Постанова № 50897460, 16.09.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 вересня 2015 р. Справа № 802/2534/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.

представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось комунальне підприємство Вінницької міської ради Віннницяміськтеплоенерго (далі КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 09.06.2015 року та № НОМЕР_2 від 09.06.2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом приватним багатопрофільним малим підприємством Монтажник-Сервіс (далі ПБМП Монтажник-Сервіс) за період за вересень - грудень 2014 року. За результатами перевірки був складений акт № 1328/2205/33126849 від 21.05.2015 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкові повідомлення-рішення незаконними, оскільки КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго у вересні грудні 2014 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв'язку з придбанням робіт у ПБМП Монтажник-Сервіс, що підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та іншими документами бухгалтерського обліку.

Відповідач, подавши заперечення на адміністративний позов, просив у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень відмовити повністю (а.с. 199-205 т.1). Як на підставу заперечень відповідач зіслався на податкову інформацію, відповідно до якої, неможливо провести зустрічну звірку контрагента позивача, у звязку тим, що ПБМП Монтажник-Сервіс не знаходиться за податковою адресою. Так, з урахуванням вищезазначеного, відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій та достовірність нарахування суми податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПБМП Монтажник-Сервіс.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. В наданих суду усних поясненнях звернув увагу на те, що придбання позивачем у ПБМП Монтажник-Сервіс робіт підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку. Крім того, представник пояснив, що в опалюваний період 2014-2015 р.р. нова система тепло забезпечення мікрорайону від котельні Баженова 15а, з метою монтування якої були укладені договори про виконання робіт з ПБМП Монтажник-Сервіс та проведені відповідні господарські операції, функціонувала в повному обсязі, про що свідчать акти про наладку і запуск ІТП в експлуатацію та показники обліку. Тому, на думку представника позивача, висновок податкового органу щодо реальності господарських операцій та достовірність нарахування суми податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом не ґрунтується на фактичних обставинах даної справи, а прийняті за результатами перевірки рішення, є протиправними.

Представник відповідача у наданих усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Як на підставу заперечень зіслалися на те, що при проведені перевірки КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго, реальність здійснення господарських операцій з ПБМП Монтажник-Сервіс не підтвердилася. Крім того звернув увагу суду на те, що контрагент позивача не знаходяться за місцем реєстрації. Тому, оскаржувані рішення податкового органу, на думку сторони відповідача, є законними.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що головними державними ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ОСОБА_4, проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПБМП Монтажник-Сервіс за період за вересень - грудень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1328/2205/33126849 від 21.05.2015 року (далі акт ) про результати документальної позапланової виїзної перевірки КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПБМП Монтажник-Сервіс за період за вересень - грудень 2014 року (а.с. 26-46).

Вказаним актом задокументовано, існуючі на думку контролюючого органу, порушення податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, а саме: п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду в податкових деклараціях з ПДВ за вересень 2014 року на 8333,35 грн., за листопад 2014 року на 16666,67 грн., за грудень 2014 року на 43919,74 грн.; завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року на суму 34019,57 грн.

На підставі акта Вінницька ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 09.06.2015 року, яким збільшено суму податкового зобовязання із податку на додану вартість в розмірі 10416,00 грн., грн. в тому числі: за основним платежем 8333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2083 грн(а.с.14).;

- № НОМЕР_2 від 09.06.2015 року, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94606,00 грн. (а.с.55).

17.06.2015 року позивач звернувся із первиною скаргою на податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № НОМЕР_1 від 09.06.2015 року та № НОМЕР_2 від 09.06.2015 року.

14.07.2015 року за результатами розгляду Головним управлінням ДФС у Вінницькій області первинної скарги КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго від 17.06.2015 року на адресу підприємства надійшло рішення, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень рішень став висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача із його контрагентом ПБМП Монтажник-Сервіс за період за вересень - грудень 2014 року.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач з метою їх скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, п. 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено з акту перевірки, пояснень представників сторін, підставою для винесення Вінницькою ОДПІ спірних податкових повідомлень-рішень слугувала в тому числі інформація щодо контрагента позивача (про його відсутність за місцем знаходження).

В спростування висновків контролюючого органу та на підтвердження позовних вимог позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам зі своїм контрагентом ПБМП Монтажник-Сервіс, а саме: договори про виконання робіт, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, довідки про вартість робіт та ін.

При дослідженні отриманих первинних документів судом встановлено, що між КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго та ПБМП Монтажник-Сервіс укладено однотипні договори субпідряду на виконання реконструкції системи тепло забезпечення, а саме: №20 від 10.06.2014р., №23 від 02.09.2014р., №21 від 29.05.2014р., №20/05 від 20.05.2014р., №27 від 02.09.2014р., №24 від 02.09.2014р., №25 від 02.09.2014р., №30 від 08.09.2014р., №22 від 30.09.2014р., №20/05/18, №20/05/16, №20/05/19 від 20.05.2014р., №29 від 08.09.2014р., №33 від 08.09.2014р., №32 від 08.09.2014р., №28 від 08.09.2014р., №22 від 10.06.2014р., №31 від 08.09.2014р., №36 від 10.07.2014р., №37 від 28.11.2014р., №38 від 10.07.2014р., №39 від 10.07.2014р., №40 від 10.07.2014р., №34 від 08.09.2014р., №35 від 08.09.2014р., №33 від 08.09.2014р. Відповідно до умов договорів замовник (ВМР Віннницяміськтеплоенерго) доручає, а субпідрядник (ПБМП Монтажник-Сервіс) забезпечує виконання робіт, а саме: реконструкції системи тепло забезпечення мікрорайону від котельні Баженова 15а, влаштування ІТП, влаштування трубопроводів до ІТП за відповідними адресами, відповідно до проектної документації та умов договору. Склад та обсяг робіт, що доручається до виконання субпідряднику, визначаються кошторисною документацією, яка є невідємною частиною договору.

Роботи відповідно до укладених договорів проводилися з травня по жовтень 2014 року.

На виконання вказаних договорів та в підтвердження господарських операцій, позивачем надано суду акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 (а.с.82-185 т.1), податкові накладні (а.с.58-88 т.1).

Так, приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в є підтвердженням факту виконання будівельних робіт, що обумовлені договорами та на підставі затвердженої кошторисної документації. Окрім того, згідно з актами виконаних робіт субпідрядник при виконанні робіт на обєкті будівництва використовував матеріали, трудові ресурси, машини та механізми, що знайшло своє відображення в податковій звітності ПБМП Монтажник-Сервіс, а саме: у деклараціях по ПДВ, податку на прибуток, формі 1ДФ, звіту про нарахування заробітної плати та інше.

На підставі актів виконаних робіт ПБМП Монтажник-Сервіс виписано податкові накладні, які містять інформацію про найменування робіт, одиниці виміру, їх обєм та ціну є доказом факту виконання робіт товару, що визначені договорами.

Розрахунки між позивачем та Монтажник-Сервіс за виконані роботи відповідно до укладених договорів проведені в повному обсязі, правомірність їх проведення відповідачем в акті перевірки та у судовому засіданні не заперечувалась (с.15-16).

Аналіз зазначених документів дозволяє зробити висновок про рух активів, зміну майнового стану сторін за договорами в результаті їх виконання та про те, що договори носили реальний характер та свідчить про факт існування господарських операцій, які стали об'єктом оподаткування.

Суд зазначає, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаним в акті перевірки контрагентом, оформлені належним чином, та містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій КП ВМР Віннницяміськтеплоенерго і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Крім того суд звертає увагу на те, що наявність та відповідність вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинних документів податкового обліку ВМР Віннницяміськтеплоенерго оформлених за результатами господарських операцій із ПБМП Монтажник-Сервіс податковим органом як під час проведення перевірки, так і в судовому засіданні під сумнів не ставились. Однак відповідач помилково стверджує про фіктивний характер господарських операцій позивача з ПБМП Монтажник-Сервіс посилаючись лише на податкову інформацію, що надійшла від Тлумацького відділення Тисменської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 36/09-14-15-01/20109259 від 03.03.2015 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ПБМП Монтажник-Сервіс. Зокрема, в листі зазначено, що зустрічну звірку провести неможливо у звязку з тим, що ПБМП Монтажник-Сервіс не знаходиться за податковою адресою (а.с.42-43).

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що вищезазначена податкова інформація підтверджує факти порушень податкового законодавства позивачем, виходячи з наступного.

Зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв'язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказаний ОСОБА_3 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання підтверджують нереальний характер господарських операцій позивача із його контрагентом ПБМП Монтажник-Сервіс.

Враховуючи вказане, висновки акта перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по господарських операціях позивача з ПБМП Монтажник-Сервіс, спростовується вищезазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Крім того, податковим органом не зафіксовано та не доведено дефектів в господарській правосубєктності ПБМП Монтажник-Сервіс. Під час проведення господарських операцій з позивачем в Єдиному державному реєстрі відомості про відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача були відсутні.

Більше того, дефектність контрагента платника податків (яка до того ж не доведена у справі) сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є беззаперечним доказом при встановленні або нереальності господарської операції, або відсутності в ній ділової мети, яка зі змісту положень ст. 14 ПК України передбачає обовязкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту (вказаний висновок узгоджується із правовою позицією висвітленою в постанові Вищого адміністративного суду України від 15.01.2015 року у справі № 9991/56051/11).

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що наведені в акті перевірки, про факти маніпулювання ПБМП Монтажник-Сервіс податковими накладними, в результаті якого створене штучне формування податкового кредиту в жовтні 2014 року субєктами господарювання - покупцями робіт та послуг. Податковий орган також вказав, що не підтверджується інформація щодо проведення фінансово - господарських взаємовідносин ПБМП Монтажник-Сервіс у жовтні 2014 року з його контрагентами, а отже, враховуючи відсутність придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників на користь ПБМП Монтажник-Сервіс відсутній і їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців у жовтні 2014 року.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що операції купівлі продажу товарів ПБМП Монтажник-Сервіс у його контрагентів не мають жодного взаємозвязку із операціями щодо виконання робіт, які виникли між ПБМП Монтажник-Сервіс та позивачем у справі так як їх предмет є відмінним (в одному випадку йде мова про товари, а у іншому про роботи та послуги). При цьому необхідно зазначити, що кожен платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Відтак, позивач не може нести відповідальність за діяльність своїх контрагентів.

Крім того як у акті перевірки перевіряючими так і при розгляді справи представником відповідача не заперечувався факт виконання ПБМП Монтажник-Сервіс своїх податкових обовязків які виникали по взаємовідносинах із позивачем у справі.

Щодо можливих дефектів, які могли мати місце зі сторони третіх осіб (контрагентів ПБМП Монтажник-Сервіс), то такі до уваги не беруться так як, з поміж іншого, не узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема в рішенні від 09.01.2007 року (справа "Інтерсплав проти України") ним було констатовано, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Такий висновок було повторно підтверджено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", відповідно до якого у разі виявлення податковим органом невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто добросовісний платник податків немає зазнавати негативних наслідків через порушення допущені навіть його контрагентом.

Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача із його контрагентом ПБМП Монтажник-Сервіс за період за вересень - грудень 2014 року підтверджується дослідженими судом доказами, а інші доводи податкового органу не спростовують право позивача на формування податкового кредиту за результатами вказаних господарських операцій, висновки податкового органу про порушення позивачем норм п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст. 198 ПК України є безпідставні. Тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.06.2015 року та № НОМЕР_2 від 09.06.2015 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 від 09.06.2015 року.

Стягнути із Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, в користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33126849) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 210 грн. 04 коп. (двісті десять гривень чотири копійки).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович