Постанова № 50897451, 15.09.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 вересня 2015 р. Справа № 802/2468/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

Суддів: Альчука Максима Петровича

ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання: Щербацької О.С

позивача: ОСОБА_2

представників сторін:

відповідача: ОСОБА_3

третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини

до: відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_5 юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 юстиції України

про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_5 юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 юстиції України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_5 юстиції України перебуває виконавче провадження № 44360795 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "ОСОБА_2 та інші проти України". Так, останній зазначив, що рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року виконано лише в частині виконання рішень національних судів, а саме: рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від16 жовтня 2006 року, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року. Щодо рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року то воно на даний час є не виконаним в зв'язку з чим позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вказаного рішення.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини у судове засідання не з'явився, проте надав пояснення на адміністративний позов, які просив врахувати при винесенні рішення (а.с. 65-67).

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала та зазначила, що рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року виконано в частині виконання рішень національних судів, а саме: рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року та перераховані кошти у розмірі 32603 грн. 10 коп. Щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року представник відповідача зазначила, що зазначене рішення перебувало на виконанні у відділі державної виконавчої служби Печерського управління юстиції у м. Києві. Тому на думку останньої протиправної бездіяльності відповідач не допускав в зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Представник ОСОБА_5 юстиції України проти задоволення адміністративного позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюються Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція), високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людині в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV передбачено, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV.

Абзацом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV визначено, що виконання рішення - це а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;

б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до вказаної вище Постанови Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України здійснюється в установленому порядку ОСОБА_5 юстиції здійснює через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Урядовий Уповноважений координує виконання рішень Суду, які є тлумаченням норм Конвенції та її невід'ємною частиною, містять норми права та підлягають застосуванню в порядку виконання міжнародних договорів.

Наказом ОСОБА_5 Юстиції України від 23 вересня 2013 року №1989/5 затверджено Порядок взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку у разі постановлення Європейським судом рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду, Секретаріат протягом 10 днів після розміщення на сайті Європейського суду тексту остаточного рішення в справі проти України передає Державній виконавчій службі України автентичний переклад відповідного рішення Європейського суду.

У разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом Державна виконавча служба України протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконати рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього порядку.

Зокрема, відповідно до п.10 Порядку, якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі Державної виконавчої служби України до повного виконання рішення національного суду.

Відповідно до п. 11 Порядку, у разі якщо рішення національного суду, у якому передбачається вжиття заходів зобов'язального характеру, не може бути виконано протягом одного місяця з дня отримання Державною виконавчою службою України автентичного перекладу тексту відповідного рішення Європейського суду, державний виконавець на виконанні якого перебувало рішення національного суду, звертається до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення із обов'язковим повідомленням суду про необхідність залучення представника Секретаріату як спеціаліста в галузі застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виконання рішень Європейського суду.

За таких обставин, виходячи із системного аналізу наведених вище вимог закону, та підзаконних нормативно - правових актів колегія суддів дійшла висновку, що згідно національного законодавства єдиним органом державної влади, який здійснює виконання рішень судів в тому числі рішень Європейського суду з прав людини є Державна виконавча служба України.

Зокрема, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Як випливає із матеріалів справи 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" яким постановлено, що у справах, наведених у додатку 1 до рішення:

було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

було порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди та компенсацією судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на зазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої може бути додано три відсоткові пункти.

З вищевикладеного випливає, що рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" має бути виконано у строк до 17 жовтня 2014 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби ОСОБА_6 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України".

Згідно з п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 серпня 2014 року боржника зобов'язано добровільно виконати рішення Європейського суду з прав людини у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (а.с. 146).

18 серпня 2014 року разом із супровідним листом за № 14-0-26-3346-2/16 відділ примусового виконання рішень ДВС України надіслав копії постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_5 юстиції України, ОСОБА_2, а також Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (а.с. 145).

26 вересня 2014 року листом за № 14-0-26-3346-2/16 відділ примусового виконання рішень ДВС України направив для виконання та відома адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_5 юстиції України, ОСОБА_2, а також Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини заяву та банківські реквізити стягувача ОСОБА_2 по рішенню Європейського суду з прав людини для перерахування коштів (а.с. 155).

03 жовтня 2014 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_6 надіслав на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_5 юстиції України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини вимогу державного виконавця за № 1481/16 (а.с. 162).

Листом № 14-0-26-4836-1481/16 від 03 грудня 2014 року відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України повідомив Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року відповідно до якого необхідно зробити повний розрахунок виконано лише в частині видання наказу про звільнення в 2013 році та трудової книжки, а в частині повного розрахунку (зарплата, компенсації за відпускні) не виконано.

Листом від 06 травня 2015 року відповідачем на адресу ОСОБА_2 направлено відповідь на його звернення, в якому державна виконавча служба посилається на ту обставину, що виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року повинен виконувати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Київ.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, які б підтверджували, що з травня місяця 2015 року відповідачем вживались будь-які заходи спрямовані на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець не вчинив дій (заходів) визначених Законом України "Про виконавче провадження" спрямованих на виконання рішення Європейського суду в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.

Щодо позовної вимоги позивача стягнути з відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_5 юстиції України понесені фактичні витрати по вирішенню спору в досудовому порядку та стягнення моральної шкоди заподіяною бездіяльністю колегія зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи позивачем долучено до адміністративного позову фіскальні чеки на підтвердження направлення поштової кореспонденції на адресу відповідача, проїзні документи та листок непрацездатності. Однак з фіскальних чеків не вбачається, що відповідач здійснював листування з відділом примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_5 юстиції України, яке відноситься до розгляду даної адміністративної справи; проїзні документи також не підтверджують, що відповідач перебуваючи у місті Києві перебував на прийомі у начальника відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_5 юстиції України з приводу виконання рішення Європейського суду та листок непрацездатності також не підтверджує те, що невиконання рішення суду заподіяло моральну шкоду відповідачу, яка призвела до стаціонарного лікування.

З урахуванням вищевикладеного, зазначені документи, не беруться до уваги колегією суддів так як позивачем не було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на досудове врегулювання спору в досудовому порядку та доказів, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди у звязку з чим, вони не можуть бути відшкодовані за рішенням суду, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби ОСОБА_5 юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя ОСОБА_7 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_1