Ухвала суду № 50861483, 15.09.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

15 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Судді-доповідачаКоротких О.А.,Суддів:Гриціва М.І., Терлецького О.О., -розглянувши заяву Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі - ОДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Емс» до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

28 липня 2015 року ОДПІ подала до Верховного Суду України заяву про перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОДПІ подала заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, що на думку заявника, підтверджується рішеннями касаційного суду від 13 лютого, 13 травня 2013 року

(№№ К/9991/69822/12, К/9991/55490/12 відповідно), та 26 березня, 21 травня 2014 року (№№ К/9991/26540/11, К/800/33963/13 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходив із того, що ці суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами за перевіряємий період мали реальних характер, виключаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного податкового та бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 лютого 2013 року, погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову виходив із того, що ці суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач відображав господарські операції документально, тобто без мети реального настання правових наслідків, а тому укладені позивачем правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до статті 288 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок. Крім того, позивачем в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ за перевіряємий період до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості товарів які не придбавались та не використовувалися в господарській діяльності. В ухвалі від 13 травня 2014 року, цей суд погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову виходив із того, що оскільки в судовому порядку встановлено відсутність товарності за укладеним договором та включення позивачем суми ПДВ до податкового кредиту на основі податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність донарахування грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішення. В ухвалі від 26 березня 2014 року, цей суд погодившись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову виходив із того, що поданні Товариством первинні документи на обґрунтування права на податковий кредит та на формування валових витрат не відповідають вимогам статті дев'ять Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не можуть слугувати підставою для внесення відповідних записів до бухгалтерського обліку та, відповідно, не можуть враховуватися Товариством при формуванні податкового кредиту та валових витрат. В ухвалі від 21 травня 2014 року, цей суд погодившись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову виходив із того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність відомостей у представлених платником первинних документах, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок - отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми податкового кредиту та витрат.

Таким чином, рішення касаційного суду, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Емс» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2015 року.

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: М.І. Гриців О.О. Терлецький