Постанова № 50907378, 18.09.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2015 року справа № 823/2128/15

14 год. 45 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання Педані О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Смілянської обєднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

13.08.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом звернулась Смілянська обєднана державна податкова інспекція головного управління ДФС у Черкаській області (далі-позивач), в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 747 грн 11 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку, має податковий борг, який виник у зв'язку із несплатою у строки, визначені Податковим кодексом України, єдиного податку на загальну суму 747 грн 11 коп. Заборгованість у добровільному порядку протягом строків, визначених чинним законодавством, не погашена, тому податковий орган звернувся до суду із відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надіславши 31.08.2015 клопотання, в якому просить розглянути справу без його участі, додатково зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання повторно не прибув, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності, заперечення на позовне надходило.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно з частини 1 статті 41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З письмових доказів у справі суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 07.04.2014, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 06.08.2015.

Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 10.04.2014 відповідач обрав спрощену систему оподаткування з 01.05.2014 (група 2, ставка єдиного податку 17 %; вид діяльності згідно з КВЕД роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами).

Отже, відповідач, зважаючи на вищевказане та вимоги частини 8 статті 19, частин 1, 2 статті 55, частини 1 статті 58 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі ГК України), визнається субєктом господарювання та зобовязаний вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до статті 67 Конституції України від 28 червня 1996 року № 254к/-96-ВР кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом ПК України).

Відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1. статті даного кодексу до місцевих податків належать, зокрема єдиний податок.

Положеннями п.п.16.1.4п.16.1статті16 ПК України передбачено, що платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно пункту 298.1 статті 298 цього кодексу порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 цієї статті.

Пунктами 293.1, 293.2 статті 293 ПК України встановлені ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць, зокрема, для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Так пунктами 295.1, 295.4 статті 295 даного кодексу передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 № 719-VII на 1 січня 2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 № 80-VII на 1 січня 2015 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.

З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач є субєктом господарювання фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.

Рішенням Великояблунівської сільської ради Смілянського Черкаської області від 09.07.2013 № 19-1/VI встановлено ставки єдиного податку на 2014 рік. Вказаним рішенням ставка єдиного податку відповідно до виду діяльності, обраної відповідачем, становить 17 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2014 року і складає 207 грн 06 коп. та підлягає сплаті щомісяця.

Суд бере до уваги, що ставки єдиного податку на 2015 рік радою не приймалися. Тому вищевказане рішення є діючим і протягом 2015року.

У порушення вимог податкового законодавства відповідач не здійснював в повному обсязі сплату єдиного податку, а саме за грудень 2014 року та січень-березень 2015 року, тому за ним рахується податковий борг у сумі 747 грн 11 коп. (з урахуванням переплати у розмірі 81 грн 13 коп.). Дана заборгованість підтверджується обліковою карткою платника податків станом на 30.04.2015.

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З письмових доказів у справі суд встановив, що у звязку з несплатою узгодженої суми грошового зобовязання позивач прийняв податкову вимогу форми «Ф» від 23.02.2015 № 98-25 на суму 540 грн 05 коп. Вказана вимога отримана відповідачем 23.02.2015. В установленому законом порядку відповідач вимогу не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобовязання не сплатив.

У зв'язку з наявністю податкового боргу податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 03.03.2015, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно пункту 87.11. статті 87 Податкового кодексу Україниорган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 86, 94, 158 163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20745, Черкаська область, Смілянський район, с. Велика Яблунівка, вул. Горького, буд. 98, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), на користь державного бюджету через Смілянську обєднану державну податкову інспекцію головного управління ДФС у Черкаській області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 39620821) податковий борг в розмірі 747(сімсот сорок сім) грн. 11 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель