Постанова № 50899336, 03.08.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 р. Справа № 804/8440/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" про стягнення 1071,45 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2015р. Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася з позовом до Приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" та просить стягнути з рахунків відповідача у обслуговуючих банках кошти за податковим боргом з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1071,45грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач знаходиться на обліку у позивача як платник податків та станом на 24.06.2015р. має податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 1071,45грн., який виник у звязку з несплатою відповідачем податкових зобовязань визначених податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 10.06.2013р. №0003881501 у сумі 83,40грн. та №0003891501 у сумі 1020,00грн.; по податковій декларації з податку на прибуток №9081487403 від 02.03.2015р. у сумі 9,00грн., з урахуванням наявної переплати у розмірі 40,95грн. Податковим органом на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України було направлено податкову вимогу №9-25 від 08.02.2014р. на суму 1062,45грн., яка отримана відповідачем 21.02.2014р., яка залишилася несплаченою. На підставі зазначеного, позивач просить стягнути зазначений вище борг, а також накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банках у відповідності до вимог ст.16, 95, п.п.20.1.33 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Позивач в судове засідання не зявився, однак 23.07.2015р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просив розглядати дану справу без участі представника ОДПІ , при цьому, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а.с. 29).

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 15.07.2015р. та 21.07.2015р. у відповідності до вимог ст.35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітом електронного відправлення від 15.07.2015р., довідкою від 17.07.2015р. та поштовим повідомленням від 21.07.2015р. (а.с. 26-28).

За приписами ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника ОДПІ, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ст. 35,38 Кодексу адміністративного судочинства України, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4 ст. 122, ч.4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Ресурс-Імпорт» зареєстроване як юридична особа 19.03.2004р. за адресою: 51921, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, Заводський район, вул. Сировця, буд.46 та з 05.04.2004р. перебуває на обліку у Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.05.2014р. (а.с. 6-8).

Відповідно до довідки про час виникнення заборгованості відповідача станом на 24.06.2014р. вбачається, що податковий борг відповідача становить у загальній сумі 1071,45грн., а саме: по податковому повідомленню-рішенню №0003891501 від 10.06.2013р. на суму 979,05грн., по податковому повідомленню-рішенню № НОМЕР_1 від 10.06.2013р. на суму 83,40грн. та по податковій декларації з податку на прибуток у №9081487403 від 02.03.2015р. у розмірі 9,00грн. (а.с. 5).

Зазначений податковий борг виник у відповідача з наступних обставин.

29.05.2013р. державною податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за І півріччя 2012р., 2012р., за результатами якої було складено акт №3300/186/15.1/32815761 від 29.05.2013р., за висновками якого встановлено порушення відповідачем п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме: відповідачем несвоєчасно подано податкову декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2012р. по граничному терміну подання 09.08.2012р. (а.с.10-11).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 10.06.2013р. були прийняті податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 83,40грн. та № НОМЕР_2 за яким відповідачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1020,00грн. (а.с.12).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були вручені відповідачеві 10.06.2013р., що підтверджується копією корінців відповідних податкових повідомлень-рішень (а.с.12).

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаних податкових повідомлень-рішень (10.06.2013р.), податковий борг за вказаними податковими повідомленнями рішеннями виник у відповідача з 21.06.2013р.

Також, 02.03.2015р. відповідач подав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014рік, у якій відповідачем самостійно визначено до сплати податок на прибуток у сумі 9,00грн. (а.с.13).

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, відповідач зобовязаний був самостійно сплатити суму узгодженого грошового зобовязання з податку на прибуток за 2014р. у строк до 11.03.2015р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у вказані вище строки суму податкового боргу не сплатив.

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» №9-25 від 08.02.2014р. на суму 1062,45грн., яка була отримана відповідачем 21.02.2014р., що підтверджується копією корінця відповідної податкової вимоги та копією поштового повідомлення (а.с.9).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

У відповідності до вимог ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 36 ПК України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

А згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не зявився без поважної причини, не надав суду і доказів погашення податкового боргу в загальній сумі 1071,45грн. у строк встановлений нормами податкового законодавства. Не надано і доказів, які б спростовували вищенаведені доводи позивача та доказів того, що вищевказана сума податкового боргу є неузгодженою, або оскаржується у судовому порядку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що факт порушення вимог податкового законодавства відповідачем щодо несвоєчасної сплати податкового боргу доведений, а тому позовні вимоги позивача про стягнення податкового боргу в загальній сумі 1071,45грн. підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у межах суми податкового боргу у розмірі 1071,45грн., виходячи з наступного.

Підпунктом 20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є, а саме: наявність податкового боргу у платника податків; відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Так, наявність у відповідача непогашеного узгодженого податкового боргу у загальній сумі 1071,45грн. підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача (а.с. 5).

Як вбачається із матеріалів справи, податковою інспекцією з метою виявлення майна, яке перебуває у власності відповідача було отримано відповіді з відділу Держземагенства у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, Центру надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України, Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта, зі змісту яких вбачається, що за відповідачем будь-якого майна, що перебуває у його власності, не зареєстровано (а.с.16-17, 31-32).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявність у відповідача податкового боргу, відсутність у відповідача майна достатнього для погашення податкового боргу є підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку у відповідності до вимог п.п.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд виходить із того, що слід накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться у банках лише у межах суми податкового боргу у розмірі 1071,45грн., тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів відповідача згідно до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" про стягнення 1071,45 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольнити.

Стягнути з рахунків у обслуговуючих банках Приватного підприємства "Ресурс-Імпорт" (51921, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, Заводський район, вул. Сировця, буд.46, код ЄДРПОУ 32815761) на користь Державного бюджету України (код платежу 11021000, р/р 33119318700013, одержувач: УДКСУ у м.Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) - податковий борг з податку на прибуток у загальній сумі 1071грн. 45 коп. (одна тисяча сімдесят одна гривня 45 коп.).

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банків та належать Приватному підприємству " Ресурс-Імпорт " (51921, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, Заводський район, вул. Сировиця, буд.46, код ЄДРПОУ 32815761) в межах суми податкового боргу у розмірі 1071грн. 45 коп. (одна тисяча сімдесят одна гривня 45 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1