Ухвала суду № 5089518, 23.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

23 вересня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № А 37/153-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя  Мірошниченко М.В.,

суддя Божко Л.А.,

суддя Юхименко О.В.,

при секретарі Красоті А.О.

за участю представників :

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 7 від 13.01.2009р.;

відповідача-1: ОСОБА_2, довіреність № 7470/Е від 16.03.2009р.;

відповідача-2: ОСОБА_3, довіреність № 5874/10/10-029 від 04.03.2008р.;

відповідача-3: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську,

м. Дніпродзержинськ

заяву про приєднання до апеляційної скарги Державної податкової адміністрації

у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2007р.

у справі № А37/153-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Придніпровський фонд розвитку регіону», м. Дніпродзержинськ

до відповідача-1 Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську,

м. Дніпродзержинськ

до відповідача-2 Державної податкової адміністрації

у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до відповідача-3 Державної податкової адміністрації України, м. Київ

про визнання недійсними рішень та податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровський фонд розвитку регіону» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 20.09.2006р. про результати розгляду первинної скарги в частині донарахування зобов'язань з податку на додану вартість в січні-лютому 2005р. на суму 53199,35 грн. та застосування у відповідній частині штрафної санкції в сумі 26599,68 грн.; рішення ДПА у Дніпропетровській області від 23.11.2006р. про результати розгляду повторної скарги в частині донарахування зобов'язань з податку на додану вартість в січні-лютому 2005р. на суму 53199,35 грн. та застосування у відповідній частині штрафної санкції в сумі 26599,68 грн.; рішення ДПА України від 07.02.2007р. про результати розгляду повторної скарги; податкове повідомлення-рішення №0014292301/3/4760 від 15.02.2007р. на суму 79799,03 грн.

За наслідками розгляду справи по суті, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2007р. у справі № А 37/153-07 (суддя Кеся Н.Б. - головуючий, суддя Бишевська Н.А., суддя Татарчук В.О.) позов задоволений частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську за № 0014292301/3/4760 від 15.02.2007р. В решті позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову ґрунтується на приписах п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і мотивована тим, що Закон не пов'язує право платника податку на податковий кредит в залежності від того, чи віднесло підприємство свої витрати до валових витрат, однак має значення лише їх належність до цих валових витрат та виробництва (обігу) або основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Таким же чином, право на податковий кредит платника не залежить від наявності дозвільних документів для здійснення тієї чи іншої господарської, зокрема, інвестиційної діяльності в будівництво.

В частині відмови у задоволенні позову постанова суду мотивована тим, що рішення податкових органів про результати розгляду скарг позивача не є рішеннями в розумінні ст.17 КАС України, оскільки не містять обов'язкових до виконання платником податків приписів або вказівок.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Дніпродзержинську подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2007р. у справі №А37/153-07 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування таких вимог відповідач-1 посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зазначає зокрема, що під час проведення документальної перевірки позивача було встановлено, що у періоді з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. підприємством не відносилось до складу валових витрат витрати, пов'язані з виконанням договору підряду від 10.12.2003р. №12-10, а суми податку на додану вартість по витратах за даним договором включені до складу податкового кредиту з відображенням у деклараціях з ПДВ. У позивача відсутні права на об'єкт будівництва до винесення судом відповідного рішення, спрямованого на захист здійснених інвестицій.

ДПА у Дніпропетровській області подана заява про приєднання до апеляційної скарги, в якій ставиться вимога про скасування постанови господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2007р. у справі № А 37/153-07 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування таких вимог відповідач-2 посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що рішення ДПА у Дніпропетровській області від 23.11.2006р. про результати розгляду повторної скарги позивача є законним, і будь-які підстави для його скасування відсутні. Рішення ДПА у Дніпропетровській області від 23.11.2006р. не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює чи скасовує норми права Таке рішення також не є актом ненормативного характеру, оскільки прямо не породжує права і обов'язки суб'єкта господарювання.

В судовому засіданні 23.09.2009р. представники відповідача-1 і відповідача-2 підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в заяві про приєднання до апеляційної скарги. Представник позивача усно заперечував проти доводів відповідачів.

ДПА України законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористалась. Відповідач-3 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів на підставі ст. 196 КАС України вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами, у відсутності відповідача-3, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до розпорядження в.о. голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 651 від 23.09.2009р. апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Божко Л.А. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 23.09.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, ДПІ у м. Дніпродзержинську була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Придніпровський фонд розвитку регіону» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р. За наслідками перевірки складений акт від 27.06.2006р. № 99/23/25521409.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Придніпровський фонд розвитку регіону» у періоді з 01.10.2004р. по 31.01.2006р. не відносились до складу валових витрат витрати, понесені підприємством під час виконання договору підряду від 10.03.2003р. № 12-10, укладеного з фізичними особами, під час виконання якого фізичні особи є «Замовники», а ТОВ «Придніпровський фонд розвитку регіону» «Генеральним підрядником» будівництва торгівельного комплексу у м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 11-13.

Підрядником-виконавцем будівельних робіт, які проводились на зазначеному об'єкті та підприємством, яке оформило податкові накладні, включеними ТОВ «Придніпровський фонд розвитку регіону» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість без включення валових витрат, було ТОВ «Укрпівденбуд».

Перевіркою встановлено, що підприємством було віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ по операціях, які підприємством не відносились до складу валових витрат, а саме:

- у січні 2005р. віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за податковими накладними, оформленими ТОВ «Укрпівденбуд» на загальну суму 28512,00 грн.;

- у лютому 2005р. віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ за податковими накладними, оформленими ТОВ «Укрпівденбуд» на загальну суму 24687,07 грн.

Висновком перевіряючих стало те, що підприємство в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зависило податковий кредит у перевіряємому періоді на 194853,14 грн.

На підставі акта перевірки від 27.06.2006р. № 99/23/25521409 та за наслідками апеляційного узгодження податкового зобов'язання відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014292301/3/4760 від 15.02.2007р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 79799,03 грн., у т.ч. 53199,35 грн. основного платежу та 26599,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується із нарахуванням суми податкового зобов'язання. При цьому, посилається на наявність порушень з боку податкового органу при складанні акту перевірки. Позивач зазначає, що за змістом Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання товарів, робіт, послуг для будівництва основних фондів до закінчення такого будівництва не амортизуються, а будуть амортизуватися після введення об'єкту в експлуатацію і віднесення об'єкту будівництва до першої групи основних засобів. На відміну від Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право на податковий кредит з моментом введення основних фондів в експлуатацію. Будівельна діяльність є господарською діяльністю позивача, направленою на отримання доходу, постійною і безпосередньою.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як обґрунтовано вказано судом першої інстанції, Закон України «Про податок на додану вартість», не пов'язує право платника податку на податковий кредит в залежності від того, чи віднесло підприємство свої витрати до валових витрат, однак має значення лише їх належність до цих валових витрат та виробництва (обігу) або основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

До того ж, витрати позивача за договорами субпідряду підтверджуються актами приймання підрядних робіт, актами приймання-передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями, тощо. В частині сум ПДВ ці витрати віднесені до податкового кредиту за першою подією і на підставі належним чином оформлених податкових накладних, згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не доведено податковим органом і того, що витрати, які понесені позивачем за договором підряду не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Обставини справи свідчать про те, що будівництво є одним із основних видів діяльності позивача, у зв'язку з чим не знайшли свого підтвердження висновки ДПІ про порушення підприємством п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, податковий орган дійшов помилкового висновку про завищення підприємством податкового кредиту у перевіряємому періоді.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч ст.71 КАС України відповідачем не було доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0014292301/3/4760 від 15.02.2007р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 79799,03 грн.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0014292301/3/4760 від 15.02.2007р.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсними рішень ДПІ у м. Дніпродзержинську від 20.09.2006р., ДПА у Дніпропетровській області від 23.11.2006р., ДПА України від 07.02.2007р. про результати розгляду скарг товариства, оскільки відповідні рішення не є актами нормативного або ненормативного характеру, безпосередньо не порушують будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів позивача, та не можуть бути оскаржені в окремому судовому порядку.

Доводи, наведені відповідачами в апеляційній скарзі та в заяві про приєднання до скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Дніпропетровської області відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ та заяву Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ про приєднання до апеляційної скарги залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2007р. у справі № А37/153-07 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено - 02.10.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

  Суддя Л.А. Божко

Суддя О.В. Юхименко