Рішення № 508688, 19.03.2007, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2007 р.

Справа № А-6/90-7/276

Господарський суд Івано-Франківської області у складі призначеної згідно з розпорядженням заступника голови господарського суду від 15.12.06р. колегії суддів:

Головуючого судді Кишинського М.І.

Суддів: Шкіндера П.А.

Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання: Поповичу В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття»

вул. Майданська, 5, м. Надвірна, 78400

до відповідача: Міністерства економіки України

вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ - 8, 01008

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Міністерство Палива та енергетики України, м.Київ, вул. Хрещатик, 30

2. Енергетична регіональна митниця Державної митної служби України , 04215,

м.Київ-215, вул.Світлицького, 28 "А"

За участю представників сторін:

від позивача: Полатайко С.С.- юрисконсульт (дор.№ 01-71 від 21.12.06р.)

від відповідача: Безкоровайна О.А. - гол. спеціаліст відділу правового захисту

(дор.№ 24-17/25 від 16.12.05р.)

Від третіх осіб: 1. не з»явився

2. не з»явився

в с т а н о в и в:

ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»заявлений позов та уточнення до нього (заява від 28.07.06р. № юр-3284) про визнання протиправною бездіяльності Міністерства економіки України при розгляді заяви ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»від 09.02.06р. /вх.382 від 09.02.06р./ на отримання ліцензії на експорт нафти за контрактом № ZZ/060106-H купівлі-продажу нафти сирої від 06.01.06р. та зобов»язання Міністерства економіки України видати ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»ліцензію на експорт нафти за контрактом № ZZ/060106-H купівлі-продажу нафти сирої від 06.01.06р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.07р. за клопотанням відповідача до участі в справі залучено Енергетичну регіональну митницю Державної митної служби України як третю особу без самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача.

Позивач позовні вимоги підтримує, мотивуючи їх тим, що відповідач, всупереч вимогам ст.16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України № 1304 від 30.12.05р. «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2006 році», а також вимогам наказу Міністерства економіки України № 42 від 06.02.06 році «Про порядок ліцензування експорту, імпорту товарів у 2006р.», зареєстрованого в Мінюсті України № 152/12026 від 20.02.06р., за результатами розгляду заяви позивача № 382 від 09.02.06р. та доданих до заяви матеріалів щодо видачі позивачу ліцензії на експорт нафти за контрактом № ZZ/060106-H купівлі-продажу нафти сирої від 06.01.06р., не прийняв рішення про видачу, чи про відмову у видачі ліцензії.

Безпідставне ухилення відповідача від видачі позивачу ліцензії вважає неправомірним, таким, що свідчить про бездіяльність відповідача та порушує права та інтереси позивача, перешкоджає здійсненню ним господарської діяльності, виконанню господарських зобов»язань за зовнішньоекономічним контрактом № ZZ/060106-H від 06.01.06р., укладеним з фірмою GROUP S.A»

З посиланням на те, що зазначений контракт згідно з додатковою до нього угодою №4 від 29.12.06р. пролонгований до 31.12.07р., а також на те, що позивачем дотримано усіх вимог, передбачених законодавством та необхідних для видачі ліцензії, позивач вважає що його порушене право має бути відновлене судом на момент вчинення відповідачем такого правопорушення.

Відповідач у відзиві на позов та представник в судовому засіданні позов заперечив, мотивуючи тим, що підставою для твердження позивача про порушення його права на отримання ліцензії на експорт нафти може бути лише повна та безумовна відповідність пакету документів позивача, поданих разом із заявкою на отримання ліцензії вимогам підпункту 2.2. Положення про порядок ліцензування експорту, імпорту товарів у 2006р., затвердженого наказом Міністерства економіки України № 42 від 06.02.06р., та відсутність підстав для відмови у видачі ліцензії, які визначені підпунктом 2.8. цього Положення.

Міністерством економіки України, зазначає представник відповідача, було розглянуто заяву позивача № 382 від 09.02.06р. про оформлення та видачу ліцензії на експорт нафти сирої, проте, у зв»язку з невідповідністю поданого позивачем контракту пункту 1.10. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001р. № 201, а саме відсутності у контракті вказівки на те, чим підтверджується дія форс-мажорних обставин, а також у зв»язку з невідповідністю визначеної контрактом ціни на нафту практиці ціноутворення на даний товар, Міністерством економіки не було прийняте рішення з приводу видачі ліцензії.

Заперечуючи доводи позивача щодо бездіяльності, відповідач вказує на те, що Міністерством економіки України було вжито ряд заходів, необхідних для вирішення заяви позивача, а саме: 20.02.06р. направлено до Міністерства палива та енергетики України листа №101-23/176 про надання інформації щодо відповідності виданого останнім 08.02.06р. листа-погодження № 01/31-0095 для надання ліцензії за контрактом №ZZ/060106-H від 06.01.06р., вимогам Закону України «Про державний бюджет України на 2006р»; проведено експертизи щодо відповідності контрактної ціни нафти цінам на ринку нафти. З посиланням на службову записку ДІАЦ «Держзовнішінформ»від 20.04.06р. № 218/07-06 відповідач зазначає, що запропонував позивачу повторно відкоригувати ціну контракту відповідно до результатів експертизи та повідомити Міністерство про прийняте рішення, однак інформація до Міністерства не надходила.

Заперечуючи вимоги позивача в частині зобов»язання відповідача видати ліцензію, відповідач посилається на те, що відповідно до законодавства України, вирішення питання щодо видачі ліцензії знаходиться виключно в межах компетенції Міністерства економіки України.

Представник третьої особи Мінпаливенерго України в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив. Неприбуття представника третьої особи в судове засідання не є перешкодою для розгляду даної справи, тому справа розглядається за його відсутності.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Енергетична регіональна митниця Державної митної служби України в судовому засіданні 28.02.07р.,12.03.07р. Зазначив, що у вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.

Відповідачем було подане клопотання /вх.1610 від 28.02.07р./ про зупинення провадження у даній справі до отримання відповідачем від Міністерства внутрішніх справ України відповіді на лист Мінекономіки України від 27.02.07р. № 24-17/25 з проханням надіслати запити до національних бюро Інтерполу щодо перевірки і встановлення наявності документів, які б підтвердили отримання підприємствами іноземних країн нафти за контактом № ZZ/060106-H від 06.01.06р. Клопотання мотивоване необхідністю з»ясування обставин, пов»язаних з можливим здійсненням позивачем експорту нафти сирої за цим контрактом без ліцензії.

З урахуванням того, що для з»ясування даних обставин Енергетичною регіональною митницею Державної митної служби України на вимогу суду надано витребувану судом інформацію та докази на її підтвердження, судом відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, пояснення третьої особи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 01.06.00 N 1775-III, господарська діяльність з транспортування нафти підлягає ліцензуванню.

Відповідно до частин 1,10 статті 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.91 року N 959-XII /в редакції на час спірних правовідносин/ , ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб»єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів. Ліцензії видаються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, також у межах наданих ним повноважень –відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

З урахуванням наведених норм, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»/далі –позивач/, уклавши з фірмою GROUP S.A.»зовнішньоекономічний контракт № ZZ/060106-H від 06.01.06р. купівлі-продажу нафти сирої в кількості до 120 000 метричних тон (МТ) +/- 5%, звернувся до Міністерства економіки України /далі –відповідача / із заявою про видачу ліцензії на експорт товару - нафти сирої (вх. № заяви 382 від 09.02.06р.)

За результатами розгляду заяви позивача, відповідач листом №101-35/144 від 14.02.2006 р. (а.с.27 том1) повідомив позивача про те, що: згідно експертизи ДІАЦ «Держзовнішінформ»визначення ціни на нафту (формула ціни згідно пункту 5 контракту) не відповідає практиці ціноутворення на даний товар; згідно експертизи відділу правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності контракт необхідно привести у відповідність до п.1.10 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 року №201, а саме: вказати чим підтверджується дія форс-мажорних обставин, а також про те, що рішення щодо оформлення ліцензії на експорт буде прийняте після усунення вищезазначених зауважень.

Як свідчать обставини справи, позивачем було приведено зовнішньоекономічний контракт у відповідність до вимог відповідача шляхом укладення з фірмою GROUP S.A.»додаткових до контракту угод: № 1 від 13.02.06р. та №№2,3 від 14.02.06р., якими визначено, що: дія форс-мажорних обставин підтверджується висновком Торгово-промислової палати країни, де такі обставини виникли; визначено ціну на товар в розмірі 360 доларів США за одну МТ, загальну вартість угоди , а також умови оплати товару.

Після цього, 16.02.06р. позивач подав до Мінекономіки України нову заявку на одержання ліцензії та додаткові угоди №№1,2,3 до контракту, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача у відзиві на позов (а.с.50)

Проте, відповідачем не було прийняте рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії з підстав, як зазначалось вище у запереченнях відповідача, витребування Мінекономіки додаткових документів та інформації, які Міністерство вважало необхідними для підтвердження даних, зазначених у заявці та контракті № ZZ/060106-H від 06.01.06р. А саме, 20.02.06р. відповідачем було направлено до Міністерства палива та енергетики України листа №101-23/176 (а.с.28 том.1) про надання інформації щодо відповідності виданого останнім 08.02.06р. листа-погодження № 01/31-0095 для надання позивачу ліцензії за контрактом №ZZ/060106-H від 06.01.06р., вимогам Закону України «Про державний бюджет України на 2006р».

У відповідь на зазначений запит, Мінпаливенерго України листом №04/31-612 від 19.04.2006р. "Про ліцензування нафти сирої українського походження" (а.с.31-32) повторно повідомило відповідача про те, що Мінпаливенерго листом № 01/31-0095 від 08.02.2006р. погодило ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»здійснення експорту нафти сирої українського походження в обсязі 120000 мт, відповідно до звернення Товариства.

Відтак, відповідач знову ж таки не видав позивачу ліцензію, з посиланням на те, що згідно службової записки ДІАЦ «Держзовнішінформ»Мінекономіки України від 20.04.06 р. №218/07-06, враховуючи тенденції та рівень цін, що склалися на ринку нафти та на ринку України (з урахуванням результатів поточного аукціону), станом на 20.04.06р. розрахунковий рівень ціни при експорті нафти з України на умовах постачання FOB порти України може становити 430-460 USD/mt.

Суд вважає дії відповідача щодо ухилення від видачі ліцензії неправомірними, вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України зобов»язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»/далі –Закону/ визначає строки видачі ліцензії в залежності від форми ліцензування (автоматичне і неавтоматичне ліцензування). Для автоматичного ліцензування, яке, за змістом зазначеної норми Закону, провадиться як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії на здійснення експорту (імпорту) товарів щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження) –строк видачі ліцензії не може перевищувати 10 робочих днів від дати одержання заявки та інших необхідних документів, що відповідають установленим вимогам. Для неавтоматичного ліцензування (у разі встановлення квот, кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів) –строк розгляду заявок не повинен перевищувати 30 днів від дати одержання заявки, якщо вони розглядаються в порядку їх надходження, та не більше 60 днів починаючи від дати закінчення оголошеного строку приймання заявок, якщо всі вони розглядаються одночасно.

Відповідачем не надано суду доказів встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт нафти сирої, а тому підстави вважати ліцензування неавтоматичним у суду відсутні.

Єдиний порядок оформлення та видачі ліцензій на експорт товарів, що входять до затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1304 від 30.12.05р. «Переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2006 році», визначений Положенням про порядок ліцензування експорту, імпорту товарів у 2006 році, , затвердженим наказом Міністерства економіки України № 42 від 06.02.06р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.06р. за № 152/12026 /далі –Положенням/.

Пунктом 2.7. цього Положення передбачено, що рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії приймається у встановлений законодавством термін з дня реєстрації заявки Міністерством економіки України. Пунктом 2.8 Положення наведений вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути прийняте рішення про відмову у видачі ліцензії, серед яких: подання документів з порушенням вимог, зазначених у пункті 2.2 цього Положення, щодо комплектності наданих документів; невідповідності поданих документів законодавству України; вичерпання встановленої квоти на відповідну продукцію; застосування до суб'єкта підприємницької діяльності або до його іноземного контрагента спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності згідно зі статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"; дій суб'єкта підприємницької діяльності, що призводять до порушення даних Україною міжнародних зобов'язань; якщо суб'єкт підприємницької діяльності здійснює зовнішньоекономічну діяльність на умовах, які можуть викликати ухвалення компетентними органами країни-імпортера антидемпінгових заходів та інших захисних застережень до експорту продукції походженням з України; порушення суб'єктом підприємницької діяльності України або його іноземним контрагентом законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності; неподання суб'єктом підприємницької діяльності інформації про фактичне використання ліцензії в терміни, визначені в цьому Положенні.

Цим же пунктом передбачено, що рішення про відмову у видачі ліцензії має бути викладене в письмовій формі. Зазначена вимога щодо письмового оформлення рішення міститься в ч.20 ст.16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відтак ні Закон, ні Положення не містить імперативної вказівки про те, що рішення про видачу ліцензії має викладатись у такій же письмовій формі, в зв»язку з чим є достатні підстави вважати, що видача ліцензії на імпорт товарів і є рішенням Мінекономіки.

Обставини справи свідчать про те, що рішення про відмову у видачі позивачу ліцензії відповідач не приймав, будь-яких доказів, які б свідчили про порушення позивачем вимог, зазначених у п.2.2. цього Положення щодо комплектності наданих відповідачу документів або ж невідповідності поданих документів законодавству України відповідач суду не представив, як і представив доказів наявності інших передбачених Положенням підстав для відмови у видачі ліцензії.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України тягар доведення правомірності дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень покладається в адміністративних справах на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В спірному випадку, відповідач не спростував неправомірності його дій, що полягають у зволіканні при розгляді заявки позивача та невидачі позивачу ліцензії.

Доводи відповідача про те, що ним витребовувались додаткові документи та інформація і таке право відповідача регламентоване ст.16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»не заслуговують на увагу та не спростовують вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.15,16 ст.16 цього Закону, при поданні заявки можуть вимагатися документи та інформація, які вважаються необхідними для підтвердження даних, зазначених у заявці та зовнішньоекономічному договорі (контракті). Заявка не може бути відхилена в разі допущення незначних помилок у документах, які подаються для одержання ліцензії, якщо вони не змінюють основних даних, що містяться в заявці. Основними вважаються дані, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору (контракту).

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем в судовому засіданні, при поданні заявки про видачу ліцензії, позивач подав лист-погодження Мінпаливенерго України від 08.02.2006р. № 01/31-0095 за підписом Міністра Плачкова І. для надання ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»ліцензії на здійснення експортних операцій з нафтою сирою українського походження за кодом УКТ ЗЕД 2709009000 в кількості 120 000 МТ на підставі укладеного між ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»та фірмою LE GROUP S.A.»зовнішньоекономічного контракту від 06.01.06р. № ZZ/060106-H.

Таким чином, повторне звернення відповідача від 20.02.06р. № 101-23/176 до Мінпаливенерго України через 12 днів /а.с.28 том 1/ за додатковим погодженням –необґрунтоване та безпідставне, як і безпідставна повторна пропозиція відповідача позивачу (лист від 25.04.06р. № 101/35-556) визначитись з ціною при експорті нафти з посиланням на службову записку ДІАЦ «Держзовнішінформ»від 20.04.06 р.№218/07-06 .

Зазначена службова записка /а.с. 33 том1 / містить припущення, що станом на день складання такої записки розрахунковий рівень ціни при експортні нафти з України на умовах FOB порти України може становити - 430-460 USD/mt. Зазначена службова записка не може бути правовою підставою для невидачі ліцензії, з урахуванням того, що позивачем на вимогу відповідача вже було приведено контракт в частині ціни відповідно до даних ДІАЦ «Держзовнішінформ»станом на початок лютого місяця 2006р. (лист погодження №382 від 09.02.06р), проте у встановлені Законом строки та всупереч вимогам Положення, ліцензія Міністерством видана не була.

Доводи відповідача про те, що затримка у видачі позивачу ліцензії на експорт сталася не з вини відповідача, а внаслідок затримки відповіді з Мінпаливенерго на лист відповідача від 20.02.06р. № 101/-23/176, - не заслуговують на увагу, в зв»язку з встановленим судом та зазначеним вище фактом безпідставності повторного звернення до Мінпаливенерго України.

Бездіяльність відповідача полягає саме у невидачі ліцензії, як це передбачено вимогами Закону і Положення, так як обставини справи свідчать про те, що заявка позивача на одержання ліцензії та долучені до заявки документи відповідачем фактично були розглянуті / листи відповідача № 101-35/144 від 14.02.06р.; № 101-35/365 від 13.03.06р.; № 101-35/556 від 25.04.06р./.

За наведених обставин та приймаючи до уваги той факт, що за результатами такого розгляду заяви позивача, письмове рішення про відмову у видачі ліцензії відповідачем не прийняте, проте ліцензія видана не була, - у суду є достатні підстави для задоволення позову.

Доводи відповідача про те, що суд невправі приймати рішення про зобов»язання відповідача видати ліцензію безпідставні.

Так, відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, яка є нормою прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України захист порушеного права може відбуватись у спосіб визнання протиправними дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень та зобов»язання останнього вчинити певні дії /ч.3 ст.105,ст.162 КАС України/.

Твердження відповідача про можливу, на його думку, вже здійснену поставку нафти сирої по контракту № ZZ/060106-H від 06.01.06р. не може бути підставою для відмови в позові, оскільки спростовується поданими Енергетичною регіональною митницею Державної митної служби України матеріалами: лист № 22/2-1244 від 13.02.07р., з якого вбачається, що митне оформлення нафти сирої УКТ ЗЕД 2709009000 за зовнішньоекономічним контрактом від 06.01.06р. № ZZ/060106-H , укладеним між ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»та фірмою GROUP S.A»та щодо здійснення експорту за зазначеним контрактом у кількості 120 000 МТ з наданням вантажно-митних декларацій Енергетичною регіональною митницею не здійснювався.

Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 19, 124 Конституції України, ст.16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», постановою Кабінету Міністрів України № 1304 від 30.12.05р. , наказом Міністерства економіки України № 42 від 06.02.06р. «Про порядок ліцензування експорту, імпорту товарів у 2006р.», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 152/1202620.02.06р., ст.ст. 19, 158-163 186, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства економіки України при розгляді заяви ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»від 09.02.2006 року (вх.№382 від 09.02.2006 року) на отримання ліцензії на експорт нафти за Контрактом № zz/060106-H купівлі-продажу нафти сирої від 06.01.2006 р.

Зобов’язати Міністерство економіки України видати Відкритому акціонерному товариству «Нафтохімік Прикарпаття»ліцензію на експорт нафти за Контрактом № zz/060106-H купівлі-продажу нафти сирої від 06.01.2006 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття", м. Надвірна, вул.Майданська, 5 ( код 00152230) - 3 грн 40 судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови ; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження

Головуючий суддя Кишинський М.І.

Судді: Шкіндер П.А.

Шелест С.Б.

Постанова проголошена та підписана 19.03.07р.