Рішення № 50889357, 28.05.2015, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/22701/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Заворотної О.Л.

при секретарі Дякович О.О., Вараниці Н.В.

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення

встановив:

В жовтні 2014 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького (далі КЕВ м. Хмельницького) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення, в обґрунтування якого вказав, що на його балансі перебуває гуртожиток по вул. Городовікова, 6/1, в якому в кімнаті № 79 зареєстровані та проживають відповідачі. Вказаний гуртожиток вказаний гуртожиток призначений для тимчасового проживання лише військовослужбовці (та члени їх сімей), які перебувають на квартирному обліку у Міністерстві оборони України та працівники Збройних Сил України (та члени їх сімей). Оскільки відповідачі не є військовослужбовцями, на квартирному обліку у Міністерстві оборони не перебувають, відношення до Міністерства оборони не мають, а тому підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Відповідачам було направлено 04.07.2014 року попередження про виселення без надання іншого житлового приміщення, яке залишено без реагування. Оскільки незаконне проживання та користування відповідачами приміщенням гуртожитку порушує право на житло інших безквартирних військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, то позивач просить виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з гуртожитку по вул. Городовікова, 6/1, кім. 79 без надання іншого житлового приміщення, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, в подальшому подав до суду заяву, в якій просить справу слухати за відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, надав суду пояснення в яких вказав, що у звязку із роботою в військовій частині 01393 поселився в гуртожиток по вул. Городовікова 6/1 в 1990 році, зареєстрував місце проживання і проживає в гуртожитку до цього часу. Під час роботи в військовій частині перебував на квартирному обліку в Міністерстві оборони. За час проживання в гуртожитку сплачував комунальні послуги, іншого житла не має. Звільнився із військової служби у звязку із ліквідацією військової частини, оскільки в гуртожиток поселився на законних підставах, проживає в ньому понад двадцять років, тому вважає що позивач безпідставно вимагає його виселення, крім того відповідач просить застосувати позовну давність до вимог про виселення, оскільки до 2014 року будь-яких вимог щодо незаконного проживання в гуртожитку йому не надавали.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, надала суду пояснення в яких вказала, що разом з чоловіком поселились в гуртожиток, зареєструвала місце проживання, за весь час проживання належним чином сплачує комунальні послуги, до 2014 року будь-яких вимог щодо незаконного проживання в гуртожитку йому не надавали, просить в задоволенні позову відмовити, в подальшому подала до суду заяву. в якій просить справу слухати за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3В в судовому засіданні позов не визнав, надав суду пояснення в яких вказав, що у вказаному гуртожитку проживає з народження, вважає що позивач пропустив строк звернення до суду. В подальшому подав до суду заяву, в якій просить справу слухати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що строк звернення до суду сплинув, оскільки протягом усього часу його проживання в гуртожитку позивач не ставив вимоги про його незаконне вселення та подальше проживання, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно індивідуальної картки обліку будівлі та акту прийняття-передачі на баланс основних засобів станом на 01 січня 2006 року на балансі у КЕВ м. Хмельницького обліковується гуртожиток по вул. Городовікова 6/1.

Згідно з ч. 1 ст. 127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Відповідно до довідки КЕВ м. Хмельницького від 26 вересня 2014 року № 860 у кімнаті № 79 по вул. Городовікова, 6/1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1Г (наймач) дружина ОСОБА_2І, син ОСОБА_3, син ОСОБА_4

Згідно копії карточки прописки форми № 16 ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою з 19 вересні 1989 року, а ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 з 08.11.2000 року.

Як вбачається із довідки КЕВ м. Хмельницького № 3399 від 20 жовтня 2014 року відповідачі на квартирному обліку в Хмельницькому гарнізоні не перебувають та відношення до Міністерства оборони України не мають.

За змістом ч. 1 ст. 122 ЖК УРСР єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення є спеціальний ордер, який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.

Відповідач ОСОБА_1 працював з 07 вересня 1989 року по 08 липня 1994 року у військової частини 01393, що підтверджується записами в трудовій книжці. У звязку з відсутністю власного житла ОСОБА_1 вселився у спірний гуртожиток як працівник військової частини 01393 на підставі дозволу командира військової частини від 01.10.1990 року.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 124 ЖК УРСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та члени його сімї дружина ОСОБА_2, сини ОСОБА_4, ОСОБА_3 проживають у спірному приміщенні, здійснюють поточний ремонт, іншого житла не мають.

Після передачі приміщення на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького, позивачем як новим балансоутримувачем будинку з 2006 року питання щодо виселення відповідачів не порушувалось, відповідачі тривалий час несуть витрати за отримані комунальні послуги, у картці прописки (Форма 16) є відмітка реєстрацію місця проживання, а відтак незаконність набуття відповідачами права користування спірним приміщенням не встановлена.

Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено, що його дія поширюється на громадян, у тому числі військовослужбовців і працівників Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та членів їхніх сімей, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Відповідачі поселились у спірному гуртожитку як працівник та члени сім'ї працівника Збройних сил, не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах проживають за місцем реєстрації у гуртожитку, а отже мають гарантоване їм Конституцією України право на житло.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про виселення відповідачів без надання іншого житла задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 9, 124 ЖК України, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», суд

вирішив:

В задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання, в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: