Ухвала суду № 50907654, 17.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

17 липня 2012 року № 2а-9487/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Дегтярьова О.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК»

д до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними дій щодо викладення в акті документальної позапланової виїзної перевірки висновків про порушення норм Податкового кодексу України, визнання протиправним і скасування акта документальної позапланової виїзної перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «ТМК»з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дій щодо викладення в акті документальної позапланової виїзної перевірки висновків про порушення норм Податкового кодексу України, визнання протиправним і скасування акта документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви та вирішення питання щодо відповідності такої заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу, та з’ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цих норм предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, суд має врахувати правовий характер рішення, дій або бездіяльності, що оскаржуються позивачем.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ТОВ «ТМК»просить суд визнати протиправними дії ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва ДПС щодо викладення в акті від 05.07.2012р. № 1628/22-621-32592573 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТМК»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Консоль плюс»за травень, червень 2011 року та висновку про порушення п.198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-IV (із змінами та доповненнями), та визнати протиправним і скасувати вказаний Акт документальної позапланової виїзної перевірки.

При цьому, в позовній заяві ТОВ «ТМК»відсутні посилання на подання Товариством заперечень на спірний акт документальної позапланової виїзної перевірки та відповідно на отримання відповіді від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС за результатами розгляду таких заперечень, на винесення податковою інспекцією будь-яких податкових повідомлень-рішень або вчинення інших дій, які негативно вплинули на майновий стан Товариства, за результатами проведення документальної перевірки.

На момент виникнення спірних правовідносин оформлення результатів документальних планових і позапланових (виїзних/невиїзних) перевірок суб'єктів господарської діяльності-юридичних осіб з питань дотримання ними норм податкового законодавства України здійснювалося відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (далі –Порядок № 984) (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772).

Згідно п. 1 Порядку № 984 цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків).

Абзацами першим і другим п. 3 Порядку № 984 передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 4 цього Порядку).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 5 цього Порядку).

Крім цього, згідно з п. 86.8 ст. 86 цього Кодексу визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У відповідності до абз. 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України саме податкове повідомлення-рішення містить підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з наведеного в сукупності, акт документальної позапланової виїзної перевірки, який містить висновки органу державної податкової служби України щодо результатів перевірки, не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не є актом державного чи іншого органу в розумінні цього Кодексу, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, оскільки не містить обов’язкового припису для нього, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії.

В спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для позивача (актом індивідуальної дії), в данному випадку є рішення органу державної податкової служби України у вигляді податкового повідомлення-рішення, прийняте за результатами проведеної перевірки, що в цілому узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009р. по справі 09/143, де зокрема, зазначено, що акт перевірки не має обов'язкового характеру і не встановлює для суб’єкта господарювання будь-яких обов'язків, а тому він не є рішенням у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ та його оскарження не може бути предметом розгляду у суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України від 04.11.2010р. у справі № К-13106/07, від 28.10.2010р. у справі № К-16536/07.

Саме в цьому контексті слід розглядати положення п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України про можливість оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку, тобто в контексті процесуальних правил та приписів, визначених Кодексом адміністративного судочинства України -закону з питань адміністративного судочинства, відповідно до якого здійснюється адміністративне судочинство, провадження в адміністративних справах (ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, з огляду на вищевикладене оскарження дій по проведенню перевірки та складанню акта перевірки не можуть бути предметом самостійних вимог, оскільки акт є доказом, який досліджується судом разом з оцінкою дій по проведенню перевірки та складанню акта (як складових перевірки) і висновків щодо правомірності викладених у ньому обставин, які стали підставою для прийняття певного рішення, та викладає у мотивувальній частині постанови суду у разі оскарження рішення органу державної податкової служби України, а саме –податкового повідомлення-рішення. Зокрема, дана правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010р. по справі № К-11956/08 та від 16.06.2011р. по справі № К-9789/09, винесених за результатами перегляду подібних справ в порядку касаційного провадження.

Таким чином, враховуючи відсутність факту прийняття органом державної податкової служби України відповідного податкового повідомлення-рішення за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТМК»на підставі спірного Акта від 05.07.2012р. № 1628/22-621-32592573, дії щодо викладення певних висновків в Акті документальної позапланової виїзної перевірки, мають по суті похідний характер, та фактично не спричиняють жодних правових наслідків, зокрема, не створюють для позивача як платника податків несприятливих правових обов’язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, підстави для відкриття провадження в адміністративній справі відсутні.

Керуючись до п. 4 ч. 1 ст. 107, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТМК» у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

3. У випадку оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі у частині позовних вимог позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

4. Роз’яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова