Рішення № 50892412, 18.09.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження 2/760/5486/15

Справа № 760/12615/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

03.07.2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 27402,15 гривень, моральної шкоди в розмірі 7000,00 гривень, вартість послуг адвоката та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.12.2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому автомобіля «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_2, а саме рухаючись на автомобілі за тролейбусом НОМЕР_3 (під керуванням ОСОБА_2) по Севастопольській площі в сторону проспекта Повітрофлотський зі сторони вулиці Народного Ополчення, порівнявшись із ним, позивач відчув удар по даху автомобіля, та побачив, що лінії електропередач з тролейбуса впали на його автомобіль, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Посилається, що Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.06.2015 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні ДТП, що сталася 23.12.2014 року, проте провадження в справі було закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Позивач зазначає, що згідно з висновком ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» №904 від 22.01.2015 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Nissan Note, державний номер НОМЕР_2, становить 26202,15 грн., вартість проведення даної експертизи становить 1200,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок ДТП, яка сталася 23.12.2014 року, йому заподіяно і моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач глибоко хвилювався, зазнав значний стрес, був вимушений вирішувати різні питання, які порушили його повсякденний образ життя, порушились його соціальні зв'язки, яку останній оцінює у 7000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив. Направив до суду свої письмові заперечення з яких вбачається, що відповідач заперечує проти завдання позивачу моральної шкоди, зазначивши, що дана позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд до відома не поставила.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд за згодою позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.12.2014 року о 09 год. 55 хвилин, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Нісан», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та тролейбуса «МАЗ103» НОМЕР_3 Комунального підприємства «Київпастранс», який належить на праві власності відповідачу КП «Київпастранс», під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Встановлено, що ОСОБА_2 на час ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем та виконував покладені на неї обов'язки водія тролейбуса.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.06.2015 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні ДТП, що сталася 23.12.2014 року, а провадження в справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення (а.с.4-5).

Згідно з постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.06.2015 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм - ОСОБА_2 п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Частинами 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, а також, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, лише тоді, якщо не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пленум Верховного суду України у Постанові «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Більше того при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню лише тоді, коли шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого (абз. 1, 2 п. 2 Постанови).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (абз. 3 п. 4 Постанови).

Згідно ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як встановлено вище, станом на 23.12.2014 року ОСОБА_2 керувала джерелом підвищеної небезпеки під час виконання своїх трудових обов'язків у відповідача.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідальність за спричинену позивачу матеріальну шкоду внаслідок ДТП має бути покладено саме на КП «Київпастранс».

Згідно звіту № 904 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 22.01.2015 року вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Nissan Note, державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 26202,15 грн. (а.с.10-13).

Вартість проведення даного експертного дослідження становить 1200,00 грн., що підтверджується копією квитанції №ПН433527 від 23.01.2015 року (а.с.34).

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в

натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталася 23.12.2014 року, в розмірі 26202,15 гривень.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат за проведення експертного дослідження в розмірі 1200,00 грн.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до рішення Верховного Суду України зробленого на підставі розгляду справи № 6-108цс13 від 6 листопада 2013 року, яке є обов'язковим, зокрема, для суду першої інстанції відповідно до ст. 360-7 ЦПК України визначено, що відповідно до аналізу норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з КП «Київпастранс» на користь позивача має бути стягнута моральна шкода.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А тому, з урахуванням перенесених моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать:

1)витрати по сплаті судового збору;

2)витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

3) витрати на правову допомогу;

4) витрати, пов'язані із залученням перекладачів, проведенням судових експертиз.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач поніс витрати на послуги адвоката та розмір даних витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 294, 02 грн.

На підставі викладеного, керуючись, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Керуючись, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 27402,15 грн., моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 294, 02 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після з моменту проголошення рішення.

Суддя: