Постанова № 50905372, 16.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 вересня 2015 р. №820/5767/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

суддів Сагайдака В.В., Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної установи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині відмови позивачу у наданні інформації, запитуваної листами від 07.05.2015 р.;

- зобов'язати відповідача надати позивачу таку інформацію: загальна сума кредитів, наданих ПАТ РЕАЛ БАНК клієнтам; загальна сума основних засобів та нематеріальних активів ПАТ РЕАЛ БАНК; загальний розмір зобов'язань ПАТ РЕАЛ БАНК, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; загальний розмір грошових вимог щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ РЕАЛ БАНК; загальний розмір вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_3 65772,0 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії відповідача щодо відмови у наданні інформації позивачу порушують права останнього. На думку позивача його порушене право може бути відновлено шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною, зобовязанням надати позивачу обґрунтовану відповідь.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 травня 2015 року позивач відповідно до ч. 1 ст. 5 закону України «Про інформацію» звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із запитом про надання інформації станом на день отримання запиту:

загальна сума кредитів, наданих ПАТ «РЕАЛ БАНК» клієнтам;

загальна сума основних засобів та нематеріальних активів ПАТ «РЕАЛ БАНК»;

загальний розмір зобов'язань ПАТ «РЕАЛ БАНК», що виникли внаслідок заподіяння

шкоди життю та здоров'ю громадян;

загальний розмір грошових вимог щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань

банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської

ліцензії та ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК»;

загальний розмір вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі

щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової

адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої

статті 36 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та щодо

покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього

Закону.

Вказаний запит про надання інформації отриманий відповідачем 12.05.2015р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповіді на вказаний запит від 20.05.2015р. №21-15895/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказав, що здійснення ліквідації банку Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативно-правових актів Фонду.

Відповідач також вказав, що статтями 37 та 48 Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду виконує повноваження органів управління банку та виконує функції з ліквідації банку, у зв'язку із чим, для отримання запитуваної інформації позивачу необхідно звернутися безпосередньо до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» шляхом направлення відповідної заяви за адресою: вул. Серпня, 34, м. Харків, 61072.

Суд зазначає, що відповідачем, в ході розгляду даної справи, заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на належного - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК» ОСОБА_4

Ухвалою суд відмовив в задоволенні вказаної заяви, через те, що представник позивача наполягав на тому, що належним відповідачем по цій справі є саме Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та наполягав на задоволенні позову у вказаній вище редакції.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд зазначає, що вказані правовідносини врегульовані Законом України «Про інформацію» та Законом України «Про доступ до публічної інформації». Саме на вказані закони позивач посилався у запиті від 07.05.2015р.

Суд звертає увагу на те, що частинами 2, 3 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає позов в межах заявлених вимог.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на положення п. 2, 5 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та частину 2 статті 20 Закону України «Про інформацію», зазначаючи при цьому про те що відповідач безпідставно відмовив у наданні інформації, через те, що вказана інформація не є інформацією з обмеженим доступом.

З цього приводу слід вказати, що відповідач в листі від 20.05.2015р. №21-15895/15 не посилався на вказані норми законодавства України, а зазначив про інші підстави для задоволення запиту.

Крім того, в позовній заяві містяться посилання на положення ст.33 Закону України «Про інформацію» та позивач зазначає про її порушення збоку відповідача.

Суд вказує на те, що в Законі України «Про інформацію» (в редакції на дату звернення із запитом позивача) взагалі відсутні така стаття.

Зважаючи на усні пояснення представника позивача та доводи позовної заяви, фактично вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем приписів ст. 5 Закону України «Про інформацію».

З цього приводу суд зазначає, що відповідно ст.5 вказаного вище закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Вказані вище правовідносини врегульовані Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Враховуючи положення ст.13 вказаного закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є розпорядником запитуваної інформації.

Слід звернути увагу на те, що ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено коло повноважень уповноваженої особи Фонду.

Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (ст.2 закону).

Ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, серед іншого, повноваження органів управління банку.

Судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.12.2014р. №146 ОСОБА_4 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «РЕАЛ БАНК», тобто фактично йому делеговані повноваження Фонду, в розумінні положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Враховуючи те, що відповідач є розпорядником запитаної інформації, однак Фонд не володіє інформацією, щодо якої зроблено запит.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про безпідставність першої та другої позовних вимог.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Виходячи зі змісту цієї норми, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад правопорушення, що складається з наступних елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням, а також вини.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак позивачем не надані докази заподіяння такої шкоди і причинний зв'язок дій або бездіяльності відповідача з моральними стражданнями позивача, оскільки будь-які об'єктивні данні про наявність у відповідача фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення його можливості їх реалізації позивачем не наведено та в матеріалах справи відсутні, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначені обставини справи, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є субєктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Д.В. Бездітко

суддя В.В.Сагайдак

суддя Н.А.Полях