Постанова № 5083289, 28.11.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-4813/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

  28 листопада 2008 року                                 16 год. 20хв.                                     м. Рівне  

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання  Анікушин В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:   

позивача: представник – Чучалін В.І.

відповідача: представник  Прищепа О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» до  Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції   про визнання нечинним  податкового повідомлення –рішення  № 0002681750/0   від 03.04.2008року, суд,-

ВСТАНОВИВ:

       Позивач – Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» звернулося з позовом до  Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції   про визнання нечинним  податкового повідомлення –рішення  № 0002681750/0   від 03.04.2008року.

     В судовому засіданні  представник позивача названі позовні вимоги  підтримав та  надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначив, що позивач здійснючи виплату надбавок за роз’їзний характер роботи діяв відповідно до наданого йому податковим органом роз’яснення, відповідно до якого названі надбавки не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

      Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов.  В судовому засіданні представники відповідача просилв  відмовити позивачу в задоволенні  адміністративного позову та надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в запереченнях, а зокрема вказав, що надбавки, які виплачуються працівникам Позивача за роз’їзний характер роботи не оформлені як відрядження, а тому відповідно до ч. 3 п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» такі надбавки включаються до заробітної плати, та  є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб у складі  такої заробітної плати.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення  представників  сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що  адміністративний позов слід задоволити повністю.       

Суд виходив з такого.

03.04.2008року відповідачем винесено податкове  повідомлення –рішення  № 0002681750/0. З обумовленого рішення вбачається, що назване рішення винесене на підставі акту перевірки №84/23/26206532 від 27.03.2008року, за порушення п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст.6, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

       Відповідно до пояснень представників сторін спірне рішення винесено за неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 275,56 грн. внаслідок  застосування  соціальної пільги до доходів працівника позивача, який одночасно є самозайнятою особою –суб’єктом підприємницької діяльності та за неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб  в розмірі 1435,65 грн. при виплаті доходів працівникам позивача у вигляді надбавок за роз’їздний характер робіт без оподаткування.   За названі порушення  відповідачем  визначено  податкове зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб  в розмірі 1711,21грн. та штраф в розмірі  3146,86грн.

       В ході розгляду справи представник відповідача пояснив, що за наслідками перевірки філії «Рокитнійсьвий райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» було складено довідку  про результати виїздної планової перевірки від 27.03.2008року за № 84/23/26206532, що ж до акту  перевірки за №84/23/26206532 від 27.03.2008року  на який міститься покликання в спірному  податковому повідомленні –рішенні, то такий акт не складався.

            Згідно з п. 1.3. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005  р. N 327, зареєстрованим в Мін’юсті України 25.08.2005 р. за N 925/11205, з наступними змінами і доповненнями, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства — довідка. Акт  — це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

           Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

     Всупереч обумовленому, позивач не надав суду доказів, щодо складання за наслідками проведеної перевірки філії «Рокитнійсьвий райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор», яка є структурним підрозділом позивача акту перевірки №84/23/26206532 від 27.03.2008року (на підставі якого прийняте спірне  податкове  повідомлення-рішення) в якому висвітлені факти порушення позивачем (філією) податкового, валютного та іншого законодавства. Складання позивачем довідки про результати проведеної перевірки Рокинівської філії позивача  виходячи з приписів вищеназваного  Порядку оформлення результатів  перевірки свідчить лише про відсутність за перевіряємий період (01.07.2006року по 31.12.2007року) порушень податкового, валютного та іншого законодавства позивачем, а зокрема його Рокитнійською філією.

       А відтак, в розумінні п. 1.3. п. 1 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» довідка  про результати виїздної планової перевірки філії «Рокитнійсьвий райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» від 27.03.2008року за № 84/23/26206532 є носієм доказової інформації щодо відсутності   порушень  вимог податкового законодавства позивачем.

Поряд з обумовленим, відповідно до п. 1  Постанови КМ України  від 31 березня 1999 р. N 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер»  підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.  Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

 Позивачем  та головою об’єднаної  профспілкової організації працівників ДП «Рівненський облавтодор» в 2006році затверджено у складі додатку № 15 до колективного договору «Положення про порядок встановлення і виплати надбавки працівникам  позивача за роз’їздний характер робіт». Виплату такої надбавки передбачено  працівникам філій позивача зайнятих будівництвом, ремонтом, утриманням автомобільних доріг та дорожніх споруд, а також контролем їх якості на об’єктах віддалених від місця знаходження філій.  Надбавка за роз’їздний характер робіт нараховується  робітника та фахівцям, які виконують роботи на підставі табеля обліку часу знаходження в роїздах, який ведеться виконавцем робіт або майстром, що очолює дільницю. Працівникам апарату управління набдавка нараховується на підставі марштутних листів (розділ І, ІІІ названого Положення).  Витрати на виплату наваних надбавок відшкодовуються за рахунок коштів передбачених у вартості виконаних робіт згідно  методичних рекомендацій затверджених наказом Держбуду України від 05.06.2005року №106. 

 Обумовленні  надбавки встановлено у розмірі 6 грн. за один день. Вказані обставини підтверджуються поясненнями представника позивача, представника відповідача, листом від 07.02.2005року №8/275.

Надбавки, що виплачуються працівникам позивача, не перевищують граничних норм витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України у Постанові № 663 від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», про що свідчить відсутність будь-яких зауважень щодо правильності нарахування таких надбавок з боку Відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що надбавки за роз’їзний характер роботи виплачуються працівникам позивача правомірно та у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» та Постановою № 663 від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб  визначається  Законом України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» (далі по тексту постанови  іменовано- Закон №889).

 Відповідно до п. 2.1 ст.2. названого Закону платниками податку з доходів фізичних осіб  є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є  загальний місячний оподатковуваний дохід. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону №889). Під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (ч.3 п.п.1.1 ст. 1).

 Згідно п. 3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати  (затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713)  не належать до фонду оплати праці надбавки (за польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах не вище граничних норм витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що надбавки за роз’їзний характер роботи, що виплачуються працівникам позивача не включаються до фонду оплати праці, а тому не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Позиція відповідача про те, що надбавки за роз’їзний характер роботи повинні оподатковуватись податком з доходів фізичних осіб через те, що роз’їзди таких працівників не оформлені як відрядження, не може бути визнана судом правомірною з огляду на положення абз. 2 «Загальних положень» Iнструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, відповідно до якої службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

        Крім того, на підтвердження правомірності своєї позиції позивачем подано роз’яснення ДПА України від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116, яке надане на запит Державної служби автомобільних доріг України (органу, до сфери управління якого належить позивач), а також роз’яснення ДПА в Рівненській області  № 8403/31 -27 від 11.06.2004року. У вищеназваних роз’ясненнях викладається позиція податкового органу , згідно якої надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв’язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59, не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

         У пунктах г), д) пп. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

          Тому суд прийшов до висновку, що позивач правомірно дотримуючись роз’яснень ДПА України від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116 та від 08.06.2004 р. № 4528/6/17-3116 не включив надбавку за роз’їзний характер робіт, що виплачуються працівникам позивача до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

   Стосовно ж  неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в розмірі 275,56 грн .внаслідок  застосування  соціальної пільги до доходів працівника позивача, який одночасно є самозайнятою особою –суб’єктом підприємницької діяльності, то п.п.6.3.2 ст. 6 Закону №889 передбачає, що платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

    Згідно п. 4  «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги» затв. Постановою   КМ України від 26 грудня 2003 р. N 2035 пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем. Перелік документів, що подаються для застосування соціальної пільги визначено названим порядком. Серед вказаного переліку відсутній обов’язок  позивача щодо витребування від   працівника відомостей  про відсутність  реєстрації вказаної особи, як самозайнятої - суб’єкта підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідачем не оспорюються фактичні обставини, щодо подання  працівником позивача повного переліку документів визначеного Порядком надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільг,  затв. Постановою   КМ України від 26 грудня 2003 р. N 2035 для застосування соціальної пільги.

      Щож,  до застосування такої пільги до названого працівника, який є суб’єктом підприємницької діяльності, то подання таких відомостей  позивачу не передбачено діючим законодавством України, а відтак  позивач не міг знати, що працівник, який подав заяву про застосування соціальної пільги є суб’єктом підприємницької діяльності.

     Відповідно до п.п.6.3.5. п. 6.3 ст.6 Закону №889 працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком. Відповідач не надав суду доказів, що працівник позивача- самозайнята особа, до якої застосовано соціальну пільгу є пов'язаною особою. Судом також не встановлено  факту змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

      А відтак, за  обставин викладених вище, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення. 

Керуючись статтями 160-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.         Позов Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»  задоволити    повністю.

2.         Визнати нечинним  податкове повідомлення –рішення    № 0002681750/0   від 03.04.2008року.

3.         Присудити з Державного бюджету на користь Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»  судовий  збір в розмірі 3,40 грн.

4.         Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5.         Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Суддя                                                                                                       С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено   02.12.2008року.