Постанова № 50901281, 11.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Справа № 808/2917/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «Мігремонт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» (далі позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що висновок контролюючого органу про порушення Державним підприємством «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3. п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в Акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доказів про юридичну дефектність відповідних первинних документів, про відсутність фактичного виконання ДП «ЗДАРЗ «МіГремонт» господарських операцій за правочинами, здійсненими з контрагентами, про відсутність доказів транспортування товару, про відсутність витрат підприємства у спірних відносинах, про несумісність придбаних товарів та послуг з напрямом господарської діяльності підприємства, про відсутність використання ДП «ЗДАРЗ «МіГремонт» отриманого товару/послуг у своїй господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за правочинами господарських операцій та безпідставність формування податкового кредиту.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, у письмових запереченнях посилається на те, що висновки Акту перевірки № 26/08-30-22-02/07917635 від 23.02.2015 є обґрунтованими з підстав викладених в акті, а податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 № НОМЕР_1 є таким, що винесене на правових підставах та не підлягає скасуванню.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі наказу № 87 від 13.02.2015 та направлення від 13.02.2015 № 93, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 VI проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Техоптстроймонтаж», ТОВ «Трейдбудінвест Сервіс», ТОВ «Юкойл» у податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки № 26/08-30-22-02/07917635 від 23.02.2015 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Техоптстроймонтаж», ТОВ «Трейдбудінвест Сервіс», ТОВ «Юкойл» у податковій декларації з ПДВ за листопад 2014 року.

У висновках акту перевірки встановлені порушення: ст.. 1, п.2 ст. 3, п.1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п.2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3. п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України перевіряємий підприємством завищено поадектовий кредит, в результаті чого занижено податко на додану вартість у сумі 1497163 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2015 № НОМЕР_1 позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.п. 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 20.03.2014 між ДП «ЗДАРЗ «Мігремонт» та ТОВ «Трейдбудінвест Сервіс» укладено договір № 1106_01, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобовязується на власний ризик виконати в порядку та на умовах цього Договору роботи з виготовлення та встановлення металопластикових вікон, дверей, підвіконь і водовідливів приміщення агрегатного цеху інв.. № 0032, які виконуються згідно із Графіком виконання робіт (Додаток 1) та Договірною ціною (додаток 2). Роботи виконуються на території ДП «ЗДАРЗ «Мігремонт».

09.04.2014 між ДП «ЗДАРЗ «Мігремонт» та ТОВ «Трейдбудінвест Сервіс» укладено договір № 2406_01, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобовязується на власний ризик виконати в порядку та на умовах цього Договору роботи з виготовлення та встановлення металопластикових дверей і провести ремонт стін і стель всередині приміщення, які виконуються згідно із Графіком виконання робіт (Додаток 1) та Договірною ціною (додаток 2). Роботи виконуються на території ДП «ЗДАРЗ «Мігремонт».

На підтвердження виконання умов договорів виконання робіт№ 1106_01 та № 2406_01 та товарності операцій, позивачем до суду надано видаткові та податкові накладні, копії актів наданих послуг, копії пропусків на територію ДП «ЗДАРЗ «Мігремонт», які наявні в матеріалах справи.

Оплата позивачем вартості придбаного у контрагента товару здійснена безготівковим розрахунком відповідно до договорів виконання робіт, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних документів.

26.08.2014 між ДП «ЗДАРЗ «Мігремонт» та ТОВ «Техопт-2013» було укладено договір № ТО/14/2014 про закупівлю товару, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязується у 2014 році поставити замовнику товар зазначений в специфікації до договору (додаток № 1),а Замовник прийняти і оплатити товар.

12.08.2014 між ДП «ЗДАРЗ «Мігремонт» та ТОВ «Техопт-2013» було укладено договір купівлі-продажу № ТО/13/2014, відповідно до п.1.1 якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар в номенклатурі, кількості та по ціні, що вказані в договорі та специфікаціях, що є невіємною частиною договору. Покупець, у свою чергу, зобовязується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

На підтвердження виконання умов договорів про закупівлю товару № ТО/14/2014 та купівлі-продажу № ТО/13/2014 та товарності операцій, позивачем до суду надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, копії вимог, копії подорожніх листів на отримання товару, посвідчення на відрядження, які наявні в матеріалах справи.

Оприбуткування товару по взаємовідносинах з ТОВ «Техопт-2013 підтверджується картками складського обліку.

Оплата позивачем вартості придбаного у контрагента товару здійснена безготівковим розрахунком відповідно до договорів, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних документів.

22.01.2014 між ТОВ «Юкойл» та ДП «ЗДАРЗ «Мігремонт» було укладено договір купівлі-продажу № 3495/4/2014 відповідно до п. 1.1 якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар в номенклатурі, кількості та по ціні, що вказані в договорі та специфікаціях, що є невіємною частиною договору. Покупець, у свою чергу, зобовязується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу № 3495/4/2014 та товарності операцій, позивачем до суду надано видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, копія Журналу обліку паливно-мастильних матеріалів, які наявні в матеріалах справи.

Оплата позивачем вартості придбаного у контрагента товару здійснена безготівковим розрахунком відповідно до договорів, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних документів.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Крім того, відповідач ґрунтує свої висновки на податковій інформації про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техоптстроймонтаж» за серпень та жовтень 2014 року.

Податковий орган робить висновок про те, що операції ТОВ «Техоптстроймонтаж» не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Кірм того, податковим органом встановлено, що ТОВ «Трейдбудінвест Сервіс» не зареєстровано податкові зобовязання по взаємовідносинах з позивачем, згідно автоматизованої системи співставлення «Податковий блок».

Однак, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між ДП «ЗДАРЗ «Мігремонт» та ТОВ «Техоптстроймонтаж» не мали реального характеру.

Для адміністративного суду податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки є доказом, який підлягає оцінці в порядку статті 86 КАС України. Виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, а також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, наданий в обґрунтування доводів податкового органу акт не підтверджує наявність обставин, з яким відповідач повязує відсутність реального характеру господарської операції.

До того ж, нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності повязується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача та іншій субєктів господарювання по ланцюгу постачання, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України та від 22.01.2009 Булвес АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, повязаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 12.03.2015 № НОМЕР_1, яким Державному підприємству «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1497163 грн. та штрафними санкціями у розмірі 748581,50 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 № НОМЕР_1, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «Мігремонт» (ЄДРПОУ 07917635) суму судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака