Постанова № 50905375, 07.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"07" вересня 2015 р. № 820/6588/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 12.01.15р. ),

представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 18.03.15р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАРТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОАРТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 року №1520302203, винесене Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міністерства доходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються первинними документами, які були в наявності у відповідача під час перевірки. Господарські взаємовідносини позивача з ТОВ ПРОД-ЛОГІСТІК мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які відповідають вимогам закону. Також позивач зазначив, що не несе відповідальність за господарську діяльність свого контрагента, тому посилання відповідача на це в акті перевірки є необґрунтованим.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні адміністративний позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування , викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов та на акт перевірки № 320/20-30-22-03/33410369 від 05.02.2015 р.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб №513935 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОАРТ" зареєстроване в якості юридичної особи з 09.02.2005 року та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Х/о (а.с.39).

Судом встановлено, що у період з 27.01.15р. по 31.01.15р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАРТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ПРОД-ЛОГІСТІК" за липень 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем 05.02.2015 року складено Акт № 320/20-30-22-03/33410369(а.с.12-24).

Згідно висновків перевірки, викладених в акті № 320/20-30-22-03/33410369 вбачається, що позивачем порушено ст.198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ у липні 2014 року на загальну суму 234680 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 320/20-30-22-03/33410369, позивачем подано заперечення на акт до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

За результатами розгляду заперечення позивача, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області надано позивачу рішення про результати розгляду заперечення на акт від 23.03.15р. № 4947/10/20-30-22-03-21, яким висновки акту перевірки № 320/20-30-22-03/33410369 залишені без змін (а.с.190-193).

На підставі висновків акту перевірки № 320/20-30-22-03/33410369 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 року №1520302203 (а.с.25), яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 35220 грн. (в т.ч. за основним платежем 234680 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 117340 грн.) за порушення п. 200.1,п.200.2,п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

Щодо виявлених порушень, які викладено в акті перевірки № 320/20-30-22-03/33410369, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «АВТОАРТ» (Замовник) та ТОВ «ПРОД-ЛОГІСТИК» (Постачальник) 03 липня 2014 р. укладено договір №03/07-14 (а.с.48-50), предметом якого є поставка та розповсюдження поліграфічної продукції, а саме: корпоративне видання Тоуоtа «Тоуоtа DIGESТ», у кількості 20.000 штук на загальну суму 1.000.080,00 гривень в тому числі ПДВ 166.680,66 гривень.

На виконання зазначеного договору виписано податкову накладну №731007 від 31.07.2014 р. на загальну суму 1 000.080,00 гривень та видаткову накладну №731007 від 31.07.2014 р. на загальну суму 1000.080,00 гривень.

Між ТОВ «АВТОАРТ» (Замовник) та ТОВ «ПРОД-ЛОГІСТИК» (Постачальник) укладено додаткову угоду №1 від 20.08.14р. , згідно якої замовник зобов'язується сплатити вартість поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 105 606 грн. та видачі простих векселів постачальнику на суму 894 474 , 00 грн.

До матеріалів справи позивачем надано акт приймання - передачі векселів від 03.10.14р. на суму 894474 грн. та копію простого векселя Серія 0394455 від 03.10.14р.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу обігу векселів унормовані Законом України Про обіг векселів в Україні №2374 від 05.04.2001р., відповідно до ст.4 якого видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Судом встановлено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів за отриманий товар було передбачено додатковою угодою, а факт розрахунку векселем підтверджується актом приймання - передачі векселів.

Також, позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення №1864 від 15.08.14р. на суму 105 606 грн. про сплату договору №03/07-14 .

Таким чином, позивачем підтверджено повну оплату поставленої поліграфічної продукції по договору №03/07-14.

Також, 07 липня 2014 р. між ТОВ «АВТОАРТ» (Замовник) та ТОВ «ПРОД-ЛОГІСТИК» (Постачальник) укладено договір №07/07-14 (а.с.56-58) щодо поставки поліграфічної продукції, а саме буклетів модельного ряду та з сервісного обслуговування автомобілів Тоуоtа на загальну суму 408.000,00 гривень, в тому числі ПДВ 68.000,00 гривень.

П.1.1 договору №07/07-14 визначено вид поліграфічної продукції : буклет модельного ряду «Согоllа»; буклет модельного ряду «Саmrу»; буклет модельного ряду «Venza»; буклет модельного ряду «RAV-4»; буклет модельного ряду «Ніluх»; буклет модельного ряду «Ніghlander»; буклет модельного ряду «Land Cruiser 150»; буклет модельного ряду «Land Cruiser 200»; буклет з сервісного обслуговування автомобілів.

На виконання зазначеного договору виписано: податкову накладну №731008 від 31.07.2014 р. на загальну суму 408.000,00 гривень та видаткову накладну №731008 від 31.07.2014 р. на загальну суму 408.000,00 гривень.

Між ТОВ «АВТОАРТ» (Замовник) та ТОВ «ПРОД-ЛОГІСТИК» (Постачальник) укладено додаткову угоду №1 від 28.07.14р., згідно якої замовник зобов'язується сплатити вартість поставленого товару шляхом видачі простих векселів постачальнику .

До матеріалів справи позивачем надано акт приймання - передачі векселів від 03.10.14р. на суму 408000 грн. та копію простого векселя Серія АА 0394456 від 03.10.14р.

Судом встановлено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів за отриманий товар було передбачено додатковою угодою, а факт розрахунку векселем підтверджується актом приймання - передачі векселів.

Таким чином, позивачем підтверджено повну оплату поставленої поліграфічної продукції по договору №07/07-14.

Що стосується транспортування товару, отриманого від ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2.1. Договору №03/07-14 від 03.07.14р. та п. 2.1 Договору № 07/07-14 від 07.07.14р., перевезення товару здійснюється на адресу Замовника (ТОВ "АВТОАРТ") транспортом Замовника та за його рахунок.

З письмових пояснень позивача від 24.07.2015 року встановлено, що перевезення товару, отриманого від ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК виконувалась особистим транспортом ТОВ "АВТОАРТ", що також підтверджується подорожним листом легкового автомобіля від 31.07.14 року серії ЛА №429967 (а.с.229).

Також, ТОВ "АВТОАРТ" надано довіреність за номером 429 від 31.07.14р. на отримання ТМЦ від ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК.

На підтвердження можливості зберігання ТМЦ позивачем до матеріалів справи надано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.06.2008 р.на нежитлову будівлю загальною площею 5756.0 кв.м. (а.с.220) .

З додаткових пояснень позивача від 12.08.15р. встановлено, що Договори були укладені з ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК з метою використання зазначених вище товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача, оскільки виготовлення та розповсюдження печатної продукції підтримує імідж та прибуток підприємства , з виготовлених буклетів споживач отримує повну та достовірну інформацію про ту, чи іншу модель автомобільного ряду "Toyota", нові зміни до автомобілів та їх комплектації, а також спектр послуг, які надає СТО ТОВ "Автоарт".

Так, буклети та корпоративні видання, отримані від ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК у липні 2014 р., після їх розповсюдження були списані позивачем, що підтверджується актами списання, які надані до матеріалів справи (а.с.175-178).

Також, позивачем до матеріалів справи надано копії буклетів (а.с.64-170) та корпоративні видання Toyota"Toyota Digest".

Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових, видаткових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ПРОД-ЛОГІСТИК» оформлені належним чином та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.44, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України (у редакції, яка була чинна на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Позивачем до матеріалів справи надано належні договори, накладні, квитанцію про оплату та інші первинні документи, які підтверджують виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК.

Суд не приймає посилання представника відповідача у своїх запереченнях на те, що позивачем до перевірки не було надано таких документів, як: платіжні доручення, банківські виписки, довіреності по передачі ТМЦ, документів по транспортуванню ТМЦ та їх переміщенню, використанню у господарській діяльності, виходячи з наступного.

Як встановлено та зазначено судом вище, позивачем доведено оплату товару , отриманого від ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК (наданими простими векселями та квитанцією про сплату коштів).

Ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд зауважує, що приписи п.44.6 ст.44 ПК України мають застосовуватись у кореспонденції з положеннями п.85.6 ст.85 цього Кодексу .

Згідно п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

У той же час, на вимогу суду відповідачем не надано складеного ним акту про відмову у наданні документів позивачем або додатку до акту з описом документів, який би підтвердив відмову позивача у наданні вищезазначених документів.

З самого акту перевірки № 320/20-30-22-03/33410369 зазначено лише про не надання платіжних доручень та довіреностей (а.с.23).

У відповідності до роз'яснень, що викладені в Інформаційному листі від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися, з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зазначає, що під час перевірки у відповідача були наявні договори та інші первинні документи, з яких вбачається наявність фактичного руху активів позивача у зв'язку з його господарською діяльністю.

Посилання відповідача на висновки Акту від 01.09.2014 року № 2668/26-55-22-10/38605886 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2014 року, суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Ч.2 ст.161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, відповідачем не доведено про обізнаність позивача щодо порушень, які могли бути допущені його контрагентом - ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК при здійсненні господарської операції, висновки по якій відображено в акті по зазначеному контрагенту.

Також, суд зазначає, що Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року у справі № 804/20464/14 визнані протиправними дії ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК, за результатами якої складено акт від 01.09.2014 року № 2668/26-55-22-10/38605886 про неможливість проведення зустрічної звірки, визнано протиправними дії ДПІ щодо корегування показників податкової звітності у інформаційних базах даних (а.с.194-200).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року постанова суду від 29.01.2015 року у справі № 804/20464/14 - залишена без змін.

Згідно ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій , посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року у справі № 804/20464/14 є такою, що набрала законної сили та є обов'язковою для виконання, а обставини, які встановлено зазначеним судовим рішенням щодо правомірності проведення зустрічної звірки ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК не доказуються при розгляді цієї справи.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що договори, укладені позивачем з ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК у липні 2014р., визнано нікчемним у порядку, встановленому законодавством України.

Також, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час укладення угод між позивачем з ТОВ ПРОД-ЛОГІСТИК , складання між ними інших первинних документів, позивач та його контрагент не знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців або те, що їх свідоцтва, як платників ПДВ, були анульовані.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, через що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міністерства доходів у Харківській області від 24.03.2015 року №1520302203 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАРТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міністерства доходів у Харківській області від 24.03.2015 року №1520302203.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2015 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.