Ухвала суду № 50892453, 22.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

4с-155/15

760/11504/15-ц

СОЛОМ`янський районний суд міста києва

у х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі: судді Кицюк В.С.

за участю секретаря Грінченко Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за скаргою стягувача ОСОБА_1, заінтересовані особи боржник Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, на неправомірне рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Савчуком К.П. (далі - ВДВС) про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи свої вимоги наступним.

Так заявник посилається як на підстави свого позову нібито посилання державного виконавця на п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яким виконавче провадження підлягає закінченню в разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника,

визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації

юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання

їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає

правонаступництва. Заявник акцентує увагу суду на тому, що боржник не є на даний час ліквідованим, отже зазначений пункт статті не підлягає застосуванню (а.с.16-18)

В судовому засіданні представник заявника підтримала вимоги за скаргою з підстав, викладених вище.

Заінтересовані особи в судове засідання своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до положень ст.74 ЦПК України (а.с.33-35)

Особа, рішення якої оскаржується, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята на підставі п.3-1 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Заслухавши представника заявника та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.3-1 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню в разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2015 державним виконавцем ВДВС Савчук К.П. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №47672397 на підставі виконавчого листа №2-207/15 від 27.04.2015, виданого Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1 010 356,16 грн. (а.с.38-41)

Відповідно до постанови НБУ від 19.03.2015 №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 №63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВІЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно (а.с.42)

29.05.2015 державним виконавцем Савчуком К.П. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №47672397 на тій підставі, що НБУ прийнято вищезазначене рішення про відкликання банківської ліцензії та рішення про ліквідацію банку-боржника (а.с.43)

Суд звертає увагу заявника на те, що Закон, зокрема, п.3-1 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» не вимагає, що банк-боржника було вже ліквідовано, оскільки умовою для винесення відповідної постанови ВДВС є лише прийняття рішення НБУ про таку ліквідацію.

Таким образом, суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови не порушив норм діючого законодавства.

Посилання в самій оскаржуваній постанові не на п.3-1, а на п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу її винесення, не може бути підставою для її скасування, оскільки наведені обґрунтування саме п.3-1 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.5 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження у разі

прийняття Національним банком України рішення про відкликання

банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника виноситься

державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало

відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ

надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 49 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 383-388 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги стягувача ОСОБА_1, заінтересовані особи боржник Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, на неправомірне рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена через Солом`янський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час оголошення ухвали суду, мають право її оскаржити протягом п`яти днів із дня отримання її копії.

Суддя В.С. Кицюк