Постанова № 50900913, 16.09.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м.Житомир справа № 806/3569/15

час прийняття: 12 год. 00 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання незаконною відмову,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Коростенський машинобудівний завод" звернулося з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання незаконною відмову в розстрочці грошових зобов'язань та про неналежне виконання вимог Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N 574.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод", Позивача по даній справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що виходячи із фінансового стану підприємство змушене було звернутися до податкового органу із заявою про розстрочку податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 125798,00грн. за лютий 2015року, надавши всі відповідні документи. Відповідач своїм листом від 20.04.2015року відмовив в наданні розстрочки.

На думку представника Позивача, така відмова протирічить вимогам Податкового кодексу України та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків.

Представник Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, Відповідача по даній справі, проти позову заперечив і пояснив, що дійсно мало місце звернення Позивача щодо розстрочки податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 125798,00грн. за лютий 2015року. Представник Відповідача підтвердив, що Позивачем до заяви про розстрочку були надані всі необхідні документи.

Як зазначив представник податкового органу, висновок про надання Позивачу вказаної розстрочки не був погоджений Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області по причині відсутності достатніх доказів, які б свідчили про наявність загрози виникнення неплатоспроможності підприємства. По цій причині Позивачу правомірно було відмовлено в наданні такої розстрочки.

Крім того, представник Відповідача зазначив, що надання такої розстрочки є виключним правом, а не обов'язком податкового органу. Станом ще на 27.07.2015року Позивач сплатив зазначені кошти до бюджету в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав для розстрочення грошових зобов'язань платника податків регулюються правовими нормами Податкового кодексу України та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N 574 (надалі - Порядок N574), що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що 24.03.2015року Позивач звернувся до Коростенської ОДПІ, Відповідача по даній справі, із заявою щодо розстрочки податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 125798,00грн. за лютий 2015року на 9 місяців щомісячними платежами до 29.12.2015року, надавши всі необхідні документи (а.с.8-20).

Таким правом на звернення щодо розстрочки податкових зобов'язань з податку на додану вартість Позивач, як платник вказаного податку, наділений в силу положень п.100.2 ст.100 Податкового кодексу України.

В розумінні вимог п.100.8 ст.100 Податкового кодексу України та п.2.1. Порядку N574 саме до повноважень Відповідача, в особі керівника (його заступника) цієї державної податкової інспекції, віднесене право ухвалення рішення про надання розстрочки стосовно загальнодержавних податків, розмір яких не перевищує 300 тис. гривень.

Відповідно до вимог п.3.2. Порядку N574 таке рішення ухвалюється протягом 30 календарних днів з дати подання заяви.

За результатами розгляду вказаного звернення Позивача податковим органом був підготовлений висновок про доцільність надання такої розстрочки (а.с.55-59).

Як зазначено в листі Коростенської ОДПІ від 26.03.2015року, вказаний висновок у відповідності із дорученням Міністерства доходів і зборів України № 12685/7/99-99-25-4-14 від 30.05.2014року був направлений для погодження до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 17.04.2015року, також дослідженого в судовому засіданні, в погодженні прийняття рішення щодо надання Позивачу зазначеної розстрочки було відмовлено (а.с.36).

На підставі вказаного рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області Відповідачем листом від 20.04.2015року було прийнято рішення про відмову в наданні Позивачу розстрочки податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 125798,00грн. за лютий 2015року.

Вказана позиція податкового органу відповідає вимогам чинного законодавства та узгоджується із обставинами справи, встановленими в судовому засіданні.

Так, за приписами п.п.20.1.29 п.20.1 ст.20 і п.100.8 ст.100 Податкового кодексу України до повноважень Відповідача як відповідного територіального органу державної податкової служби віднесено право приймати рішення про розстрочення грошових зобов'язань у порядку, передбаченому законодавством.

В розумінні вимог п.100.4 ст.100 Податкового кодексу України та п.3.1 Порядку N574 підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

З аналізу наведених вище правових норм суд робить висновок про те, що законодавцем не передбачено обов'язку податкового органу, в тому числі Відповідача по даній справі, безумовно ухвалювати рішення про надання розстрочки грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків без відповідного аналізу відповідних обставин та економічного обґрунтування стану такого платника.

Таким чином, повноваження податкового органу щодо розстрочки грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями цих суб'єктів владних повноважень, тобто дають можливість на власний розсуд визначити зміст рішення та вибрати один з варіантів рішень кожен з яких є законним, і орган зобовязаний зробити цей вибір.

Як зазначив в своїх поясненнях представник Відповідача, аналіз фінансового стану Позивача за 2013-2014роки свідчив про відсутність загрози неплатоспроможності вказаного підприємства. Зокрема, чистий дохід Позивача від реалізації продукції у 2013 та 2014роках відповідно складав 17,4 та 11,1млн.грн. У вказані періоди Позивач мав дебіторську заборгованість відповідно в 1,5 та 3,4млн.грн. та запаси готової продукції на 886,0тис.грн. та 863,0тис.грн. відповідно.

Саме такий аналіз фінансового стану платника надав Відповідачу право вибрати один із варіантів рішень - відмовити в наданні розстрочки грошових зобов'язань (податкового боргу) платника.

Суд вважає безпідставними доводи представника Позивача, що оскаржуване рішення Відповідача призвело до накопичення податкового боргу підприємства ще на 322825,71 грн. з податку на додану вартість та з податку на землю.

Дійсно, за позовом Коростенської ОДПІ було відкрито провадження в адміністративній справі №806/1371/15 щодо стягнення з підприємства такого податкового боргу в розмірі 322825,71грн. 19.05.2015року ухвалою суду дана позовна заява була залишена без розгляду по причині відкликання податковим органом позову, так як підприємством вказана сума податкових зобов'язань була сплачена в повному обсязі.

Правомірність проведеного Відповідачем аналізу фінансового стану Позивача та, дотримання вимог Порядку N574 при ухваленні рішення щодо відмови в розстрочці зазначеного грошового зобов'язання на 9 місяців рівними платежами підтверджується самим фактом сплати Позивачем зазначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 125798,00грн. за лютий 2015року.

Так, в ході дослідження в судовому засіданні витягу із особової картки Позивача як платника податку на додану вартість встановлено, що станом ще на 27.07.2015року Позивач не тільки сплатив зазначені кошти до бюджету в повному обсязі, а у Позивача є наявна переплата коштів з цього податку до відповідного бюджету.

Правовими нормами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У контексті з положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Тобто, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів Позивача з боку Відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод Позивача.

Разом з тим, Позивачем не наведено доводів, а судом не встановлено порушення його прав, свобод та законних інтересів Коростенською ОДПІ в зв'язку із прийняттям рішення про відмову в наданні розстрочки податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 125798,00грн. за лютий 2015року на 9 місяців до 29.12.2015року. Відповідач при розгляді звернення Позивача діяв в межах наділених вимогами ст.100 Податкового кодексу України та Порядку N574 власних дискреційних повноважень.

Зазначене свідчить про відсутність порушених прав Позивача та відсутність в потребі їх судового захисту шляхом задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод" відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 18 вересня 2015 р.