Постанова № 50898624, 18.09.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2015 року Справа № 803/2427/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до громадської організації захисту прав малого та середнього бізнесу «Бізнес-Волинь» про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Нововолинська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі Нововолинська ОДПІ) звернулась в суд із позовом до громадської організації захисту прав малого та середнього бізнесу «Бізнес-Волинь» про припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований як юридична особа, взятий на облік платником податків, однак, приватне підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням. Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням. Відповідно до пункту 67.2 статті 67 Податкового кодексу України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо припинення юридичних осіб. Позивач просить припинити юридичну особу громадську організацію захисту прав малого та середнього бізнесу «Бізнес-Волинь» та зобовязати державного реєстратора здійснити заходи, спрямовані на припинення юридичної особи відповідача.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року було відкрито скорочене провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач предявлені позовні вимоги не оспорив, заперечення на адміністративний позов не подав. Копія ухвали від 27 серпня 2015 року про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою його місцезнаходження, що зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, проте, поштове відправлення повернулось до суду із відміткою відділення поштового звязку «вказана організація вибула». Таким чином, оскільки ухвала не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин, тому відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) слід вважати, що вона вручена належним чином.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу в порядку скороченого провадження на підставі наявних в ній доказів відповідно до статті 183-2 КАС України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що громадська організація захисту прав малого та середнього бізнесу «Бізнес-Волинь» зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 02 лютого 1998 року; місцезнаходженням громадської організації є: 45400, АДРЕСА_1.

Відповідно до Реєстраційних відомостей з бази даних ОДПІ відповідач перебуває на обліку як платник податків з 24 лютого 1998 року за № 536.

Станом на 17 червня 2015 року громадська організація захисту прав малого та середнього бізнесу «Бізнес-Волинь» заборгованості по платежах до бюджету не має, що підтверджується довідкою Нововолинської ОДПІ від 18 червня 2015 року № 248/03-19-25-07.

У Реєстраційних відомостях з бази даних ОДПІ наявний запис від 08 травня 2013 року про відсутність юридичної особи громадської організації захисту прав малого та середнього бізнесу «Бізнес-Волинь» за її місцезнаходженням.

Згідно із частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено права контролюючих органів. Так, згідно із підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів субєктів господарювання.

Разом з тим, відповідно до функцій контролюючих органів, визначених статтею 19-1 Податкового кодексу України, вони, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Зазначена норма співвідноситься з нормою Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою визначено, що підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Враховуючи наведене, органи державної фіскальної служби можуть звертатися з вимогами про припинення субєктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише в тих, коли діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Отже, позивач вправі звертатися з вимогою про припинення субєкта господарювання, якщо підставою позову є неподання таким субєктом господарювання протягом року податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Однак, позивачем не підтверджено, що відповідач не подає податкову звітність.

Звернення до суду з вимогою про припинення юридичної особи з підстав її відсутності за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням не відноситься до повноважень органів державної фіскальної служби.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про безпідставність позову про припинення юридичної особи з підстави наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Керуючись статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Дмитрук