Рішення № 50852505, 16.09.2015, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/5002/13-ц

Провадження № 2/545/10/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Цибізової С.А.

при секретарі : Бутирін О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна набутого за час шлюбу,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який неодноразово уточнювала. В обґрунтування позову посилалась на те, що з 29 серпня 1990 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2013 року, яке набрало законної сили 10 березня 2013 року, шлюб між ними був розірваний. Від шлюбу мають повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який у даний час проживає однією сім'єю із позивачем.

До укладення шлюбу із позивачем відповідач ОСОБА_2 побудував у садибі по АДРЕСА_1: літню кухню літ. «Б» з добудовою літ. «б», сарай «В», вхідний погріб літ. «Б1», вбиральню літ. «Д», колодязь №1,огорожу №5. Рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №48 від 10.02.1987 року літню кухню літ. «Б» визнано житловим приміщенням та дозволено газифікувати. 04.09.1987 року Полтавським БТІ було складено технічний паспорт на літню кухню як на житловий будинок площею 38,2 кв.м. Однак свідоцтво про право власності на цей об'єкт нерухомого майна, як на житловий будинок, ОСОБА_2 не видавалося і в установленому законом порядку за ним не реєструвалося. Зазначене майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2, яке набуте ним до реєстрації шлюбу тому позивач на його поділ не претендує.

Проте, під час перебування в зареєстрованому шлюбі, у 1994 - 2002 роках, на земельній ділянці, що є особистою власністю відповідача, сторони за рахунок спільних коштів подружжя та спільною працею здійснювали в садибі по АДРЕСА_1 будівництво двоповерхового житлового будинку, що зазначений у технічному паспорті, виготовленому за станом на 16.01.2004 року (копія технічного паспорта знаходиться в матеріалах справи), під літ. «А-ІІ», який, як на час розірвання нашого шлюбу, так і на теперішній час, є об'єктом незавершеного будівництва, що не зданий в експлуатацію, ринкова вартість якого визначена витратним методом станом на 10.04.2015 року становить 190800 грн., ступінь готовності якого становить 65%. Також спільно з відповідачем побудували у садибі металеві ворота з хвірткою НОМЕР_5-3 і огорожу №4 та самочинно збудували сарай літ «Г» та гараж який в технічному паспорті не значиться.

Зазначала, що під час шлюбу сім'я разом із сином постійно проживала в приміщені газифікованої літньої кухні, в садибі по АДРЕСА_1 яка є особистою власністю ОСОБА_2 та після розлучення, відповідач залишився проживати там один, оскільки створив неможливі умови для подальшого спільного проживання. Іншого житла та коштів на його придбання чи оренду позивач із сином не мають, тому єдина можливість для них забезпечити себе житлом це завершити будівництво відповідної частини будинку.

Просила суд провести розподіл спільного майна подружжя та визнати право власності на частину земельної ділянки у розмірі частки у спільному майні.

Позивач в судовому засіданні заявлені позов підтримала в повному обсязі, з викладених в ньому підстав.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, зокрема зазначив, що спірне майно є його особистою власністю, оскільки збудовано з будівельних матеріалів, здобутих ним під час попереднього шлюбу. Також вважав, що незавершене будівництво має статус самочинного, а тому проводити його розподіл в натурі не можна.

Треті особи - Щербанівська сільська рада, Полтавська РДА в особі відділу містобудування та архітектури, відділ Держземагенства у Полтавському районі Полтавської області, Полтавське РУЮ в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майнов судове засідання не з'явились, заперечень проти позову не надали.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України" від 18.03.2004, № 1618-IV, (надалі ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1, 29 серпня 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб було укладено про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу року зроблено запис за №2215.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2013 року, яке набрало чинності 10 березня 2013 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до рішення Полтавського народного суду від 21 липня 1987 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 2050 руб. за половину спільно нажитого майна. З рішення суду вбачається, що за час шлюбу сторони придбали будівельні матеріали на будівництво будинку, побудували сарай, підвал, колодязь.

Згідно рішення Полтавської районної ради народних депутатів, від 10.02.1987 року №48 визнано житловим приміщенням літню кухню ОСОБА_2

Наказом №121-П від 24.04.1985 року Головного підприємства Полтавського виробничо-аграрного об'єднання садівничих радгоспів (копія якого надана суду відповідачем і знаходиться в справі) ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 розміром 0,10 га. Відповідно до акту від 31.07.1985 року межі земельної ділянки в АДРЕСА_1 винесено в натурі.

Наказом радгоспу ім. Т.Г. Шевченко Полтавського облагропрому №310-П від 29.12.1987 року ОСОБА_2 було виділено додатково земельну ділянку розміром 0,05 га.

Згідно державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 14.03.2003 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Щербанівської сільської ради народних депутатів від 28.11.2002 року №246, земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,16 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель була приватизована ОСОБА_2 і належить йому на праві особистої приватної власності.

Рішенням №452 від 13.08.1985 року Полтавської районної ради народних депутатів ОСОБА_2 дозволено будівництво житлового будинку на 4 кімнати житловою площею 55,9 кв.м і господарських будівель для особистого господарювання в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,10 га, яка була виділена йому рішенням загальних зборів членів радгоспу №121-П від 24.04.1985 року.

18.11.1985 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Полтавської районної ради народних депутатів видано паспорт НОМЕР_3 на забудову садиби по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,10 га згідно типового проекту на житловий будинок НОМЕР_4 та на будівництво сараю з гаражем.

16.09.1985 року виконкомом Полтавської районної ради народних депутатів дозволено (дозвіл №213-85) ОСОБА_2 будівництво господарським способом індивідуального житлового будинку в с. Розсошенці згідно проекту серії НОМЕР_4.

Відповідно до висновку №659/660/661 комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 03.10.2014 року будівельна готовність незавершеного будівництвом двоповерхового житлового будинку літ А-ІІ складає 65%.

Провести його розподіл згідно часток ? та ? неможливо та запропоновано варіанти розподілу.

Згідно висновку №24/25 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 10.04.2015 року житловий будинок літ. А-ІІ, літня кухня літ. Б, вхідний погріб літ.Б-1, сарай літ. В., вбиральня літ. Д, колодязь №4, ворота , хвіртка НОМЕР_5-3 та огорожа №4-5, не відносяться до самочинного будівництва.

Гараж та сарай літ. Г є самочинно збудованими.

Будинок літ. А-ІІ має статус незавершеного будівництва, який не зданий в експлуатацію.

В дослідницькій частині висновку, наведено різницю грошової вартості часток за варіантами розподілу житлового будинку літ. А-ІІ з відступленням від ? та ? часток співвласників.

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний ) житловий будинок по АДРЕСА_1 від 16.01.2004 року, житловий будинок літ. А-ІІ не прийнятий в експлуатацію, процент готовності 76%, відмітка про його самочинну забудову відсутня, тоді як літня кухня Б, добудова б, сарай Г мають відмітку - самочинно збудовані.

На підтвердження доводів та заперечень сторін судом також були заслухані свідки.

Так свідок ОСОБА_5 показала суду, що знає ОСОБА_6 з 1985 року, у 1990 року вона вийшла заміж за відповідача ОСОБА_2. В жовтні 1990 року свідок приїжджала до неї в домоволодіння де й перший раз зустрілась з її чоловіком. На земельній ділянці стояв флігель, колодязь, туалет, росли бур'яни, кущі, садок та більш нічого. Ніякого будівельного матеріалу на ділянці не було. Свідок та її чоловік періодично їздили до сторін та допомагали в будівництві. Тільки з 1992 року почали завозити першу цеглу та будувати сарай , а з 1994 року - закладати фундамент для будівництва будинку, завозити керамзит та потроху інші будівельні матеріали аж до 2007 року.

Свідок ОСОБА_7, пояснила суду, що вона є рідною тіткою відповідача ОСОБА_2, на подвір'ї у племінника по АДРЕСА_1 після його одруження у 1990 року приїжджала доволі часто. Станом на 1990 рік там були флігель, туалет і колодязь. Ніяких будівельних матеріалів не було, лише сміття. З 1992 року почали завозити будівельні матеріали, з 1994 року будувати фундамент. Відповідач заробляв мало працював сторожем, будівельні матеріали на фундамент будинку купляли за декретні кошти. У будівництві також допомагав чоловік свідка. Гараж подружжя побудувало за кошти свідка у 2007 року, на що вона надавала 4400грн, також свідок сплачувала гроші за штукатурку. Свідок увесь час матеріально допомагала родині ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_8, розповіла, що є подругою позивача. Із 1990 року часто бувала у сторін на подвір'ї по АДРЕСА_1 аж доки там проживала ОСОБА_1 Будівельних матеріалів на подвір'ї станом на 1990 рік не було. Усі будівельні матеріали подружжя закупляло разом. Вони разом побудували сарай, гараж. Фундамент залили після 1994 року. Будівництво велось з 1994 приблизно по 2000 рік. Вже три роки ОСОБА_1 у домоволодінні не проживає.

Свідок ОСОБА_9 допитаний в судовому засіданні пояснив суду, що він є братом ОСОБА_1 Перший раз до домоволодіння родини ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 він потрапив 10 грудня 1990 року, коли повернувся з армії. Після чого часто бував за цією адресою, а з лютого 1991 року по листопад 1991 року проживав в садибі у флігелі та допомагав подружжю у будівництві. На той час в домоволодінні був побудований лише цегляний флігель, колодязь, дерев'яний сарай на місці якого потім побудували цегляний. Була також непридатна до використання цегла можливо в кількості 1000 -1500, яка була вивезена як будівельний пил.

Свідок ОСОБА_10 розповів суду, що він є знайомим ОСОБА_2 У 1984 допомагав йому в будівництві подвір'я, по вихідним. На його ділянці тоді були плити перекриття ПТК штуки чотири та ще три плити лежали на дорозі, блоки фундаментні ФС 4 біля десяти штук. Він також допомагав вивантажувати близько 15 000 цегли. З 1984 р. по 1988 р. ОСОБА_2 побудував флігель та цоколь. Влітку 1990 році ОСОБА_2 не офіційно робив зі свідком у кооперативі « Світлана» три місяці та замість заробітної плати отримував стінові шлакоблоки, кількістю 200-400, документів про це не збереглося.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду , що з ОСОБА_2 познайомився у 82 році коли допомагав йому копати колодязь, На земельній ділянці був флігель. Потім у 83-85році також допомагав йому пиляти ліс, перевозити цеглу. У 85-87 роках ОСОБА_2 працював підсобником та в рахунок заробітної плати отримував тирсоблоки. Приблизно 1989 року свідок перестав спілкуватись із родиною ОСОБА_2.

Відповідно до положень ст.58,59 ЦПК України докази повинні бути належними та допустими. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У силу статті 16 Закону України "Про власність" та частини першої статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), які були чинними на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, за умовами статті 24 КпШС України є власністю кожного з них (роздільним майном).

Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними.

Аналогічне положення закону закріплено й у статті 70 СК України.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності , вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року із змінами та доповненнями «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають поділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

У Постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року по справі за № 6-37 цс13 Верховним Судом України висловлено правову позицію, відповідно до якої, виходячи із положень статей 60, 69,70 СК України, частини третьої статті 368 ЦК України, незавершений будівництвом будинок, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Відповідно до положень ч.1,4 ст.120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У роз'ясненнях викладених в п.18-2 ППВС України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», зазначено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК ( 2768-14 ) окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК України.

Оскільки спірний недобудований будинок будувався подружжям в період шлюбу, то в силу статей 22, 24 КпШС України та ст.70 СК України в подружжя виникла спільна сумісна власність на вказане майно, тобто по 1/2 частині будинку за кожним.

Ворота, хвіртка та огорожа відповідно до вимог ст. 186 ЦК України, є приналежністю до зазначеного будинку тому підлягають поділу згідно із частками сторін у спільній сумісній власності.

Суд вважає не доведеним твердження відповідача про те, що спільне майно збудовано за його особистий рахунок, а саме з будівельних матеріалів, що є його особистою власністю, оскільки відповідачем не представлено належних та допустимих доказів, того що при будівництві спільного майна, ним використовувались саме ті будівельних матеріали, що були здобути відповідачем у період попереднього шлюбу з часу розірвання якого до укладання шлюбу із позивачем та початком будівництва спірного будинку пройшло більше трьох років.

Всупереч поясненням відповідача, що житловий будинок літ. А-ІІ є самочинно збудованим, а тому не може бути розподілений між сторонами, статус останнього підтверджується висновком експерта та технічним паспортом, виданим на ім'я ОСОБА_2 16.01.2004 року та з того часу ним не оскарженого.

Висновком експертизи також визначено можливість розподілу незавершеного будівництва в натурі, а варіанти розподілу погоджені позивачем та її представником із відповідними організаціями.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо розподілу не прийнятого в експлуатацію житлового будинку в натурі. При обрані варіанту розподілу суд виходив із мінімального відступу від долів сторін у спільному майні, відсутності у позивача власного житла, дохід останньої, її наміри щодо закінчення виділеної частини будівництва та введення його в експлуатацію та позицію відповідача який заперечував проти будь-якого варіанту розподілу та вважає за необхідне провести розподіл незавершеного будівництва житлового будинку літ. «А-ІІ» згідно варіанту №1 Висновку №659/660/661 комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 03.10.2014 року з урахуванням уточнень цього варіанту від 16.07.2015 року (Додатки №1,НОМЕР_5 уточнення від 16.07.2015; додатки №11,№12 експертизи №659/660/661 від 03.10.2014) та визнати за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частину об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ.«А-ІІ» вартістю 97540,39 грн., а за ОСОБА_2 право власності на 49/100 частин об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ.«А-ІІ» вартістю 93 259,61 грн. Стягнути з позивача на користь відповідача компенсацію нерівності часток.

Оскільки долі сторін у спільній сумісній власності є рівними, відступ від рівності часток обумовлюється неможливістю іншого поділу в натурі та компенсується за рахунок вартості частки будинку на яку зменшена доля одного з подружжя, за сторонами необхідно визнати право власності по ? частині земельної ділянки, по АДРЕСА_1 площею 0,16 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка була приватизована ОСОБА_2 і перебувала в нього на праві особистої приватної власності, що відповідає положенням ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог щодо розподілу будівельних матеріалів самочинно збудованих сараю літ. Г та гаражу, суд виходить із того, що данні об'єкти є самочинно збудованими, сторонами не надано конкретного переліку (найменування) будівельних матеріалів, з яких вини складаються а тому провести їх розподіл в натурі є неможливим.

Разом з тим сторони як власники земельної ділянки де знаходяться данні об'єкти не позбавлені можливості звернутися до відповідних органів для введення в експлуатацію самочинно збудованих споруд.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 10,11 , 60 ,88, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна набутого за час шлюбу - задовольнити частково.

Здійснити поділ між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ. «А-ІІ», ступінь готовності якого становить 65%, що розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,16 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, ринковою вартістю 190800 грн., Визнати за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частину об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ.«А-ІІ» вартістю 97540,39 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 49/100 частин об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ.«А-ІІ» вартістю 93 259,61 грн.,

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за різницю у вартості наших часток до досягнення їх рівності в розмірі 2140 грн.39 коп.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 51/100 частину об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ. «А-ІІ», розташованого по АДРЕСА_1, згідно варіанту №1 Висновку №659/660/661 комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 03.10.2014 року з урахуванням уточнень цього варіанту від 16.07.2015 року (Додатки №1,НОМЕР_5 уточнення від 16.07.2015; додатки №11,№12 експертизи №659/660/661 від 03.10.2014), що становить перший поверх будинку з приміщеннями, віднесеними до квартири №1:

- коридор (1-1) площею 9,9 кв.м;

- кімната (1-2) площею 6,5 кв.м;

- кімната (1-3) площею 36,0 кв.м;

- ванна (1-4) площею 4,2 кв.м;

- кухня (1-5) площею 7,2 кв.м.

Всього виділити ОСОБА_1 приміщень в будинку загальною площею 63,8 кв. м, що на 1,4 кв. м більше, ніж припадає на 1/2 частину.

Зобов'язати ОСОБА_1 здійснити наступні переобладнання в об'єкті незавершеного будівництва житлового будинку літ.«А-ІІ»:

1.Установити додатковий дверний вхідний теплоізоляційний блок в приміщенні1-1.

2.Установити дверні блоки в приміщеннях кухні 1-5 та ванни 1-4.

3.Закласти віконні блоки в приміщеннях 1-3 і 1-4.

4.Обладнати квартиру самостійними системами газопостачання, опалення, водопостачання та електропостачання.

Відповідачу ОСОБА_2 виділити в натурі 49/100 частин об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку літ. «А-ІІ», розташованого по АДРЕСА_1, згідно варіанту №1 Висновку №659/660/661 комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 03.10.2014 року з урахуванням уточнень цього варіанту від 16.07.2015 року (Додатки №1,НОМЕР_5 уточнення від 16.07.2015; додатки №11,№12 експертизи №659/660/661 від 03.10.2014), що становить другий поверх будинку з приміщеннями, віднесеними до квартири НОМЕР_5:

- коридор (1-6) площею 3,1 кв. м;

- кімната (1-7) площею 21,3 кв. м;

- допоміжне приміщення (1-8) площею 26,3 кв. м;

- кімната (1-9) площею 10,3 кв. м.

Всього виділити ОСОБА_2 приміщень в будинку загальною площею 61,0 кв. м, що на 1,4 кв. м менше, ніж припадає на 1/2 частину.

Зобов'язати ОСОБА_2 здійснити наступні переобладнання в об'єкті незавершеного будівництва житлового будинку літ.«А-ІІ»:

1.Улаштувати прибудову зі сходами для окремого доступу до приміщень, розташованих на другому поверсі будинку (квартира НОМЕР_5).

2.Привести зовнішні стіни в приміщенні 1-8 у відповідність до теплотехнічних показників.

3.Улаштувати перекриття над частиною приміщення 1-8 з улаштуванням в ньому лазу для доступу на горище.

4.Улаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-7 та 1-8.

5.Улаштувати дверний блок замість віконного в приміщенні 1-8, як показано на плані розподілу.

6.Улаштувати монолітну ділянку перекриття в приміщенні 1-6.

7.Улаштувати в приміщенні 1-8 перегородки, поділивши його на приміщення передпокою площею 14,1 кв.м, санвузла (поєднаного) площею 5,0 кв.м та кухні площею 7,2 кв.м.

8.Улаштувати в приміщенні 1-9 столову.

9.Улаштувати в приміщенні 1-7 перегородку, поділивши його на приміщення коридору площею 2,2 кв.м та кімнати площею 19,1 кв.м.

10.Обладнати квартиру самостійними системами газопостачання, опалення, водопостачання та електропостачання.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину воріт і хвіртки№№2-3 вартістю 337,50 грн. та огорожі №4 вартістю 3104 грн., що розташовані в садибі по АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину воріт і хвіртки №№2-3 вартістю 337,50 грн. та огорожі №4 вартістю 3104 грн., що розташовані в садибі по АДРЕСА_1

Залишити в спільному користуванні ОСОБА_1, і ОСОБА_2 ворота і хвіртку №№2-3 та огорожу №4, що розташовані в садибі по АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,16 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану по АДРЕСА_1

Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,16 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану по АДРЕСА_1

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

копії рішення.

Суддя: С. А. Цибізова