Рішення № 5084236, 21.05.2008, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 3562/ 2008 рік Головуючий в 1 -й інстанції Черновський Г. В.

Категорія 53 Доповідач - Осіян О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2008 року. м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Осіяна О.М. , Котушенко С. П.,

при секретарі - Білоус A.M., Горобець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Науково-конструкторске технологічне бюро колійного господарства "Укрзалізниці", 3-я особа - Державна адміністрація залізничного транспорту "Укрзалізниця" про поновлення порушеного права та стягнення заборгованості за невиплачену надбавку за вислугу років, -

встановила:

У вересні 2007 року позивач звернувся із позовом до суду в якому вказував на те, що із 09.05.1960 року він працював на підприємствах залізничного транспорту, а 04.10.2002 року був звільнений із Колійної машинної станції №37 внаслідок скорочення штату працівників.

11 липня 2005 року він знову був прийнятий на підприємство залізничного транспорту на посаду провідного інженера-технолога до Державного підприємства "Науково-конструкторске технологічне бюро колійного господарства "Укрзалізниці".

Відповідно до наказу Укрзалізниці від 28.12.2001 року №743-Ц із 01 січня 2002 року вступило в дію Положення "Про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств та організацій залізничного транспорту" відповідно до якого працівники із безперервним стажем роботи більш ніж 25 років , мають право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 40 % від посадового окладу. Таку надбавку він до звільнення отримував.

Оскільки адміністрація підприємства та Укрзалізниці із моменту повторного працевлаштування у 2005 році відмовляють йому у виплаті такої надбавки, то він просив стягнути її із відповідача у розмірі 15 070 гривень за період до липня 2007 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1до Державного підприємства "Науково-конструкторске технологічне бюро колійного господарства "Укрзалізниці", 3-я особа - Державна адміністрація залізничного транспорту "Укрзалізниця" про поновлення порушеного права та стягнення заборгованості за невиплачену надбавку за вислугу років - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1ставить питання про скасування вказаного рішення, посилаючись на те, що рішення прийняте із порушенням норм матеріального права. Так відмовляючи у задоволенні позову про стягнення суми суд безпідставно посилався на п.4.6 Положення "Про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств та організацій залізничного транспорту", яким передбачено, що після звільнення перерва у роботі повинна не перевищувати 12 місяців. Проте, суд неправильно застосував норму положення, оскільки до звільнення за скороченням штатів у 2002 році він отримував таку надбавку. Крім того, п.4.10 цього Положення передбачено, що виплата надбавки проводиться також при влаштуванні на роботу, яка дає право на отримання надбавки за вислугу років, пенсіонерів - залізничників, які до виходу на

2

пенсію були зайняті на роботах, які дають право на отримання цієї надбавки.

Перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду необхідно скасувати із наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що надбавка за вислугу років чинним законодавством не передбачена, а встановлена відомчим нормативним документом. Тому роз'яснювати та тлумачити норми цього Положення може Укрзалізниця. Оскільки рішенням комісії Укрзалізниці від 27.07.2006 року позивачу відмовлено в зарахуванні в стаж роботи, який дає право на отримання надбавки, колишнього стажу роботи на залізничному транспорті, то суд вважав, що немає підстав для задоволення позову.

Але із такими висновками суду щодо відмови у задоволенні позову погодитись не можна, оскільки вони зроблені без урахування обставин у справі та наявних доказів і з неправильним застосуванням порядку встановлення надбавки за вислугу років.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1із 09.05.1960 року працював безперервно на залізничному транспорті на різних посадах аж до 04.10.2002 року, коли був звільнений у зв'язку із скороченням штату працівників. На час звільнення позивач був пенсіонером. В період із 01.01.2001 року до часу звільнення адміністрація Укрзалізниці не заперечувала щодо надбавки і регулярно її нараховувала. 11.07.2005 року ОСОБА_1.3нову був прийнятий на роботу на посаду провідного інженера-технолога до Державного підприємства "Науково-конструкторске технологічне бюро колійного господарства "Укрзалізниці". Вказані обставини не заперечуються сторонами.

На час повторного влаштування на роботу у 2005 році позивач був пенсіонером. В період із 01.01.2001 року до часу звільнення адміністрація Укрзалізниці не заперечувала щодо надбавки і регулярно її нараховувала позивачу. Відповідно до п.4.10 Положення "Про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств та організацій залізничного транспорту" стаж роботи, що дає право на отримання надбавки за вислугу років, не переривається, але час перерви в цей стаж не включається у випадку коли при влаштуванні на роботу, яка дає право на отримання надбавки за вислугу років, пенсіонерів залізничників, які до виходу на пенсію були зайняті на роботах, які дають право на отримання цієї надбавки.

За таких обставин та вимог ст. 97, 115 КзПП України, Положення "Про порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам підприємств та організацій залізничного транспорту" є всі підстави для стягнення із відповідача надбавки за вислугу років в межах позовних вимог за період із липня 2005 року по серпень 2007 року в розмірі 10 056, 41 гривень, згідно довідки підприємства №44 від 15.05.2008 року (а.с. 74).

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України із відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 100, 56 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

Керуючись  ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2008 року скасувати.

Позов ОСОБА_1.3адовольнити.

Стягнути із Державного підприємства "Науково-конструкторске технологічне бюро колійного господарства "Укрзалізниці" (ідентифікаційний код №30268559 розрахунковий рахунок 26009050400739 в КБ "Приватбанк" МФО 305299) на користь ОСОБА_1 10 056 гривень надбавки за вислугу років.

Стягнути із Державного підприємства "Науково-конструкторске технологічне бюро колійного господарства "Укрзалізниці" на користь держави судовий збір у розмірі 100 гривень 56 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.