Рішення № 5085846, 15.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/151

15.09.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бублик Василь Адамович

про стягнення 10 754,05 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Богдан А.М. –представник за довіреністю № 0505 від 14.01.2008 року;

від відповідача: Приходько Я.В. –представник за довіреністю №11 від 08.04.2009 року;

від третьої особи: Бублик В.А. –паспорт серія НА 911785, виданий Ізяславський РВУМВС Україна в Хмельницькій області 18.07.2001 року.

встановив :

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»про стягнення 10 754,05 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.04.2007 року між ним та Шеварьовим Михайлом Борисовичем був укладений договір страхування транспортних засобів № V1.6.02807, предметом якого є страхування автомобіля «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АА 2254 СО.

21.08.2007 року в м. Києві на Московському мосту трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АА 2254 СО, під керуванням Шеварьова Михайла Борисовича та автомобіля «DAF», державний реєстраційний номер АА 7585 ВН, під керуванням Бублика Василя Адамовича.

21.09.2007 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва Бублика Василя Адамовича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненні у вигляді штрафу.

23.08.2007 року до позивача звернувся страхувальник із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування № V1.6.02807.

14.09.2007 року позивач на підставі страхового акту №V1.6.02807.L02.01 від 13.09.2007 року та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи із рахунку № 413 від 30.08.2007 року, враховуючи звіт з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 101 від 06.07.2007 року, здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника, в розмірі 7 986,38 грн.

14.01.2009 року позивач на підставі страхового акту № V1.6.02807.L02.03 від 13.09.2007 року та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи із акту виконаних робіт № 0421 від 26.12.2007 року, здійснив доплату страхового відшкодування на користь страхувальника, в розмірі 2 312,22 грн.

Таким чином загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування становить - 10 298,60 грн.

Цивільно-правова відповідальність Бублика Василя Адамовича, як водія забезпеченого транспортного засобу була застрахована в ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка».

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 28163-05/ДППР від 27.05.2008 року, в якій просив здійснити відшкодування шкоди по зазначеній вище страховій події в розмірі 9 788,60 грн.

Відповіді та виплати зі сторони відповідача не надійшло.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/151, розгляд справи призначено на 13.04.2009 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2009 року продовжено строк розгляду справи № 33/151, розгляд справи відкладено на 26.05.2009 року у зв’язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.05.2009 року розгляд справи відкладено на 30.06.2009 року у зв’язку з неявкою представника позивача у судове засідання.

У судове засідання 30.06.2009року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва у справі № 33/151 від 23.02.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 26.05.2009 року не виконав, подав суду письмове клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача –Бублика Василя Адамовича.

Суд, на підставі статті 27 ГПК України, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Бублика Василя Адамовича.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, а також залучення до участі у справі третьої особи, суд відклав розгляд справи на 15.09.2009 року.

В судовому засіданні 15.09.2009року представник позивача подав копію полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВВ/0737597, укладеного між Бублик В.А. та ЗАТ «УПАСК «Авіоніка», підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 9 788,60 грн., пеню в розмірі 965,45 грн. та витрати по сплаті державного мита в розмірі 107,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача позов визнав в частині основного боргу, проти стягнення пені заперечував.

Також, представник позивача підтримав заявлене в позовній заяві клопотання про забезпечення позову відповідно до якого просив суд у частині заявлених позовних вимог, накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача –ЗАТ «УРАСК «Авіоніка»р/р 26507010023651 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 21637150.

Представник відповідача проти клопотання про забезпечення позову заперечував.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду безумовних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з поданих матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищезазначене та заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає, зазначене клопотання необґрунтованим, тобто таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з Постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2007 року у справі №3-172772/07, Бублик В.А. 21 серпня 2007 року о 10:35 год. по пр. Ватутіна в м. Києві керуючи автомобілем Даф АА585ВН при перестроюванні та зміні напрямку руху здійснив зіткнення з автомобілем Нісан д.н. АА2254СО під керуванням водія Шеварьова М.Б, чим заподіяв матеріальні збитки.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2007 року у справі №3-172772/07 Бублика Василя Адамовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АА 2254 СО.

Пошкоджений автомобіль був застрахований Шеварьовим Михайлом Борисовичем у відкритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна»на підставі договору страхування серія V1.6 №02807 від 23.04.2007 року.

Відповідно до п.4 договору страхування серія V1.6 №02807 від 23.04.2007 року, застрахованим транспортним засобом є «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АА 2254 СО.

Згідно з п.2 договору страхування серія V1.6 №02807 від 23.04.2007 року вигодонабувачем є радянське відділення КМФ АКБ «Укрсоцбанк».

Відповідно до звіту № 1001 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 06.09.2007 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Almera 1.6», державний реєстраційний номер АА 2254 СО в результаті його пошкодження в ДТП, становить 11 602,66 грн.

Як вбачається з страхового акта № V1.6.02807.L02.01 від 13.09.2007 року позивач вирішив виплатити страхове відшкодування в розмірі 7 986,38 грн.

Також, страховим актом № V1.6.02807.L02.03 від 09.01.2008 року позивач вирішив здійснити доплату страхове відшкодування в розмірі 2 312,22 грн.

Таким чином, позивач виплатив вигодонабувачу страхове відшкодування в розмірі 10 298,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №22726 та №31270 від 14.01.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 298,60 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб –«DAF», державний реєстраційний номер АА 7585 ВН, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АА 2254 СО, належить Бублику Василю Адамовичу.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «DAF», державний реєстраційний номер АА 7585 ВН та який перебуває у її володінні, встановлена у судовому порядку.

Тому, Бублик Василь Адамович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АА 2254 СО, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між закритим акціонерним товариством «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»та Бубликом Василем Адамовичем було укладено договір (поліс) № ВВ/0737597 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого закрите акціонерне товариство «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»взяло на себе зобов’язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер АА 7585 ВН –і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Бублика О.А. Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза –510,00 грн.

Позивач звернувся до Бублика Василя Адамовича з регресною вимогою № 28163/Ф-05/ДППР від 27.05.2008 року щодо сплати суми франшизи в розмірі 510,00 грн., яка була ним сплачена 27.05.2008 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №11534700 від 19.06.2008 року.

Також, позивач звернувся до ЗАТ «УАСК «Авіоніка»з регресною вимогою № 28163-05/ДППР від 27.05.2008 року, яка була отримання останнім 29.06.2009 року, у якій ставилася вимога щодо виплати останнім суми страхового відшкодування в розмірі 9 788,60 грн. у зв’язку з тим, що цивільна відповідальність Бублика В.А., як власника транспортного засобу «DAF», державний реєстраційний номер АА 7585 ВН була застрахована у відповідача. До вказаного листа були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Дана претензію була отримана відповідачем, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Nissan Almera», державний реєстраційний номер АА 2254 СО було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Оскільки, відповідач отримав регресну вимогу на суму 9 788,60 грн. з необхідними для виплати документами 29.05.2008 року, тому виплата страхового відшкодування відповідно до умов п. 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»мала бути здійснена до 30.06.2009 року.

Розрахунок пені:

9 788,60 грн. * 2* 12,0%/365 днів * 150 днів прострочення = 965,45 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 965,45 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 33, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»(01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 29-Б, р/р 26507010023651 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 21637150) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40; р/р 26503030305735 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 20782312) суму основного боргу 9 788 (дев’ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 60 коп., пеню в розмірі 965 (дев’ятсот шістдесят п’ять) грн. 45 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 107 (сто сім) грн. 54 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 15.10.2009 року.