Постанова № 50901604, 14.09.2015, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/557/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Басової Н.М.

при секретарі судового засідання Кононової О.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю Лисстальпром про стягнення податкової заборгованості у розмірі 91115,01 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у м.Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області (далі Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» (далі Відповідач) про стягнення податкової заборгованості на загальну суму 91 115,01грн.

Позивач в обґрунтування вимог зазначив, що у Відповідача за період з 02.03.2014 по теперішній час утворився податковий борг на загальну суму 91 115,01грн., з яких податок на додану вартість складає 24375,06 грн. (основний борг 24346грн. та пеня 29,06грн.), земельний податок 62552,28 грн. (основний борг 61 857,62грн. та пеня 664,66грн.), екологічний податок 3350,28 грн., збір за спеціальне використання води 867,39 грн. Сума заборгованості до теперішнього часу не погашена.

На виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України Позивачем надіслано на адресу Відповідача податкову вимогу №354-25 від 16 грудня 2014 року, яка була отримана уповноваженою особою.

Відповідач не забезпечив виконання зобов'язань перед бюджетом по сплаті податків та погашенню податкового боргу.

На підставі викладено просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» заборгованість у розмірі 91115,01 грн. (а.с.2-6).

Під час розгляду справи Позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог. При цьому зазначив, що у звязку з поданням 15.07.2015 Відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість, сума боргу була зменшена в розмірі боргу, який було заявлено ним до стягнення. Таким чином, загальна сума заборгованості на даний час складає 66 739,95грн., а саме: земельний податок - 62 522,28грн., екологічний податок 3 350,28грн., збір за спеціальне використання води 867,39грн. На підставі викладеного, просив стягнути заборгованість перед бюджетом в загальному розмірі 66 739,95грн. (а.с.68-69).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти наявності заявленої Позивачем податкової заборгованості та визнає їх розмір. Однак, у звязку з вкрай важким фінансовим становищем підприємства, що сталося внаслідок виникненої суспільно-політичної та економічної кризи в України, просив суд на підставі вимог ч.1 ст.257 КАС України встановити спосіб виконання постанови по даній справі шляхом розстрочення сплати податкової заборгованості (а.с.54-56).

В судове засідання сторони не прибули.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутністю та просив розглянути питання про встановлення способу та порядку виконання судового рішення на розсуд суду (а.с.86-87).

Представник відповідача надав заяву про визнання уточнених позовних вимог у повному обсязі, однак, посилаючись на важке фінансове становище підприємства просив суд розстрочити виконання судового рішення згідно наданого графіку розстрочення (а.с.85).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром», код ЄДРПОУ 36642376, є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 17.08.2009 (а.с.9-12,13), перебуває на обліку у якості платника податків в Державній податковій інспекції в м. Лисичанську з 18.08.2009 за № 2174, що підтверджується довідкою № 3726 від 03.08.2012 (а.с.14).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до вимог п.49.16 ст. 49 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання, яке самостійно визначене ним у податковій декларації, протягом строків, установлених Кодексом.

Згідно п. п. 14.1.72 п.14.1 ст. 14, п. п. 285.1 - 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

У підпункті 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Нарахування пені згідно із підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України розпочинається:

- при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

- при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач має заборгованість з земельного податку у загальному розмірі 62522,28 грн. та складається з самостійно узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 61857,62 грн. та пені у розмірі 664,66 грн., а саме податкова декларація № НОМЕР_1 від 24.01.2014 на загальну суму 52092,24 грн. зі сплатою рівними частками щомісяця протягом року у розмірі 4341,02 грн. та податкова декларація № НОМЕР_2 від 06.02.2015 на загальну суму 52092,24 грн. зі сплатою рівними частками щомісяця протягом року у розмірі 4341,02 грн. (а.с.20-23).

Наявність вказаної податкової заборгованості підтверджена даними облікової картки платника податку (а.с.24-26).

Розділом VIII Податкового кодексу України передбачено порядок сплати екологічного податку.

Екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року. (п.п.14.1.57 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України)

У відповідності із підпунктом 240.1.3 пунктом 240.1 статті 240 Податкового кодексу України Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).

Відповідно до пункту 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач має заборгованість з екологічного податку (викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення) на суму 3350,28 грн. та складається з самостійно узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 3 351,49грн. з врахуванням переплати в розмірі 1,21грн. Вказані обставини підтверджуються податковою декларацією № НОМЕР_3 від 05.02.2015 та даними облікової картки платника податку (а.с.27-29).

До 01.01.2015 правовідносини зі справляння збору за спеціальне використання води регулювалось Розділом XVI Податкового кодексу України (надалі статті Розділу XVI Податкового кодексу України наводяться в редакції до 01.01.2015, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 323.1 статті 323 Податкового кодексу України передбачено, що платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно пункту 326.1 статті 326 Податкового кодексу України водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Пунктами 328.1 - 328.4 статті 328 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

На виконання вимог пункту 54.1 статті 54, пункту 203.1 статті 203, статей 326, 328 та підпункту 246.11.1 пункту 246.11 статті 246 Податкового кодексу України Відповідач подав до ДПІ у м.Лисичанську податкові декларації з самостійно узгодженими сумами податкового боргу, а саме: № НОМЕР_4 від 11.02.2015 на суму 505,44грн. та №9079983097 від 05.02.2015 на суму 381,23грн. (а.с.30-35). Сума заборгованості з урахуванням переплати в розмірі 18,28грн. складає 867,39грн., що підтверджується даними облікової картки платника податку (а.с.36).

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Податковим органом виставлена Відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 16.12.2014 № 354-25, яка була отримана особисто уповноваженою особою Відповідача, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги (а.с.38).

У встановленому законом порядку податкова вимога не оскаржувалась, не скасовувалась та податковим органом не відкликалась, тому є узгодженою, у звязку з чим сума податкового боргу підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому їх слід задовольнити. Крім того, Відповідач визнає позов щодо стягнення загальної суми боргу у розмірі 66 739,95грн.

Щодо клопотання Відповідача про встановлення способу виконання даної постанови шляхом розстрочення сплати податкової заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Пунктом 100.4 статті 100 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

На виконання наведених положень ПК, постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 затверджено Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.

Вказаним Переліком визначено обставини, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, до яких, серед інших, віднесено:

- ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів);

- загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі;

- виконання заявником особливо важливого замовлення у рамках соціально-економічного розвитку регіону або надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню.

Через нестабільну політичну ситуацію на території області, ускладнену проведенням антитерористичної операції, з 2014 року платоспроможність підприємства знизилась, про що свідчать баланс та звіт про фінансові результати Відповідача за 2014 рік та за І квартал 2015 року (а.с.60-61).

Враховуючи наявну суспільно-політичну ситуацію в регіоні, фінансовий стан підприємства, а також те, що є загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі погашення податкового боргу в повному обсязі, суд приходить до висновку про те, що клопотання Відповідача про встановлення способу виконання судового рішення є обґрунтованим.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач на день предявлення позову був звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 86,94, 136, 158 - 163, 254,257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лисстальпром (код ЄДРПОУ 36642376, 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.П.Морозова,58) за рахунок коштів, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг на загальну суму 66739,95 (шістдесят шість тисяч сімсот тридцять девять гривень 95 коп.) грн., а саме:

- з земельного податку у сумі 62522,28 (шістдесят дві тисячі пятсот двадцять дві гривні 28 коп.) грн.;

- з екологічного податку у сумі 3350,28 (три тисячі триста пятдесят гривень 28 коп.) грн.;

- зі збору за спеціальне використання води у сумі 867,39 (вісімсот шістдесят сім гривень 39 коп.).

Встановити порядок виконання судового рішення шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Лисстальпром податкового боргу:

- з земельного податку у сумі 62522,28 грн., стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю Лисстальпром рівними частинами по 5210,19 грн. щомісячно з дня набрання законної сили постанови суду протягом 12 (дванадцяти) місяців;

- з екологічного податку у сумі 3350,28 грн., стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю Лисстальпром рівними частинами по 558,38 грн. щомісячно з дня набрання законної сили постанови суду протягом 6 (шісти) місяців;

- зі збору за спеціальне використання води у сумі 867,39 грн., стягуючи з Товариства з обмеженою відповідальністю Лисстальпром рівними частинами по 144,56 грн. щомісячно з дня набрання законної сили постанови суду протягом 6 (шісти) місяців.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 18 вересня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1