сторони Постачальника з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс - Інвест» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», у звязку з перейменуванням першого, та визначено що останнє є повноправним правонаступником усіх прав, обовязків та відповідальності.

Згідно умов п.1.1 договору №2 0043 057/ПР-06091 від 01.03.2011р. Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 229752кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Строк дії договору, в редакції додаткової угоди №6 від 23.12.2013р. до нього, встановлено з 01.03.2011р. і по 30.11.2016р. включно. Договір може бути продовжений за умови підписання сторонами відповідної додаткової угоди (п.9.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

За умовами вказаного договору Постачальник зокрема зобовязався постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору; згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил улаштування електропристроїв (далі-ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням на межі балансової належності електромереж в точках продажу електричної енергії граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, дотримання яких залежить від Постачальника; забезпечити отримання Споживачем на рівні дозволеної потужності 41 000кВт, на умовах відповідних договорів, передбачених ПКЕЕ (п.2.2.2 договору)., а Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати Постачальнику відомості про показання розрахункових приладів обліку згідно додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії Споживача» (п.2.3.3 договору).

Згідно п.п.3.4 п.3 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору Споживач зобовязаний здійснювати оплату отриманих від Постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на відповідні рахунки наступним чином, зокрема, до 06 числа щомісячно сплачує суму за остаточним рахунком за попередній розрахунковий період.

При цьому, п.п.3.4 п.3 наведеного додатку передбачено, при оформленні платіжного доручення у графі «призначення платежу» Споживач повинен вказати період, за який здійснюється оплата, та підставу для оплати, тобто № договору, № та дату рахунку. У разі відсутності у платіжному документі посилань на період, за який здійснюється оплата, Постачальник має право зарахувати перераховану Споживачем суму, як погашення існуючої заборгованості Споживача (за винятком заборгованості за попередні розрахункові періоди, погашення якої здійснюється за графіком, узгодженим сторонами відповідним договором реструктуризації заборгованості), починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. Суму, що залишилась після погашення існуючої заборгованості, Постачальник зараховує у першу чергу, як сплату за електроенергію, спожиту у поточному місяці, залишок суми-на оплату авансового платежу на наступний розрахунковий період.

У разі здійснення Споживачем оплати з відхиленням від умов Договору та/або за фактичним підсумком сальдо-розрахунків за попередній розрахунковий період, Постачальник має право зарахувати суми, що надійшли від Споживача, як оплата планових, авансових платежів, у першу чергу, на погашення заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення (за винятком заборгованості за попередні розрахункові періоди, погашення якої здійснюється за графіком, узгодженим сторонами відповідним договором реструктуризації заборгованості); по-друге, як оплата авансових, планових платежів на поточний розрахунковий період; по-третє, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період.

Матеріали справи містять акт про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, який підписано сторонами та скріплено їх печатками без зауважень. Згідно даного акту обсяги спожитої відповідачем електроенергії за грудень 2014р. наступні: активна електроенергія 3 652 119 кВт/год на суму 5 062 843,76 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

З представлених суду доказів вбачається, що позивачем відповідачу виставлено рахунок за активну енергію згідно договору про постачання електричної енергії №2 0043 057/ПР-06091 від 01.03.2011р., спожиту у визначений спірний період.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно п.5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (далі - ПКЕЕ) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

За умовами п.6.1 ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Розрахунковий період становить один місяць, за винятком випадку, передбаченого пунктом 6.8 цих Правил. Обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, мають визначатися відповідно до даних розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених цими Правилами.

Положеннями пп.2 п.10.2 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як свідчать фактичні обставини справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачеві за грудень 2014р. активної електричної енергії у загальному обсязі 3 652 119 кВт/год на суму 5 062 843,76 грн., а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідним актом про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії.

Також, позивач надав, а відповідач отримав рахунок за спожиту електроенергію за грудень 2014р. №31/20043057 від 31.12.2014р. на суму 5 062 843,76 грн. 02.01.2015р., про що свідчить відмітка останнього на даному документі, скріплена печаткою його структурного підрозділу.

Проте, відповідач розрахунки за спожиту активну електроенергію у визначений спірний період не здійснив, у звязку з чим порушив строки обумовлені сторонами у договорі.

Відповідач у відзиві №б/н від 31.07.2015р. на позовну заяву свідчить про сплату ним за спожиту електроенергію у грудні 2014р. двома платежами на загальну суму 1 700 000,00грн.: 16.01.2015р. на суму 1 200 000,00 грн. та 11.03.2015р. на суму 500 000,00 грн., з огляду на що вважає наявною суму боргу в розмірі 3 362 843,76 грн. Проте, доказів означеної оплати не надав.

Разом з тим, з матеріалів справи, з урахуванням представлених позивачем суду додаткових пояснень №б/н від 20.08.2015р., вбачається частковий розрахунок за спірним зобовязанням наступним чином: 11.03.2015р. відповідачем перераховано на рахунок позивача 500 000,00 грн. з призначенням платежу (мовою оригіналу): «оплата за потребленную электрическую энергию за ноябрь 2014р. по договору …», залишок з яких в розмірі 293 180,46 грн. віднесено в рахунок оплати спожитої електричної енергії у грудні 2014р.; 12.03.2015р. перераховану суму в розмірі 250 000,00 грн., в якості оплати електроенергії спожитої у січні 2015р., віднесено у рахунок часткової сплати за зобовязаннями грудня 2014р., адже станом на дату цієї розрахункової операції заборгованість за січень 2015р. погашена у повному обсязі; 18.03.2015р. здійснена сплата 40 000,00грн. «оплата за потребленную электрическую энергию за 2015р. по договору …», яка зарахована, як часткове погашення заборгованості за грудень 2014р.; 27.05.2015р. перераховано 200 000,00 грн. «оплата за потребленную электрическую энергию за май 2015р. по договору …», залишок якої в розмірі 88 528,74 грн. віднесено у рахунок погашення заборгованості за грудень 2014р.; 03.06.2015р. відповідачем перераховано на рахунок позивача 1 300 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за потребленную электрическую энергию за май/червень 2015р. по договору …», з огляду на відсутність заборгованості за травень 2015р. та остаточний розрахунок за зобовязанням червня 2015р. в сумі 1 255 188,34грн., позивачем залишок суми в розмірі 44 811,66 грн. віднесено у рахунок часткової оплати за зобовязанням грудня 2014р; 01.07.2015р. перерахована відповідачем сума в розмірі 1 400 000,00 грн. з призначенням платежу «оплата за потребленную электрическую энергию за червень 2015р. по договору …», за відсутності заборгованості за червень 2015р. віднесена в рахунок оплати спожитої електроенергії у грудні 2014р.; 11.08.2015р. відповідачем перераховано 1 400 000,00 грн. «оплата за потребленную электрическую энергию за липень 2015р. по договору …», залишок в сумі 564 406,86 грн. зараховано, як часткове погашення спірного зобовязання.

Отже, приймаючи до уваги викладене, позивач скористався правом, наданим йому ч.2 п.п.3.4 п.3 додатку №2 до договору №2 0043 057/ПР-06091 від 01.03.2011р. та здійснив зарахування сплачених відповідачем сум в рахунок оплати вартості спожитої ним активної електричної енергії у грудні 2014р., внаслідок чого залишок боргу за спірним зобовязанням становить 2 381 916,04 грн.

З огляду на таке, заперечення відповідача в цій частині судом до уваги не прийнято.

Відтак, зважаючи на викладені обставини, позивачем належним чином доведено факт виконання обовязку щодо поставки активної електроенергії за спірним правочином протягом грудня 2014р. на загальну суму 5 062 843,76 грн. та невиконання відповідачем в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошового зобовязання у встановлені договором строки.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов ґрунтовного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в сумі 2 381 916,04грн., тобто в повному обсязі.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати на вимогу кредитора 3% річних від простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

За розрахунком позивача загальна сума 3% річних за прострочення основного зобовязання становить 50 239,78 грн. (нараховані за період з 07.01.2015р. по 14.05.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної електроенергії за грудень 2014р. в сумі 5 062 843,76 грн. з врахуванням часткових оплат 11.03.2015р., 12.03.2015р. та 18.03.2015р., у проміжку часу згідно наданого розрахунку).

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі 50 191,84 грн.

Пунктом 4.2.1 договору визначено відповідальність за внесення платежів, передбачених умовами цього правочину, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», що полягає у сплаті Споживачем Постачальнику штрафної неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобовязання становить 795 901,46 грн. (нарахована за період з 07.01.2015р. по 14.05.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті активної електроенергії за грудень 2014р. в сумі 5 062 843,76 грн. з врахуванням часткових оплат 11.03.2015р., 12.03.2015р. та 18.03.2015р., у проміжку часу згідно наданого розрахунку та дотриманням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог, суд дійшов висновку про їх задоволення частково, у розмірі 795 900,93 грн.

Одночасно, як було зазначено вище, відповідач стосовно стягнення пені, просить суд врахувати його складне фінансове становище, наявність збитків, а також наявність військового конфлікту та проведення антитерористичної операції на території Донецької області, звертає увагу, що заборгованість, яка виникла є наслідком суспільно-політичної ситуації в країні та наявністю заборгованості Державного бюджету України перед відповідачем в сумі 39 334 864,55 грн., та, як наслідок, зменшити розмір штрафних санкцій, нарахованих позивачем, на 50%.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобовязання, наслідки чого передбачені п.4.2.1 договору, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Разом з цим, розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 795 900,93 грн.

При цьому, за висновками суду, у сукупності із обєктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, обставини, на які посилається відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності із загальним розміром нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача щодо зменшення на 50% розміру штрафних санкцій, нарахованих позивачем, без задоволення, оскільки в результаті здійсненого судом перерахунку розмір нарахованої пені менший, ніж заявлено позивачем, як і розмір встновлеих сум 3% річних.

Окрім того, заперечення відповідача в частині відсутності вини у неналежному виконанні зобовязань по сплаті за отриману електроенергію протягом грудня 2014р. до уваги судом не прийнято, оскільки ці твердження не підтверджено доказами у розумінні приписів господарського процесуального законодавства.

Також, судом, при оцінці обставин, визначених у підґрунтя цих вимог, зауважено за змістом ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України господарська діяльність субєктами господарювання (підприємцями) здійснюється самостійно та на власний ризик, і у розумінні п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошового зобовязання в частині здійснення оплати вартості отриманої відповідачем активної електроенергії у грудні 2014р. на підставі договору про постачання електричної енергії №2 0043 057/ПР-06091 від 01.03.2011р., строк такого прострочення та загальний розмір штрафних санкцій у порівнянні із сумою боргу, систематичність такого порушення, суд не вбачає наявними обставини, які зумовлюють надмірність нарахованої пені у цьому випадку та за яких можливе зменшення її розміру.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» у частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» пені підлягають задоволенню частково, в сумі встановленої судом.

Одночасно, зауважено на стані фінансового становища при розгляді наступного.

Відповідачем заявлено клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України, з підстав вкрай важкого фінансового становища підприємства, понесення значних збитків, неможливості здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, проведення на території Донецької області антитерористичної операції, вимушене продовження режиму простою на підприємстві.

До того ж зауважено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. по справі №805/6261/14 з Державного бюджету України стягнуто 39 334 864,55грн. заборгованості з податку на прибуток, яка залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі №805/6262/14, та відповідний виконавчий лист направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області на виконання.

Дані обставини, за висновками заявника, свідчать про неможливість своєчасного та повного виконання ним своїх зобовязань. Тому надання відстрочки підприємству, яке здійснює господарську діяльність у вищевказаних умовах, строком на 3 місяці є вкрай необхідним заходом.

Матеріали справи містять: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2015р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2015р., накази Публічного акціонерного товариства «Про організацію праці у лютому 2014р.» №62 від 03.02.2014р., №89 від 19.02.2014р., №129 від 24.06.2015р., постанови Донецького окружного адміністративного суду України від 02.07.2014р. по справі №805/6261/1, виконавчого листа Донецького апеляційного адміністративного суду №805/6261/14-1 від 09.06.2015р. у справі №805/6261/14, заяви Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» №523/535 від 10.06.2015р. та довідки №913-584 від 28.11.2014р.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем подано заперечення на клопотання про надання відстрочки виконання рішення, з огляду на не менш скрутне його фінансове становище та понесення значних збитків, що зумовлене проведенням антитерористичної операції на території Донецької області. До цих заперечень додано копії: акт про наявність та обсяг заборгованості, що не погашена станом на 01.12.2014р., рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. по справі №905/3427/14, від 16.06.2014р. по справі №905/2955/14, рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2015р. по справі №908/2782/15, лист Державної виконавчої служби України «Щодо результатів розгляду звернення» №14-0-34-6574/32 від 05.12.2014р., постанови про відкриття виконавчого провадження №34891534 від 16.10.2012р., №42200126 від 24.02.2014р., №35498836 від 30.11.2012р., №34803427 від 10.10.2012р., №17457951 від 17.02.2010р., №38971955 від 22.07.2013р., №19730370 від 10.06.2010р., №20366617 від 16.07.2010р., №43696098 від 13.06.2014р., №48176700 від 21.07.2015р., №47076904 від 01.04.2015р. та №48214362 від 22.07.2015р., довідки про заподіяний матеріальний збиток, ухвала господарського суду Донецької області від 03.02.2014р. у справі №905/3457/13, листи позивача до виконавчого органу «Про надання інформації» №08-18/2923 від 02.07.2010р., №08-18/3497 від 10.08.2010р., №08-18/0898 від 03.03.2011р, №08-18/3784 від 02.09.2011р., №08-18/5417 від 16.12.2011р., №08-18/1065 від 06.03.2013р. та №08-18/3462 від 15.08.2013р., договір №3743/02 від 20.12.2006р., заяви позивача до правоохоронних органів №б/н від 01.08.2014р., №б/н від 14.10.2014р., №б/н від 21.10.2014р., №б/н від 28.10.2014р., №б/н від 04.11.2014р. із витягом з кримінального провадження №12014040370003385, №б/н від 21.11.2014р., №б/н від 20.01.2015р., №б/н від 08.12.2014р., №б/н від 12.03.2015р., довідка №б/н 20.08.2015р. про дебіторську заборгованість за станом на 01.08.2015р., баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2013р., на 31.12.2014р., претензії Державного підприємства «Енергоринок» на адресу позивача №419/32 про сплату штрафних санкцій від 08.12.2014р., №402/32 від 13.10.2014р., №12/14-668 від 12.02.2015р. та №07/26-1752 від 12.02.2015р.

Виходячи з приписів постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, наведені відповідачем в підтвердження свого скрутного становища, є винятковими і ускладнюють виконання рішення.

Аналіз у сукупності представлених відповідачем доказів відносно свого фінансового становища, врахував фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку відповідача, ступінь його вини у виникненні цього спору, враховуючи обєктивні обставини складної ситуації у державі, вказівку на джерело заохочення коштів, зумовлює висновок про те, що надання запитуваного відстрочення виконання рішення не призведе до істотного порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав позивача на отримання коштів і тим самим, захисту майнового права та його інтересу.

Окрім того, приймаючи до уваги викладене, скрутне фінансове становище позивача та його матеріальні інтереси, суд врахував поступове погашення відповідачем заборгованості та наявність означеного джерела надходження коштів, з огляду на що, не вбачає надмірності та необґрунтованості строку відстрочення терміном у 3 місяці.

Отже, зважаючи на вид господарської діяльності, який здійснює відповідач, та викладені обставини, відстрочення виконання рішення по даній справі на строк 3 місяці є доцільним заходом при врахуванні матеріальних інтересів сторін.

З огляду на таке, керуючись правом наданим ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про надання Публічному акціонерному товариству «Азовзагальмаш» відстрочення виконання рішення на 3 місяці з моменту набрання законної сили даним судовим актом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-36, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Донецьк, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 3 228 057,28 грн., у тому числі заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 2 381 916,04 грн., сума пені за прострочення сплати активної електроенергії в розмірі 795 901,46 грн., сума 3% річних за прострочення сплати активної електроенергії у розмірі 50 239,78 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 13504334, п/р26007900175012 у ПАТ ПУМБ м.Маріуполь, МФО 335742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, б.8, ЄДРПОУ 31018149) 3 228 008,81 грн., у тому числі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26039300386747/980 в філії-Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482 заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 2 381 916,04 грн., пеню у розмірі 795 900,93грн. та суму 3% річних в розмірі 50 191,84грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 44 294,32 грн. на поточний рахунок №26006300386747/980 в філії-Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482.

3. Надати Публічному акціонерному товариству «Азовзагальмаш» (87535, Донецька область, м.Маріуполь, площа Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 13504334, п/р26007900175012 у ПАТ ПУМБ м.Маріуполь, МФО 335742) відстрочку виконання рішення від 10.09.2015р. по справі №905/112/15 строком на 3 (три) місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити

6. В судовому засіданні 10.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2015р.

Головуючий суддя О.В. Кротінова

Суддя Ю.О.Паляниця

Суддя С.В. Тоцький