Рішення № 50869012, 07.09.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа №463/2152/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.

при секретарі Бориславському Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення неповернутого банківського вкладу та відсотків, та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ 10013/0289 філії - Львівського обласного управління до ОСОБА_1 про визнання договору банківського вкладу нікчемним ,-

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до ПуАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення неповернутого банківського вкладу та відсотків. В обґрунтування позову покликається на те, що 22.11.2012 року із відповідачем уклав договір депозитного вкладу №355 на суму 270752,00 грн. протягом дії договору неодноразово поповнював рахунок і станом на 04.12.2013 року сума вкладу становила 330 000,00 грн. 17.12.2013 року він звернувся у відділення банку з проханням укласти договір і переказати на новий рахунок відповідно до нового укладеного договору 200 00,00 грн. з рахунку по договору №355. Днем повернення депозиту по договору №1230450, вказувалося 18.06.2014 року, процента ставка 15% річних. 17.02.2014 року між ним та банком був укладений ще один депозитний договір № 65235113 на суму 186 500,00 грн., згідно якого залишок суми договору №355 переказувався на цей рахунок. 10.04.2014 року позивач звернувся із заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу №1230450 у відділення банку, проте працівники банку відмовились прийняти його заяву та зареєструвати. В усному порядку працівники банку його повідомили про те, що жодних договорів із позивачем банк не укладав, відтак кошти по вкладу не будуть повернуті. Вважає відмову працівників банку неправомірною, оскільки позивач, як вкладник має право на дострокове розірвання договору та належним чином дотримався усіх умов договору. Просить суд стягнути з ПуАТ «Державний ощадний банк України» на його користь 200 000,00 грн. неповернутого банківського вкладу 2 285,00 грн. відсотків за 4 місяці за договором банківського вкладу №1230450, та понесені судові витрати.

Відповідач ПуАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору банківського вкладу нікчемним. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у банку відсутні будь які дані щодо укладення ОСОБА_1 договору №1230450 від 17.12.2013 року, відкриття по ньому рахунків НОМЕР_1 чи НОМЕР_2, та внесення до каси банку грошових коштів на виконання їх умов. Провівши відповідну перевірку по наданих позивачем копіях договорів та додатків до них, банком встановлено, що по обліку банку як на паперових та і на електронних носіях відсутні будь - які операції про укладення договорів з позивачем, відсутні будь - які операції про внесення позивачем на вклад коштів про нарахування банком на вклади проценти, умови представлених договорів банківського вкладу відрізняються від типових договорів банку. Документи, якими позивач стверджує внесення коштів на вклад не відповідають нормативно - правовим актам у сфері банківської діяльності та не засвідчують прийняття банком від позивача на вклад, отже, не підтверджують факту дотримання письмової форми правочину між позивачем та банком. Відповідно, банк заперечує наявність зобов'язань перед позивачем щодо виплати суми вкладу та процентів по них. Просить суд визнати нікчемним договір №26303001302824 на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи від 05.08.2013 року.

Позивач в судовому засіданні дав пояснення аналогічні мотивам позовної заяви, просить позов задовольнити повністю. У зустрічному позові просить відмовити, оскільки вважає, що ним належним чином дотриманні усі умови договору, укладеного із банком.

Представник відповідача в судовому засіданні проти первісного позову заперечив повністю, пояснивши, що договори представлені позивачем не відповідають зразку типових договорів банку. Зустрічний позов підтримує повністю, дав пояснення аналогічні мотивам позову, просить зустрічний позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши інші матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ПуАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення неповернутого банківського вкладу та відсотків, слід задовольнити. У задоволенні зустрічного позову ПуАТ «Ощадбанк» в особі ТВБВ 10013/0289 філії - Львівського обласного управління до ОСОБА_1 про визнання договору банківського вкладу нікчемним слід відмовити.

Судом встановлено, що 22.11.2012 року між ВАТ «Ощадбанк» в особі завідуючої Скаско М.П. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір №355 на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи. Згідно п.1.1 вкладник вносить, а банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_3 на умовах договору кошти в сумі 270 752,00 грн. строком на 1 рік 1 місяць. Днем повернення депозиту є 22.12.2013 року. Договір скріплено печаткою банку, підписами уповноваженого працівника банку та ОСОБА_1./а.с.9-10/.

Згідно виписки з рахунку в національній валюті від 22.11.2012 року, здійсненої ВАТ «Державний ощадний банк» ОСОБА_1 внесено 270 752,00 грн. на депозитний вклад №355 /а.с.11/.

17.12.2013 року між ВАТ «Ощадбанк» в особі завідуючого ТВБВ №10013/0332 Скаско М.П. та ОСОБА_1 укладено договір №1230450. Згідно п.1ю.1 договору вкладник вносить, а банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 на умовах цього договору кошти в сумі 200 000,00 грн. строком на 6 місяців. Днем повернення депозиту є 18.06.2014 року. Процентна ставка за депозитом встановлюється у розмірі 15% річних. Сплата процентів за користування депозитом здійснюється по закінченні терміну. Договір скріплено печаткою банку, підписами уповноваженого працівника банку та ОСОБА_1 /а.с.14/.

Згідно квитанції №1230450 від 17.12.2013 року, ОСОБА_1 в дотримання умов договору вніс на депозитний рахунок 200 000,00 грн. Квитанція підписана ОСОБА_1 та уповноважено особою банку /а.с.15/.

Відповідно до заяви про дострокове розірвання договору банківського вкладу від 10.04.2014 року, ОСОБА_1 звернувся у відділення банку за адресою: вул. Медової Печери, 39 у м.Львові, із вимогою про повернення йому депозитного вкладу у розмірі 200 000,00 грн. /а.с.16/.

Тобто прийняття банком суми депозитного вкладу підтверджує укладення самого договору вкладу та квитанції, а тому посилання відповідача за первісним позовом на те, що укладений договір є договором старого зразка не можуть братись до уваги.

Заперечення відповідача за первісним позовом у тій частині, що спірний договір вкладу не був зареєстрований в системі банку, що надходження коштів у сумі 200 000,00 грн. на депозитний рахунок не підтверджується банківськими виписками, не є суттєвими для вирішення справи, оскільки не стосуються договірних відносин між позивачем та відповідачем за первісним позовом, а стосуються лише дотримання внутрішнього діловодства та фінансової дисципліни в структурі банку, на які позивач не має впливу та не зобов'язаний, відповідно до умов договору, перевіряти.

Таким чином, факт укладення договору між банком та ОСОБА_1 підтверджується, належним чином не спростований.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що в договорі депозитного вкладу, який укладено між сторонами, містяться усі необхідні умови для договорів цього виду, а чинним законодавством не передбачено, що невідповідність договору типовій формі свідчить про недотримання письмової форми договору і, як наслідок, тягне за собою нікчемність такого договору. Відсутність реєстрації договору банківського вкладу і, як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору і, як наслідок, тягне за собою нікчемність такого договору. Відсутність реєстрації договору банківського вкладу і, як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) необхідно кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

Суд вважає, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки. Покладення на особу передбаченої ст.1172 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, що передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема статтей 1058 - 1060 ЦК України.

Внесення готівки у відповідній платіжній системі банку відповідають вимогам пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції, квитанція містить найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, що закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст.1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Суд вважає, що спірний договір відповідає вимогам названих норм, оскільки має просту письмову форму й містить всі умови, необхідні для договору даного виду: розмір вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, строк дії договору.

Згідно п. 2.9 гл. 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками України, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому ч. З ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Таким чином, згідно із ч. З ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Суд вважає, що спірний договір був підписаний від імені банку повноважною особою, Скаско М. П., оскільки таке повноваження завідувача ТВБВ №10013/0332 філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" як підписання договорів від імені банку на залучення коштів від фізичних осіб в національній та іноземній валюті, належить до її компетенції.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 .11.2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Разом із тим згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Виходячи зі змісту ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, п. 8 гл. 2 розд. III Інструкції письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, які, у свою чергу, є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

При цьому відкриття банківських рахунків та облікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. З ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення).

Крім того, факт укладення договору депозитного вкладу №1230450 від 17.12.2013 року між ОСОБА_1 та банком підтверджується показаннями свідка Скаско М.П., даними в судовому засіданні про те, що 17.12.2013 року у приміщенні відділення банку на вул. Медової Печери 39а у м. Львові, вона від імені банку уклала з позивачем договір депозитного вкладу №1230450 від 17.12.2013 року. Згідно договору вона повинна була перевести кошти у розмірі 200 000,00 грн. з пенсійного рахунку позивача на депозитний. Безпосередньо у відділенні банку вона роздрукувала договір у касі, уклала його з ОСОБА_1 від імені банку, проте кошти через касу банку не провела, та привласнила для сімейних потреб.

Згідно ст.ст. 525, 526, ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд прийшов до висновку, що з ПуАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума вкладу на депозитний рахунок у розмірі 200 000,00 грн. та 2 285,00 нарахованих, але не виплачених відсотків, оскільки договір депозиту укладений належним чином, відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, та ст.1059 ЦК України, відтак, не може вважатись нікчемним.

Суд не бере до уваги також посилання представника АТ "Ощадбанк" на те, що позивач не укладав договору, кошти від позивача до каси банку не надходили, що номери квитанції та договору не співпадають, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачем коштів відповідальним працівникам банку, тим більше, що проведення по касі отриманих коштів та належне оформлення та відкриття рахунків є обов'язком працівників банку і не може залежати від волі вкладника.

Суд також відхиляє пояснення позивача про те, що договір Скаско М.П. йому вручила за межами відділення оскільки такі спростовуються показаннями самої Скаско М.П., є неконкретними та не послідовними, в цій частині, а тому, враховуючи сплив значного часу, викликають значний сумнів у об'єктивності.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено, що ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Відповідно до ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно Постанов Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.04.2012 року, 06.06.2012 року встановлено, що відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі складеного у письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов"язків за договором банківського вкладу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 60, 208, 209, 212-215, 218, ЦПК України, ст.ст. 203, 205, 207, 206, 211, 215, 526, 530, 626, 1058-1061, 1064, 1070, 1074 ЦК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення неповернутого банківського вкладу та відсотків задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн. неповернутого банківського вкладу за договором банківського вкладу №1230450 від 17.12.2013 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 2 285,00 грн. нарахованих, але не виплачених відсотків.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 2 022,85 грн. судових витрат.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ 10013/0289 філії - Львівського обласного управління до ОСОБА_1 про визнання договору банківського вкладу нікчемним, відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р.Юрків