Рішення № 50842498, 14.09.2015, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015 року Провадження №2/425/611/15

Справа №425/1249/15-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

за участю секретаряКулішової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, -

встановив:

21 квітня 2015 року до Рубіжанського міського суду Луганської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка ОСОБА_2 та жінки ОСОБА_1 без шлюбу за період часу з 22 липня 2009 року, визнання майна автомобіля марки Шкода Суперб, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частку автомобіля за ОСОБА_1 та поділ майна по ? частині кожному. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.07.2009 року вона вступила в шлюб з ОСОБА_2 та прожила з ним у незареєстрованому шлюбі до 15.04.2015 року, за час перебування у шлюбі сторони з лютого 2014 року за рахунок спільних коштів придбали телевізор, бойлер та у лютому 2014 року автомобіль марки Шкода Суперб, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Під час сумісного проживання у сторін народилася спільна дитина. У період часу з 22.07.2009 року сторони проживали однією родиною, вели спільне господарство, придбавали продукти харчування, одяг, відповідач доглядав квартиру, у якій проживав, неодноразово виносив сміття, вішав білизну, допомагав позивачу в роботі, сімейних справах, разом витрачали гроші, відпочивали. Під час шлюбу між сторонами не виникало непорозумінь щодо прав на сумісну власність, однак останнім часом відповідач змінив відношення до позивача, більше часу став приділяти дитині, зареєстрував автомобіль на себе, а не на позивача, оскільки саме позивач надавала гроші на придбання автомобіля, з 01.03.2015 року відповідач не дав позивачу можливості провести товарознавчу експертизу майна, зазначив, що майно належить йому та позивач є лише «квартирантом» та не має права на частку майна нажитого сумісно, тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення наявне у справі (а.с. 113), причин неявки не повідомила. 25.05.2015 року надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить задовольнити позов в повному обсязі (а.с. 48).

В судове засідання відповідач жодного разу не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями (а.с. 115). 07.07.2015 року до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення на позов, згідно з якими відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, справу розглянути за його відсутності та його представника, також зазначає, що визнає позов в частині, що дійсно у нього та позивача народилася дитина, яка є інвалідом, він приймає участь у вихованні дитини, гроші на утримання дитини та дружини надає в повному обсязі. Стосовно спірного автомобіля відповідач зазначає, що він був придбаний за його накопичені кошти під час шлюбу з ОСОБА_1 (а.с. 67).

В судове засідання представник відповідача не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом, причин неявки не повідомив, виклики представнику відповідача була направлені судом за адресою, зазначеною у власних заявах представника, які повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 49, 58, 117-119). Інших відомостей про місце роботи або фактичне місце проживання представника відповідача суд не має.

Як вже зазначалося вище, 07.07.2015 року від відповідача до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю відповідача та його представника (а.с. 67).

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності особи, яка бере участь у справі, за місцем реєстрації проживання, вважається, що судовий виклик вручено їй належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про заміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про заміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 29.04.2015 року, яка була отримана позивачем та представником відповідача 30.04.2015 року, сторони були повідомленні про необхідність подання доказів суду під час попереднього судового засідання або до початку розгляду справи по суті, відповідачу було запропоновано до 12 травня 2015 року подати заперечення проти позову із зазначенням доказів, якими ці заперечення обґрунтовуються (а.с. 21, 22).

26.05.2015 року судом було постановлено ухвалу про визнання обовязковою явки сторін в судове засідання для надання особистих пояснень сторін у справі, копія зазначеної ухвали була направлена сторонам, яку позивач отримала 30.05.2015 року, відповідач 06.06.2015 року (а.с. 51-53, 66, 71).

Однак, відповідач в судове засідання не зявився, до канцелярії суду надав заперечення на позов, в яких вказав, що позов визнає в частині, що дійсно у нього та позивача народилася дитина, яка є інвалідом, відповідач приймає участь у вихованні дитини, гроші на утримання дитини та дружини надає в повному обсязі. Щодо спірного автомобіля відповідач зазначив, що дійсно він був придбаний під час шлюбу з ОСОБА_1 за його накопичені кошти за 6700 доларів США у ОСОБА_3, копію розписки додає до заперечень, тому позивач не може посягати на автомобіль, що є власністю відповідача. До цих заперечень надана копія розписки ОСОБА_3 від 10.02.2015 року (а.с. 67, 68).

Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин, на які у запереченнях послався відповідач, суду не надано.

В судовому засіданні 07.07.2015 року судом на виконання ч. 4 ст. 10 ЦПК України було розяснено позивачу положення статей 10, 11, 60 ЦПК України, що відображено в журналі судового засідання від 07.07.2015 року. В судовому засіданні 20.07.2015 року позивач відмовилася від клопотання про виклик свідків, додатково пояснити обставини відмовилася, зазначила, що інших доказів, ніж ті, що вона надала до справи, які підтверджують спільне проживання сторін, у неї немає (а.с. 75, 87).

Таким чином, суд сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи, здійсненню прав сторонами, тобто судом сторонам були створені всі умови для доведення суду тих обставин, на які вони посилалися у позовній заяві та запереченнях, проте, зазначені дії суду не призвели до надання сторонами доказів до справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи, що сторони не скористалися правом брати участь у судовому засіданні 14.09.2015 року та надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_4, яка народилася у місті Рубіжне 05 червня 2012 року, відомості про батьківство записані у актовому записі за спільною заявою батьків від 13.06.2012 року № 41, що підтверджується копією актового запису та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 08.05.2015 року, також факт наявності у сторін спільної дитини визнається сторонами (а.с. 32-34, 67).

Згідно копії паспорту позивача, вона зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, цей факт позивач підтвердила і в судовому засіданні 07.07.2015 року (а.с. 9, 74).

Згідно відповіді адресно-довідкового підрозділу, відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 65).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ № 515790 10.02.2015 року на імя ОСОБА_2 як власника зареєстровано автомобіль марки Шкода Суперб, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 35).

Згідно інформації Центру надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговуванням и. Рубіжне від 25.07.2015 року автомобіль марки Шкода Суперб, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2, 27.02.2015 року УДАІ ГУМВС України в Харківській області накладене обмеження «Розшук, затримання» (а.с. 96).

В позовній заяві позивач вказала, що з відповідачем вона проживала у шлюбі з 22.07.2009 року (а.с. 1).

В судовому засіданні 07.07.2015 року позивач пояснила, що з літа 2010 року вона проживала разом з відповідачем до березня 2015 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 72-76).

В судовому засіданні 20.07.2015 року позивач пояснила, що вона з відповідачем проживала спільно з червня 2009 року по березень-квітень 2015 року (а.с. 87-91).

Таким чином, позивачем зазначено різні періоди спільного проживання з відповідачем.

Відповідно ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Сімя створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року зазначено. що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Разом з цим, відповідно до ст. 60 ЦПК України встановлено обовязок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно ч. 3 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даній справі позивачу необхідно було довести спільне проживання з відповідачем, ведення спільного побуту, наявність спільних прав та обовязків тощо.

Суд вважає, що позивачем не доведено суду обставин стосовно проживання сторін у справі однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу. Позивачем всупереч положень ст. 60 ЦПК України не надано суду доказів в підтвердження її вимог.

В справі наявні тільки докази, що підтверджують наявність у позивача та відповідача спільної дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та належність відповідачу автомобіля марки Шкода Суперб, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Суд не погоджується з доводами позивача, висловленими нею у судовому засіданні 20.07.2015 року стосовно того, що оскільки вона наполягає та відповідач не заперечує, що вони з позивачем проживали разом, цього достатньо для визнання факту їх спільного проживання, виходячи з такого.

Відповідач у своїх запереченнях зазначив (мовою оригіналу): «Моя цивільна дружина ОСОБА_1», «…<автомобіль> був придбаний за мої накопичені кошти під час шлюбу з ОСОБА_1», при цьому відповідачем взагалі не вказано періоду спільного проживання. Також у запереченнях відповідачем вказано, що він визнає позов в частині, що дійсно у сторін народилася дитина та він надає гроші на утримання дитини та дружини (а.с. 67).

Суд зазначає, що така обставини як наявність спільної дитини у сторін, та доводи позивача про проживання разом з відповідачем та не заперечення відповідачем стосовно їх спільного проживання, не доводить факту, що у позивача та відповідача склалися усталенні відносини, що притаманні подружжю, оскільки ані позивачем, ані відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт ведення спільного господарства сторонами, наявність у сторін спільних коштів, спільного сімейного бюджету, придбання майна чи укладення договорів в інтересах сімї, наявність у сторін взаємних прав та обовязків, які притаманні подружжю тощо.

Також, позивачем не надано суду доказів придбання спірного автомобіля за взаємною згодою, за спільні кошти сторін чи за кошти позивача, як то вона зазначала в позовній заяві.

За відсутності доказів у справі, які підтверджують факт проживання однією сімєю позивача та відповідача як жінки та чоловіка без шлюбу, лише пояснення позивача, надані нею в судовому засіданні та зазначення відповідачем у своїх запереченнях позивача як «цивільної дружини» не можуть бути підставою для встановлення судом факту проживання однією сімєю без шлюбу та як наслідок визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач у позові, є недоведеними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Докази, які наявні у справі та яких на думку позивача є достатньо для задоволення позову, на розсуд суду не містять інформації щодо предмету доказування.

За таких обставин, в задоволенні вимог позивача в частині встановлення факту проживання однією сумєю чоловіка та жінки без шлюбу, суд вважає за необхідне відмовити за недоведеністю

Стосовно позовних вимог в частині поділу майна та визнання за позивачем та відповідачем права власності по ? частки на автомобіль Шкода Суперб, 2003 року випуску, суд вважає слід також відмовити, оскільки відсутні підстави для визнання спірного автомобіля спільною сумісною власністю сторін та визнання права власності позивача на ? частку автомобіля, також з урахуванням того, що позивачу було відмовлено у задоволенні вимог про встановлення факту спільного проживання, а вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя у цій справі є похідними.

Підсумовуючи наведене, суд прийшов висновку відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, оскільки позивачем не доведені позовні вимоги.

Згідно ухвали про відкриття провадження у справі від 29.04.2015 року судом було задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору у розмірі 1121,80 гривень до ухвалення судового рішення у цій цивільній справі (а.с. 21).

Відповідно ч. 2 ст. 82 ЦПК України витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена до ухвалення цього рішення.

Враховуючи, що в позові ОСОБА_1 судом відмовлено, судовий збір за розгляд цивільної справи судом у розмірі 1121,80 гривень, оплата якого була відстрочена до ухвалення судового рішення, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2) на користь Держави (отримувач: УДКСУ у м. Рубіжне, код отримувача 37904431, банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, п/р 31211206700071, код класифікації доходів бюджету: 22030001), судовий збір в розмірі 1121,80 гривень (Одна тисяча сто двадцять одна гривня 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова