Рішення № 50849694, 08.09.2015, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/178/15-ц

Провадження №: 2/332/211/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мєркулової Л.О.,

при секретарі - Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У своєму позові позивач вказав, що 01 жовтня 2014 року його, ОСОБА_1, було призначено на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», про що свідчить протокол № 44 загальних зборів учасників товариства.

При прийомі на роботу він під тиском одного із засновників - ОСОБА_2, написав, без зазначення дати, заяву про звільнення за угодою сторін.

Усвідомлюючи, що за відсутності всіх необхідних реквізитів цей документ не має юридичного значення, він підписав його. При цьому він не мав жодних намірів бути звільненим за угодою сторін, а переслідував єдину мету - бути працевлаштованим на підприємство.

30 жовтня 2014 року він надіслав вказаному вище засновнику ОСОБА_2 листом заяву про те, що відкликає зазначену вище заяву про звільнення. Сама заява знаходиться наразі у володінні теперішнього директора.

Отримавши цю заяву, 03 листопада 2014 року ОСОБА_2 надіслав іншому засновникові, ОСОБА_3 лист , в якому вказав на те, що позивач, нібито на підставі власної заяви, звільнений з посади генерального директора з 27 жовтня 2014 року.

На цей лист засновник ОСОБА_3 відповів іншому засновникові ОСОБА_2 про те, що його звільнення є незаконним, оскільки рішення про це може бути прийнято виключно на загальних зборах товариства, а його заява, в якій не було зазначено дати, не має юридичної сили.

Такого самого змісту листи були направлені на адресу начальника ДПІ по Заводському району, керівника Запорізького відділення ПАТ «Укрсоцбанк», керівника Запорізького відділення ПАТ «Ощадбанк». Зазначеними адресатами листи були отримані 07 листопада 2014 року .

З цього моменту і до 20 грудня 2014 року позивач продовжував виконувати свої посадові обов'язки.

20 грудня 2014 року до кабінету заступника головного бухгалтера ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» зайшли двоє осіб, один з яких відомий позивачу раніше ОСОБА_4 та знайомий іншого засновника ОСОБА_2, які погрожували позивачу звільненням, а після цього заволодів печаткою та деякими документами товариства. За цим фактом позивачем було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області .

Від цих же осіб позивач дізнався про те, що звільнений з посади генерального директора, а н о в и м д и р е к т о р о м призначено раніше невідому йому людину - ОСОБА_5. Про це нібито загальними зборами товариства було прийнято рішення й оформлене протоколом № 47 від 07 листопада 2014 року .

Згідно зі змістом протоколу, позивача було звільнено 18 грудня 2014 року, а в листі ОСОБА_2 про звільнення було зазначено зовсім іншу дату - 27 жовтня 2014 року.

Позивач вважає, що рішення про звільнення його з посади могло бути прийняте лише за умови присутності на загальних зборах обох засновників, адже кожен із них володіє 50 % статутного капіталу товариства.

Від ОСОБА_3 він дізнався, що жодних зборів не проводилося, на яких би підіймалося питання про звільнення його, ОСОБА_1

Оскільки позивач не робив дійсного волевиявлення про своє звільнення, а загальні збори без присутності одного з учасників, що володіє 50 % голосами товариства, не були повноважними, вважає своє звільнення повністю незаконним та необгрунтованим.

Вимушений прогул внаслідок незаконного звільнення позивача розпочався 18 грудня 2014 року станом на момент пред'явлення позову становить 11 робочих днів.

Заробітна плата позивача за жовтень склала 4 543,00 грн., за листопад 5 500,00 грн., грудень заробітна плата не була йому нарахована взагалі.

Згідно розрахунку середньої заробітної плати, який склав позивач, сума, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу складає 2 569,16 грн.

Позивачу не було видано ані копії наказу про звільнення, ані трудової книжки.

У своєму позові позивач просить поновити його, ОСОБА_1 на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально- механічний завод» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2 569,16 грн. та допустити негайне виконання рішення суду. Також просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально- механічний завод» на користь ОСОБА_1 всі понесені позивачем судові витрати.

У судове засідання позивач не з'явився, але від представника позивача - ОСОБА_6 надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без участі сторони позивача за наявними матеріалами та скасувати ухвалу про призначення по справі почеркознавчої експертизи.

Відповідач - представник ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» у судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що ОСОБА_1 за власним бажанням написав заяву про звільнення, за власним бажанням відмовлявся забрати трудову книжку, а збори учасників ТОВ «ЗІМЗ», оформлені протоколом № 47 від 07.11.2014 року визнані законними на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 року, яке ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2015 року залишено без змін. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення представника відповідача, суд приходе до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом було встановлені наступні факти та правовідносини.

Згідно протоколу № 44 загальних зборів учасників товариства ТОВ «ЗІМЗ» ОСОБА_1, було призначено на посаду генерального директора підприємства.

Із заяви ОСОБА_1 (а.с. 114) від 27.10.2014 року вбачається, що він за власним бажанням просив його звільнити з 27.10.2014 року за згодою сторін.

Тому, посилання позивача у своєму позові на те, що він написав заяву про звільнення без зазначення дати, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є угода сторін.

Із протоколу № 47 від 07.11.2014 року вбачається, що на загальних зборах було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з 18.12.2014 року згідно особистої заяви про звільнення від 27.10.2014 року та призначено нового директора - ОСОБА_5.

Із розписки, яку власноручно написав ОСОБА_1 11.06.2015 року, яку додав представник ТОВ «ЗІМЗ» до своїх додаткових письмових пояснень від 08.09.2015 року, встановлено, що ОСОБА_1 відмовляється забирати трудову книжку за власним бажанням, заяву про звільнення за згодою сторін він написав за власним бажанням і претензій до ТОВ «ЗІМЗ» він не має.

Із ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2015 року ( додаток до пояснень від 08.09.2015 року) встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ЗІМЗ» за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЗІМЗ», оформленого протоколом № 47 від 07.11.2014 року, відмовлено повністю, а апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з несплатою судового збору у повному розмірі.

Згідно п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 року встановлено, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «ЗІМЗ», оформлених протоколом № 47 від 07.11.2014 року, визнані правомочними і тому повторному доказуванню не підлягає.

Згідно вищевказаного протоколу загальних зборів № 47 було затверджено рішення про затвердження звільнення з посади генерального директора ТОВ «ЗІМЗ» ОСОБА_1 та про призначення генеральним директором ОСОБА_5

Тому, посилання позивача на незаконність його звільнення у зв'язку із неправомочністю загальних зборів учасників ТОВ «ЗІМЗ» необґрунтовані та безпідставні.

Крім цього, згідно ч.4 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника бо уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Як було встановлено із розписки ОСОБА_1, що розрахуватися з ОСОБА_1 та видати йому трудову книжку не вдалося саме через його відмову.

В діях власників ТОВ «ЗІМЗ» немає вини у затримці видачі трудової книжки та розрахунку з позивачем.

Таким чином, у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не знайшов свої докази і тому підлягає задоволенню су повному обсязі.

Керуючись ст.ст.208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 36, 232-235 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.О.Мєркулова