Рішення № 50897075, 15.09.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25199/15-ц

Провадження №2-о/761/317/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 вересня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого – судді Рибака М.А.,

при секретарі Толкач О.О.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Києві цивільну справу за заявою Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року заявник звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з даною заявою.

Свою заяву обґрунтовував тим, що за ТОВ «Спецмехсервіс» рахується заборгованість перед бюджетом у сумі 21735837,89 грн., що складається з самостійно визначених грошових зобов’язань з податку на додану вартість – 1728583,86 грн., податку на прибуток - 12202702,00 грн., авансових внесків з податку на прибуток - 7794435,00 грн., податку на нерухоме майно - 4059,45 грн. земельного податку з юридичних осіб - 6001,55 грн., орендної плати - 40,60 грн., штрафних санкцій та пені, застосованої до платника контролюючим органом за невиконання обов’язку щодо своєчасності сплаті задекларованих сум податків і зборів. ТОВ «Спецмехсервіс» неодноразово повідомляло ДПІ про сплату задекларованих сум грошових зобов'язань листами № 130 від 24.02.2015 р. № 131 від 24.02.2015 р.. № 132 від 24.02.2015 р., № 133 від 24.02.2015 р„ № 134 від 25.02.2015 року, проте кошти не були перераховані до державного бюджету згідно поданих підприємств платіжних доручень до банківської установи.

З посиланням на вказане вважав, що у контролюючого органу наявні обґрунтовані підстави для звернення до суду із заявою про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, з метою здійснення податкового контролю за своєчасністю сплати податків і зборів, а також дотримання податкового законодавства. Отримана інформація по руху коштів на розрахункових рахунках підприємства надасть змогу встановити факт виконання ТОВ «Спецмехсервіс» і обов’язку зі сплати податків і зборів, встановити суб’єкта, яким не виконано своїх зобов’язань та з’ясувати наявність можливості у ТОВ «Спецмехсервіс» щодо сплати своїх задекларованих і сум грошових зобов’язань коштами, наявними на розрахункових рахунках, відкритих у інших банківських установах та буде використана, з метою забезпечення надходження задекларованих коштів до бюджету шляхом примусового стягнення.

Посилаючись на викладене, заявник просив суд прийняти рішення про розкриття обслуговуючим банком – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», інформації, яка містить банківську таємницю щодо розрахункових рахунків ТОВ «Спецмехсервіс», а саме: за період з 02.03.2015 року по 25.08.2015 року.

Представник заявника в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надіслав суду засобами зв’язку заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник ТОВ «Спецмехсервіс» заяву не визнав та просив суд відмовити у її задоволенні з підстав, зазначених в письмових запереченнях. При цьому пояснив, що товариство жодним чином не ухиляється від сплати податків та зборів, про що неодноразово повідомлялось ДПІ, а ненадходження коштів до бюджету стало можливим у зв’язку із невиконанням обслуговуючим банком своїх зобов’язань щодо списання вказаних коштів з рахунку ТОВ «Спецмехсервіс».

Представник заінтересованої особи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Неявка сторін в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 289 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», до завдань органів державної податкової служби відноситься здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, щодо заінтересованої особи ТОВ «Спецмехсервіс», є те, що за останнім рахується заборгованість перед бюджетом у сумі 21735837,89 грн.

Проте, слід зазначити, що матеріали справи містять копії платіжних доручень про сплату ТОВ «Спецмехсервіс» податків та сум грошових зобов’язань із відмітками про отримання їх обслуговуючим банком – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 85-97).

Окрім того, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року у справі № 816/831/15-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, встановлена відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 1 Податкового кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України), органи податкової служби є контролюючим органом.

Як передбачено п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Проте матеріали справи не містять доказів розпочатої в установленому порядку перевірки з питань дотримання податкового законодавства з боку ТОВ «Спецмехсервіс».

Статтею 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначений порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до ч. 1 якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема: на письмову вимогу суду або за рішенням суду (п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону).

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.

Зазначені обмеження, у тому числі викладені в ч. 4 ст. 62 Закону, не стосуються випадків надання банком інформації, яка є банківською таємницею, за дозволом клієнта чи за рішенням (вимогою) суду.

Такий висновок узгоджується з п. 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 та главою 12 ЦПК України, що містить вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття інформації, яка містить банківську таємницю (п. 5 ч. 1 ст. 288, п. 4 ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.12 постанови від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.

Так, звертаючись до суду із заявою, ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва відповідно до пп. 2-5 ст. 288 ЦПК України зазначила особу, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю; найменування й місцезнаходження банку, що обслуговує цю особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; проте належним чином не обґрунтувала необхідності та обставин, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, а також не вказала обґрунтованих доказів неможливості вчинення ДПІ дій відповідно до способів реагування, передбачених діючим законодавством у даному випадку.

Відповідно до п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб’єктів господарювання.

В даному випадку, на думку суду, заявник не має законодавчо визначених підстав для задоволення заяви, що розглядається.

Згідно ч. 2 ст. 290 ЦПК України якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав та повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 57, 60, 179, 209, 212 - 215, 223, 234, 235, 287-290 ЦПК України; ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; ст.ст. 20, 78 ПК України; ст.ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд, -

ВИРІШИВ

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмехсервіс» про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ М.А. РИБАК