Рішення № 5086434, 18.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/419

18.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.»

до Підприємства з іноземними інвестиціями «Ukraine Leisure Company»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Вакуленко Є.В. –предст.

Від Відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «Ukraine Leisure Company»про стягнення заборгованості в розмірі 6 529,85 грн. та 276,12 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором № 690 від 03.02.2009 в частині перерахування грошових коштів за поставлений Позивачем Товар.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив.

18.09.2009 до загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справу у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника, однак, суд зазначає, що доказів, наявних в матеріалах справи достатньо для прийняття обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.»(далі –Позивач, Продавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями «Ukraine Leisure Company»(Відповідач, Покупець) укладено Договір № 690 (далі –Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві Товар, а Покупець зобов’язаний прийняти цей Товар, оплатити його вартість відповідно до умов Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 690 від 03.02.2009 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2.2 Договору вид, ціни і загальна вартість Товару визначається по накладним, що ж невід’ємною частиною цього Договору.

Перехід права власності на Товар Покупцеві здійснюється з моменту фактичної передачі Товару представнику Покупця (п. 3.6 Договору). Датою передачі Товару вважається дата підписання видаткової накладної представником Покупця (п. 3.7 Договору).

Так, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято за видатковими накладними Товар, обумовлений Договором.

Сторонами проведено звірку взаємних розрахунків та складено Акт, зі змісту якого вбачається, що станом на 30.06.2009 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 6 529,85 грн.

Оплата за придбаний Товар, який передається по даному Договору, проводиться Покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару Покупцем (п. 4.1 Договору).

Оплата отриманого Відповідачем Товару в сумі 6 529,85 грн. не здійснена. Таким чином, станом на час розгляду справи сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 6 529,85 грн. Доказів повної оплати товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 6 529,85 грн. заборгованості.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.2 Договору сторони обумовили, що за порушення строків виконання зобов’язання по оплаті Товару стягується пеня у розмірі 0,1% вартості Товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується пеня у розмірі 7% вказаної вартості.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем згідно положень п. 5.2 Договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати отриманого товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку що відповідальність встановлена Договором передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд зазначає, що стягненню з Відповідача в примусовому порядку підлягає сума пені в розмірі 167,22 грн., визначена судом з урахуванням розміру подвійної облікової ставки, встановленої згідно з Постановою НБУ від 21.04.2008 № 107, в розмірі 12% на період з 30.04.2008, Листа НБУ від 16.02.2009 № 14-011/778-2395, та в розмірі 11% на період з 15.06.2009 згідно з Постановою НБУ від 12.06.2009 № 343.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «Ukraine Leisure Company»(м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, код 24093880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Л.К.»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, б. 79, код 31482321) 6 529,85 грн. заборгованості, 167,22 грн. пені, 100,37 грн. державного мита, 116,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 19.10.2009