Ухвала суду № 50843044, 16.09.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Калмикова Ю.О.

Доповідач - Карташов О.Ю,

Справа № 415/4406/14-ц

Провадження № 22ц/782/389/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року вересня «16» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Оробцова Р.І.

при секретарі Ткаченко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

та апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення

Лисичанського міського суду Луганської області від 21 травня 2015 року

по цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Лисичанська житлова-експлуатаційна контора № 5», третя особа директор Комунального підприємства «Лисичанська житлова-експлуатаційна контора № 5» Карпов Володимир Борисович про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який в ході судового розгляду доповнив та просив суд поновити його на попереднє місце роботи в КП «Лисичанська житлова-експлуатаційна контора № 5», стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що він працював в КП «ЛЖЕК № 5» з 06.04.2011 року водієм автотранспортних засобів до 14.11.2014 року коли його було звільнено з роботи згідно з наказом начальника КП «ЛЖЕК № 5» від 14.11.2014 року № 42-к відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважаючи звільнення незаконним, так як, всупереч п. 3 ст. 40 КЗпП України та ст. 149 КЗпП України керівництво КП «ЛЖЕК № 5» не встановило ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, позивач просив суд визнати незаконним наказ № 42-к, виданий КП «ЛЖЕК № 5» 14.11.2014 року, поновити його на роботі.

При цьому, позивач перебував у вимушеному прогулі 189 днів, з 14.11.2014р. по 21.05.2015р. За цей час відповідач зобов'язаний виплатити на його користь заробітну плату в сумі 23118 грн. 48 коп.

Також, з вини відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, що виразилася в моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зав'язків, в змушенні додаткових зусиль для організації свого життя. У зв'язку зі звільненням у сім'ї позивача склалась нервова обстановка, у нього погіршився нормальний сон, погіршився стан здоров'я. Моральну шкоду позивач оцінює в 6000 грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 21 травня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до КП «Лисичанська житлова-експлуатаційна контора № 5» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа - директор Комунального підприємства «Лисичанська житлова-експлуатаційна контора № 5» Карпов В.Б., відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2

Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, пунктом п. 3 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно з п. 23 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за

порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Із змісту зазначеної норми діючого законодавства та положень Постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України допускається лише за наявності вини працівника.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч.1 ст. 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно ст. 142 КЗпП України - трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Тобто, із змісту зазначених норм права випливає, що заходи стягнення до працівників можуть бути застосовані лише за умови наявності в їх діях складу дисциплінарного проступку, який вміщує в себе такі елементи як: протиправність дій працівника, негативні наслідки для підприємства або організації, наявність причинного зв'язку між протиправними діями та негативними наслідками, а також вину працівника. Також зазначені норми передбачають певний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, який передбачає, що до моменту застосування стягнення власник або уповноважений ним орган повинні зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з копією трудової книжки, ОСОБА_2, 06.04.2011 на підставі наказу № 71 від 06.04.2011 був прийнятий водієм на Комунальне підприємство «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5», а 14.11.2014 на підставі наказу № 42-к від 14.11.2014 ОСОБА_2 було звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Функціональні обов'язки, права та відповідальність водія автотранспортних засобів Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5» визначені посадовою інструкцією № 33 водія автотранспортних засобів Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5», затвердженою 25 жовтня 2011 року наказом начальника Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5», з якою позивач був ознайомлений під розпис.

Згідно з п.1.4. посадової інструкції водія автотранспортних засобів, водій безпосередньо підпорядкований механіку та додатково підпорядкований головному інженеру.

Згідно з п.1.5.2. зазначеної інструкції, водій керується уставом підприємства, наказами та розпорядженнями начальника підприємства, механіка, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з п.3.3. інструкції, водій щодня повинен вести шляхові листи, відмічаючи маршрути руху, пройдений кілометраж, витрати палива.

Згідно з п.3.4. інструкції, водій повинен надавати своєму безпосередньому керівнику дані щодо всіх несправностей, які були протягом роботи.

Згідно з п.3.14. інструкції, водій повинен утримувати двигун, кузов та салон автомобіля у чистоті, захищати їх засобами уходу, передбаченими для цього.

Згідно з п.3.17. зазначеної інструкції, водій повинен не допускати зайняття сторонніми справами в робочий час.

Згідно з п.5.1. інструкції, водій несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання посадових обов'язків, що передбачені цією інструкцією.

Згідно з п.3.7. Правил внутрішнього трудового розпорядку Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5», затверджених протоколом Загальних зборів Трудового колективу Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5», працівник зобов'язаний бережливо ставитися до майна власника, раціонально його використовувати, приймати заходи щодо запобігання шкоди.

Згідно з п.3.8. зазначених Правил, працівник зобов'язаний приймати заходи к негайному усуненню причин та умов, які чинять перешкоди нормальному виконанню роботи, та негайно повідомляти власника.

Також, судом встановлено, що 23.10.2014 ОСОБА_2 згідно з подорожнім листом № 1074 вантажного автомобіля, виїхав о 7 год. 00 хв. з гаражу, отже виконував свої трудові обов'язки і повинен був дотримуватися вимог своєї посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку. Однак, всупереч вимогам посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку, не виконав своїх трудових обов'язків. Так, після того, як позивач відвіз працівників аварійної служби за викликом, без поважних причин покинув місце, за яким були відвезені працівники, та не повернувся на роботу, а зупинився на кв. Дружби народів між будинками № 20 та № 19, що не заперечувалося самим позивачем та підтверджено показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

Згідно з актом позапланової перевірки автомобіля від 23.10.2014р., складеного та підписаного головним інженером Апічук Н.М., в.о. механіка Червяк Ю.Н., водіями ОСОБА_7 та ОСОБА_8, затвердженого начальником КП «ЛЖЕК № 5», при огляді автомобілю НОМЕР_1 було виявлено, що трос спідометра був від'єднаний від двигуна автомобіля, в кабіні автомобіля знаходилися електропроводи, та відповідно до копії докладної записки головного інженера Апічук Н.М. від 23.10.2014, яку розглядала комісія по службовому розслідуванню 31.10.2014р., вбачається, що 23.10.2014р. Апічук Н.М. на ім'я начальника КП «ЛЖЕК №5» написана докладна записка про те, що водій автотранспортного засобу ОСОБА_2 23.10.2014р. не виконує свою посадову інструкцію і в робочий час займається сторонніми справами.

Відповідно до протоколу № 1 засідання дисциплінарної комісії від 31 жовтня 2014 року порядок денний передбачав розгляд дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_2 В.о. механіка Червяк Ю.Н. надав пояснення причини порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_2 На даному засіданні були дослідженні документи та заслухані головний інженер Апічук Н.М., в.о. механіка Червяк Ю.Н., інші водії, в той час як ОСОБА_2 надати пояснення щодо уточнення виду ремонту, яким він займався в робочий час, відмовився та з засідання взагалі пішов. Наданому засіданні було ухвалено визнати дії ОСОБА_2 такими, що містять ознаки дисциплінарного проступку та міру дисциплінарного стягнення застосувати з урахуванням систематичності дисциплінарних проступків.

Згідно з наказом від 14.11.2014 № 42-к про звільнення ОСОБА_2, водія автотранспортних засобів, 14.11.2014 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. На підставі: докладної записки головного інженеру про повторне порушення трудової дисципліни від 23.10.2014 року; протоколу засідання комісії від 31.10.2014 року; наказу про винесення догани ОСОБА_2 за невиконання трудової дисципліни № 16-к від 23.01.2014 року; рішення Лисичанського міського суду Луганської області та ухвали апеляційного суду Харківської області.

Так, відповідно до наказу № 16-к від 23 січня 2014 року, до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення вимог п.3.3. правил внутрішнього трудового розпорядку та п. 1.4. посадової інструкції.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 29 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, щодо визнання наказу № 16-к від 23 січня 2014 року, незаконним відмовлено.

Таким чином, на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо умисного невиконання без поважних причин позивачем трудових зобов'язань, які випливають з посадової інструкції, трудового договору та правил внутрішнього трудового розпорядку та порушення позивачем п. 3.7. та п. 3.8. Правил внутрішнього трудового розпорядку Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5», та п. 3.14., п. 3.16. та п. 3.17. посадової інструкції № 33 водія автотранспортних засобів Комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора № 5».

Між тим, доводи апелянтів зводяться до того, що ОСОБА_2 не порушував правила трудового розпорядку та посадову інструкцію, а 23.10.2014р. знаходячись в автомобілі в районі кв. Дружби, здійснював дрібний ремонт автомобіля.

Проте, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого суду, щодо критичної оцінки таких пояснень позивача, адже, вони непослідовні, не узгоджуються між собою та міняються протягом слухання справи.

Позивач не дав пояснень щодо поважності та правомірності причини свого знаходження в робочий час за вказаною адресою, а не на робочому місці, що не відповідає вимогам п.3.16 посадової інструкції, щодо дотримання трудового розпорядку.

Згідно з довідкою від 21.05.2015 року наданою Головою профспілкового комітету Комунального підприємства «ЛЖЕК № 5», ОСОБА_2, працюючи на КП «ЛЖЕК № 5», згідно з особистою заявою від 16.01.2014, виключений з членів профспілкової організації, відповідно до протоколу профспілкового комітету № 5 від 31.01.2014р.

Є правильними і висновки суду, щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, як похідної позовної вимоги, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (№6-15768 св 15).

Таким чином, посилання апелянтів на те, що рішення є незаконним, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права не приймаються судом до уваги оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення.

Ніяких нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на рішення, не надано і апеляційному суду.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області, ~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 ~ відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 21 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Лисичанська житлова-експлуатаційна контора № 5», третя особа директор Комунального підприємства «Лисичанська житлова-експлуатаційна контора № 5» Карпов Володимир Борисович про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ~ залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: