Рішення № 50886502, 16.09.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа номер 667/1647/15-ц Головуючий в І інстанції: Черниш О.Л.

Номер провадження №22ц-791/1959/2015 Доповідач: Полікарпова О.М.

Категорія: 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року вересня місяця 16 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоПолікарпової О.М.СуддівІванової І.П. Базіль Л.В.При секретаріПрушинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_6на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 11 червня 2015 рокуу справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, законним представником якого є ОСОБА_6, ОСОБА_9 про встановлення порядку користування квартирою, зустрічною позовною заявою ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про позбавлення права на частку у спільному майні,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом у якому, з урахуванням уточнень, просить визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, у такий спосіб: ОСОБА_7 виділити в користування житлову кімнату площею 12,60 кв.м. з лоджією площею 5,6 кв.м., ОСОБА_6 виділити у користування житлову кімнату №1 площею 9,2 кв. м., ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виділити в спільне користування житлову кімнату №3 площею 17,05 кв. м., в спільне користування всіх співвласників виділити: коридор площею 9,6 кв. м., кухню площею 9,5 кв. м., вбиральню площею 1 кв. м., ванну кімнату площею 2,6 кв. м. Позивач посилається на те, що сімейні стосунки з ОСОБА_6 припинені, остання має нову сім'ю і створює йому перешкоди у користуванні спільною власністю.

Відповідачі звернулися із зустрічним позовом, у якому просять припинити право власності ОСОБА_7 на 1/4 частку у спільному майні, а саме у квартирі АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свою вимогу неможливістю спільного проживання з позивачем.

Рішенням Комсомольського районного суду Херсонської області від 11 червня 2015 року позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, законним представником якого є ОСОБА_6, ОСОБА_9 про встановлення порядку користування квартирою, задоволено.

Встановлено порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

виділити у користування ОСОБА_7 житлову кімнату розміром 12,60 кв. м. з лоджією розміром 5,8 кв. м.;

виділити у спільне користування ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 житлову кімнату розміром 17,05 кв. м., житлову кімнату розміром 9,2 кв. м., балкон розміром 2,5 кв. м.

Приміщення: коридор площею 9,60 кв. м., кухню площею 9,50кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м. вбиральню площею 1 кв. м. залишити у спільному користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Відмовлено ОСОБА_6, яка дії в своїх інтересах, та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8, ОСОБА_9 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_7 про позбавлення права на частку у спільному майні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов. Апелянт посилається на неправильну оцінку судом обставин у справі та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Встановлюючи порядок користування житлом відповідно до заявлених позивачем вимог і виділяючи йому кімнату 12, 6 кв.м., суд першої інстанції виходив із того, що такий порядок надасть подружжю більшу можливість уникнути сутичок, оскільки зазначена кімната має окрему лоджію, яка буде слугувати позивачу індивідуальним підсобним приміщенням.

Колегія суддів вважає, що судом при ухваленні зазначеного рішення не повністю враховано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Судом встановлено, що з 23.03.1996 року по 16.08.2013 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6.

23.05.2005 року позивач отримав на себе та відповідачів ордер на квартиру АДРЕСА_1.

Вказана квартира складається з трьох кімнат житловою площею 38,85 кв.м. і розташована на другому поверсі дев'ятиповерхового будинку.

Згідно розпорядження Фонду комунального майна ХМР №21133-ж від 11.01.2007 року квартира була приватизована позивачем та членами його родини: дружиною ОСОБА_6, її сином ОСОБА_9 та їх спільним сином ОСОБА_10, внаслідок чого сторони стали співвласниками квартири. Виходячи із загального розміру жилої площі, на кожного із співвласників припадає 9, 7 кв.м.

Після розлучення у серпні 2013 року позивач та відповідачка не проживають однією сім'ю, не мають спільного бюджету для оплати комунальних послуг. Відповідачка вселила у спільну квартиру свого співмешканця.

За ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 355, 356, 358 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз'яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Однак, встановлюючи між сторонами порядок користування спірними приміщеннями квартири, районний суд залишив поза увагою вище вказані норми закону і не врахував, що такий порядок встановлюється з урахуванням належних кожному із співвласників часток, натомість встановив порядок користування жилими приміщеннями, виділивши позивачу кімнату у квартирі, що значно більша його частки у спільній власності, не врахувавши рівність часток співвласників у вказаному житловому приміщенні й того, що правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.

Суд не прийняв до уваги, що у даному випадку планування квартири дає можливість виділити частки всім співвласникам більш наближенно до рівності, виділивши позивачу кімнату площею 9,2 кв. м. і залишивши решті співвласників жилу площу по 9,8 кв.м.

Крім того сторони тривалий час користуються житлом у такому порядку.

З огляду на викладене ухвалене у справі судові рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає зміні.

Доводи апелянта щодо незаконності відмови судом у задоволенні зустрічного позову колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст.365 ЦК України припинення права особи на частку у спільному майні може мати місце за наявності чотирьох умов у сукупності, тоді як апелянт зазначає лише про одну. Частки всіх співвласників спірної квартири є рівними і цей факт не оспорюється. Позивач проживає постійно у спірному житлі та іншого місця проживання або іншого нерухомого майна у власності не має.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до правильного висновку, що припинення права власності позивача завдасть істотної шкоди його інтересам.

Отже підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 яка діє від імені ОСОБА_6задовольнити частково.

Рішення Комсомольськогорайонного суду м. Херсона від 11 червня 2015 рокузмінити.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, а саме: виділити у користування ОСОБА_7 житлову кімнату розміром 9,2 кв.м., а у спільне користування ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 житлові кімнати площею 17.5 та площею 12,6 кв.м. з лоджею.

В іншій частині це ж рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий (підпис)

Судді (підпис) (підпис)

З оригіналом згідно:

Копія рішення оформлена 16 вересня 2015 року

Рішення набрала законної сили 16 вересня 2015 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар судового засідання О.В. Прушинська