Рішення № 5086901, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/647

12.10.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»

про

стягнення 10 991,84 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Деркач А.І. –дов. № 10-10/141 від 18.08.2009 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Черкаський хлібокомбінат» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт" про стягнення суми боргу в розмірі 10 991,84 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо обслуговування автотранспортних засобів позивача відповідно до договору № К00351 від 13.11.2006 року..

Ухвалою від 24.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.10.2009 року.

В судовому засіданні 12.10.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження по справі.

Відповідач в судове засідання 12.10.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Окрім, того в судовому засіданні 12.10.2009 року суд розгляну заяву позивача про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.10.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2006 року між Відкритим акціонерним товариством ««Черкаський хлібокомбінат», іменоване надалі «Клієнт»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт», іменоване надалі «Компанія»(відповідач) був укладений договір №К 00351, відповідно до пункту 2.1 якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих платіжних карток.

Відповідно до пункту 3.1 Договору ПК видається клієнту після надходження на розрахунковий рахунок компанії всіх платежів в розмірі, зазначеному в пункті 4.1 Договору. При отриманні ПК уповноважений представник клієнта (Додаток №1) повинен мати оформлений Договір та додатки до нього, копію свідоцтва платника ПДВ, паспорт або інший документ, який засвідчує особу. При підписанні Договору особою за дорученням –копії статуту (Положення) та доручення.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 при укладанні Договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в Додатку 2 до Договору. Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по ПК списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по ПК, із авансів клієнта, внесених на р/рахунок компанії. Ціни на встановлений природний газ, нафтопродукти й інші товари та послуги встановлюється власником АГНКС, АЗС та інших торгових точок самостійно.

Позивач на виконання договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату в сумі 41 677,95 грн. та 677,95 грн. за послуги з обслуговування ПК, що підтверджується копією банківської виписки, крім того, як вбачається з актів звірки, станом на 01.01.2009 року за відповідачем рахувалася заборгованість в сумі 15 111,12 грн. Однак відповідач в порушення умов Договору поставив товар на суму 45 119,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000525 від 31.01.2009 року на суму 43 847,04 грн., № РН-0002242 від 26.02.2009 року на суму 1 272,24 грн. та надав послуг за обслуговування ПК на суму 677,95 грн., в результаті чого, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 31.08.2009 року, в останнього виникла заборгованість в сумі 10 991,84 грн. ((41 677,95 грн. + 15 111,12 грн. + 677,95 грн.) –(43 847,04 грн. + 1 272,24 грн. + 677,95 грн.))

24 березня 2009 року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 10-10/72 з проханням розірвати договір та повернути кошти в сумі 10 991,84 грн.

31 березня 2009 року сторони підписали акт повернення пластикових карток у кількості двадцяти трьох штук.

Відповідно до частини 2 пункту 10.2 договору, маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою та здати платіжні картки. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжних карток, проводиться звірка взаєморозрахунків та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

Таким чином на момент винесення рішення, в силу умов передбачених пунктом 10.2 Договору у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10 991,84 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вищезазначених правових норм, вищевказаний договір є змішаним, оскільки поєднує договір поставки та договір про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 10 991,84 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 109,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марина Раскової, 19, пов.10, оф. 1-2, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Відкритого акціонерного товариства «Черкаський хлібокомбінат»(18000, м. Черкаси, Придніпровський р-н, вул.. Чигиринська, 7, код ЄДРПОУ 05518948) 10 991 (десять тисяч дев’ятсот дев’яносто одну) грн. 84 коп. - основного боргу, 109 (сто дев'ять) грн. 92 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00. коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

21.10. 2009 року