Постанова № 50902127, 01.12.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

01.12.2011 р. Справа № 2а-7852/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Салової І. О. розглянувши адміністративну справу

за позовомПАТ "ВОЗКО", вул. Жовтневої революції, 287,Вознесенськ,Миколаївська область,56500

доВознесенська ОДПІ у Миколаївській області, пров. Братів Іпатовых, 6,м. Вознесенськ,56500

проскасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 20.09.2011р., ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202301 від 20 вересня 2011 року, яким контролюючим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 211742грн. за шостий місяців 2011 року.

Не погоджуючись з підставами постановлення оспорюваного податкового повідомлення-рішення (виявлені помилки при заповнені контрагентами податкових накладних), позивач в заяві та його представник в судовому засіданні просили про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вказавши на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за результатами господарських операцій, здійснених з контрагентами (ТОВ «Полімер Пак»(накладна від 26.05.2011 №169), ТОВ «Кворум-Нафта»(накладна від 22.04.2011 №466), ТОВ «Хайтед Україна»(накладна від 29.04.2011 №134), ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод»(накладна від 05.05.2011 №4), ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод»(накладна від 03.05.2011 №2)), які допустили помилки при заповнені податкових накладних.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову. Доводи відповідача про неправомірність дій позивача щодо визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 15.08.2011 по 19.08.2011 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року.

За даними проведеної перевірки, результати якої оформлено актом від 14.09.2011 №1673/23/00310781, ПАТ «ВОЗКО»завищено суму бюджетне відшкодування ПДВ за червень 2011 року на 211742грн., в звязку з порушенням підприємством п.200.1е ст.201 Податкового кодексу України, що полягає у формування податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів, які допустили помилки при складанні податкових накладних (ТОВ «Полімер Пак»(накладна від 26.05.2011 №169), ТОВ «Кворум-Нафта»(накладна від 22.04.2011 №466), ТОВ «Хайтед Україна»(накладна від 29.04.2011 №134), ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод»(накладна від 05.05.2011 №4), ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод»(накладна від 03.05.2011 №2)).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202301 від 20 вересня 2011 року, яким контролюючим органом зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 211742грн. за червень місяців 2011 року. Підставою для прийняття оспорюваного повідомлення рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення контрагентами позивача порядку заповнення податкових накладних, що робить їх недійсними.

При цьому, товарність (реальність) господарських операцій та добросовісність учасників правочинів контролюючим органом не оспорюється.

Відповідно до п.200.1е ст.201 ПК України, порушення якого інкримінується позивачеві, платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається в окремих рядках: ……е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг)

При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентами податкові накладні (ТОВ «Полімер Пак» (накладна від 26.05.2011 №169), ТОВ «Кворум-Нафта»(накладна від 22.04.2011 №466), ТОВ «Хайтед Україна»(накладна від 29.04.2011 №134), ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод»(накладна від 05.05.2011 №4), ТОВ «Вознесенський шкірсировний завод»(накладна від 03.05.2011 №2)) відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування позивачем податкового кредиту по ПДВ. Станом на день вчинення правочинів контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. На момент видачі податкових накладних контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право їх виписувати. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму ПДВ по таким податковим накладним в податковий кредит та віднести витрати по господарських операціях до валових витрат.

Зазначення в акті перевірки про невідповідність (в цілому) податкових накладних без зазначення конкретних недоліків вказує на абстрактність та невмотивованість вказаного висновку. В судовому засіданні представником відповідача також не наведено недоліків податкових накладних.

В судовому засіданні не встановлено будь-яких порушень порядку складання (заповнення) податкових накладних контрагентами позивача.

Посилання контролюючого органу, як на недолік податкової накладної від 26.05.2011 №169, виписаної ТОВ «Полімер Пак», на запис в податковій накладній в графі «вид цивільно-правового договору»про те, що господарська операція вчиняється на підставі накладної, в даному випадку не є недоліком податкової накладної в контексті п.200.1е ст.201 ПК України (опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг), оскільки запис, який є дійсним, не тягне за собою будь-яких негативних наслідків та не змінює сутності правочину, на підставі якого здійснено господарську операцію, та самої господарської операції. Крім того, п.200.1е ст.201 ПК України, порушення якого інкримінується позивачеві, не стосується розділу податкової накладної, в якому зазначається вид цивільно-правового договору.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до ч.3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні спору відповідач не довів суду законність, обґрунтованість та правомірність прийнятого рішення та не спростував доводів позивача.

Таким чином, відповідач, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії (рішення), що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції №0000202301 від 20 вересня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «ВОЗКО» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний