Постанова № 50901664, 16.09.2015, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/796/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Кононовій О.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС, третя особа державний реєстратор реєстраційної служби ОСОБА_4 РУЮ Луганської області про визнання неправомірним дій субєкта владних повноважень ,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, третя особа державний реєстратор реєстраційної служби ОСОБА_4 РУЮ Луганської області про визнання неправомірним дій субєкта владних повноважень.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є фізичною особою-підприємцем. У звязку зі своїми релігійними переконаннями ще в 2006 році відмовився від ідентифікаційного номеру фізичної особи-платника податків та інших обовязкових платежів. Процедура відмови регулювалась Наказом ДПА,МВС України №602/1226 «Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обовязкових платежів» від 19.10.2004. У відповідності до вказаного нормативного акту у його паспорті відповідачем була поставлена відмітка про право здійснення платежів без ідентифікаційного номеру.

Тривалий час він займався підприємницькою діяльністю, подавав до податкового органу різноманітні заяви, декларації, здійснював платежі, цьому жодного разу будь-яких питань щодо правомірності його дій у податківців не виникало.

В травні 2014 року позивач вирішив припинити підприємницьку діяльність, звернувся до державного реєстратора з заявою про припинення підприємницької діяльності.

02.06.2014 він отримав від відповідача лист про те, що 30.05.2014 податковою інспекцією отримані відомості від державного реєстратора про внесення до ЄДР запису про «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності», які визнані Міндоходів помилковими через відсутність відомостей стосовно нього в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб.

Вказані дії відповідача вважає неправомірними, оскільки вони порушують його права на припинення підприємницької діяльності, зазіхають на його релігійні переконання, а тому є такими, що порушують основоположні права громадянина та людини.

На підставі викладеного просив суд визнати дії відповідача про визнання помилковими відомостей державного реєстратора про винесення до ЄДР запису про «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності» щодо нього неправомірними та зобовязати відповідача провести процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с.2-5).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду допущено заміну відповідача ОСОБА_4 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області правонаступником ОСОБА_4 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області (а.с.50).

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення, в яких просив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити (а.с.51-52).

Третя особа - реєстраційна служба ОСОБА_4 РУЮ Луганської області надала письмові пояснення на адміністративний позов, в яких зазначила процедуру припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця згідно діючого законодавства (а.с.27-28).

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача. Представник третьої особи не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с.29,43).

Позивач також до суду не прибув, повідомлений належним чином (а.с.44).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення згідно доводів викладених в письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач з 30.08.2001 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.8) та з 28.09.2001 знаходиться на податковому обліку в ОСОБА_4 ОДПІ.

27.11.2006 в паспорт позивача внесено відмітку про те, що він має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера (а.с.6-зворот).

В травні 2014 року позивач вирішив припинити підприємницьку діяльність, звернувся до державного реєстратора з заявою про припинення підприємницької діяльності.

Листом від 02.06.2014 року №4201/8/12-30-18 ОСОБА_4 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області повідомила позивача, що 30.05.2014 року отримано відомості від державного реєстратора про внесення до ЄДР запису про «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності», які визнані Міндоходів помилковими при автоматичному контролі через відсутність відомостей стосовно позивача в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб. В зв'язку з чим, запропоновано привести документи у відповідність до чинного законодавства (а.с.75).

23.07.2014 року Реєстраційною службою Старобільського районного управління юстиції Луганської області направлено на адресу позивача повідомлення №02.4-3.1/1324 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, яким зазначено, що 22.07.2014 року до ЄДР внесено запис №23770060004002276 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (а.с.12-14).

Листом від 28.07.2014 року №5743/8/12-30-18 ОСОБА_4 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Луганській області повідомила позивача, що 23.07.2014 року отримано відомості від державного реєстратора про внесення до ЄДР запису про «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності», які визнані Міндоходів помилковими при автоматичному контролі через відсутність відомостей стосовно позивача в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб. В зв'язку з чим, повторно повідомлено про необхідність привести документи у відповідність до чинного законодавства (а.с.74).

Не погоджуючись з діями відповідача про визнання помилковими відомостей державного реєстратора про винесення до ЄДР запису про «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності», позивач просить визнати їх неправомірними. Суд приходить до висновку, що вини не підлягають задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч.1 ст.17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії відповідача про визнання помилковими відомостей державного реєстратора про винесення до ЄДР запису про «Внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності» задоволенню не підлягають, оскільки ці дії Міндоходів відбуваються при автоматичному контролі, та не є діями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України.

Крім того, судом також встановлено, що процедура внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера регулювалась Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи платника податків та інших обовязкових платежів, затвердженого спільним наказом ДПА України та МВС України від 19.10.2004 №602/1226.

Вказаний наказ втратив чинність відповідно до п.1 спільного наказу ДПА України та МВС України від 17.12.2010 №955/628 «Про втрату чинності спільних наказів Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2004 №602/1226 «Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи платника податків та інших обовязкових платежів».

Починаючи з 01.01.2011 (з дня набрання чинності Податкового кодексу України) облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та подали до контролюючого органу Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, імям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до п.2 розділу VІІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 №779.

Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, контролюючий орган вносить до паспорта громадянина України відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено у додатку 9 Положення. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта.

Аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку про те, що фізична особа, яка через свої релігійні та інші переконання відмовлялась від прийняття ідентифікаційного номеру та у паспорті громадянина України має відмітку про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, внесену до 01.01.2011, втрачає таке право.

Оскільки позивач не пройшов процедуру відмови від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за новим діючим законодавством, відповідно відносно нього немає відомостей в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб. А тому ОСОБА_4 ОДПІ не може провести процедуру припинення підприємницької діяльності позивача без внесення цих відомостей в окремий реєстр Державного реєстру.

Відповідачем розяснено позивачу листами від 02.06.2014 №4201/8/12-30-18 та від 28.07.2014 №5743/8/12-30-18 та запропоновано для отримання дійсної відмітки в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, надати особисто до ОСОБА_4 ОДПІ заповнене Повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків заяву за формою 1-П та паспорт (а.с.74,75).

Однак, позивач до теперішнього часу з відповідною заявою та паспортом до відповідача не звернувся.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв правомірно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений вказаними вище нормативно-правовими актами, а тому підстав для задоволення вимог позивач в частині зобовязання останнього провести процедуру припинення підприємницької діяльності позивача також немає.

Доводи позивача про те, що відповідач систематично приймав від нього податкові документи та платежі без зазначення номеру облікової картки платника податків і жодної відмови в прийнятті, з підстав відсутності відомостей стосовно нього в окремому реєстрі, не було, є безпідставними. Процедура подачі податкових звітів та сплати відповідних податків та обовязкових платежів здійснювалась на підставі перебування позивача на податковому обліку в ОСОБА_4 ОДПІ.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивачу фізичній особі відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відповідач субєкт владних повноважень не поніс жодних витрат, передбачених ч.2 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.86,94,158-163,254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС, третя особа державний реєстратор реєстраційної служби ОСОБА_4 РУЮ Луганської області про визнання неправомірним дій субєкта владних повноважень відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 21 вересня 2015 року.

Суддя ОСОБА_5