Вирок № 50832044, 01.04.2011, Вишгородський районний суд Київської області

01.04.2011 Справа №1-26/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2011 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мухоїд Г.В.,

за участю прокурора Середенка М.М.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого начальником служби артилерійського озброєння технічної частини військової частини 3077, капітана, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, кімн. 16, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 з 27 лютого 2006 року перебуває на посаді начальника служби артилерійського озброєння технічної частини військової частини 3077, що дислокується в смт. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, та проходить військову службу у військовому званні «капітан», тобто являється військовою службовою особою.

Також у військовій частині 3077 на посаді начальника екіпажу радіорелейної станції Р-409 МА відділення каналоутворення мобільного центру звязку вузла звязку позаміських пунктів управління вказаної військової частини проходив строкову військову службу молодший сержант ОСОБА_3

У відповідності до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 50, 58, 59, 82, 83, 84, 93 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_2, як військова службова особа, повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, поважати честь і гідність кожної людини, піклуватись про підлеглих, знати їхні потреби, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, стримуватись від вчинення протиправних дій та стримувати від вчинення таких дій інших військовослужбовців.

За своїм військовим званням ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. ст. 29-32 Статуту внутрішньої служби України Збройних Сил України, є начальником длясержантів, прапорщиків і мічманів однієї з ними військової частини і старшин, рядових і матросів, утому числі і для молодшого сержанта ОСОБА_4

Разом з тим, ОСОБА_2, являючись військовою службовою особою і достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентували його діяльність, допустив їх порушення, застосував насильство щодо підлеглого за наступних обставин.

Так, наказом командира військової частини 3077 від 30 квітня 2010 року № 86 ОСОБА_2 призначений з 1 на 2 травня 2010 року у добовий наряд оперативним черговим вказаної військової частини. У звязку з цим на ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. ст. 29, 30, 31, 32, 295, 296, 297, 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, додатково покладено організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обовязки щодо підтримання внутрішнього порядку у військовій частині, забезпечення належного несення служби добовим нарядом, тощо.

Несучи військову службу оперативним черговим по військовій частині 3077 та являючись у звязку з цим військовою службовою особою як за військовим званням так і у звязку з виконанням обовязків у наряді, ОСОБА_2 приблизно о 2 год. 40 хв. 2 травня 2010 року у розташуванні казарми відділення каналоутворення мобільного центру звязку вузла звязку позаміських пунктів управління військової частини 3077, будучи незадоволеним тим, що молодший сержант ОСОБА_3 як черговий по підрозділу, тобто як його підлеглий як за військовим званням, так і у звязку з виконання обовязків у наряді, відпочиває у невстановлений час та не забезпечив дотримання належного порядку у підрозділі, у порушення вищевказаних вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимог Дисциплінарного статут Збройних Сил України, перевищив надану йому владу та службові повноваження, що виразилося в умисному застосуванні насильства щодо підлеглого молодшого сержанта ОСОБА_3

Так, ОСОБА_2 схопив ОСОБА_3правою рукою за шию і здавив її, в результаті чого останній відчув фізичний біль.

У подальшому ОСОБА_2, продовжуючи свої протиправні дії та тримаючи ОСОБА_3 правою рукою за шию, силоміць відвів останнього до побутової кімнати вказаного підрозділу, де умисно завдав останньому два удари лівою рукою в живіт та один удар правою рукою в ліве вухо, від якого останній відчув різкий фізичний біль та впав на підлогу.

Вказаними діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 фізичного болю та спричинив тілесні ушкодження у виді травми лівого вуха у формі розриву (перфорації) барабанної перетинки, що відноситься до категорії тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості, як таке, що потягнуло за собою тривалий розлад здоровя.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 своєї вини не визнав і ствердив, що з 1 на 2 травня 2010 року заступив в добовий наряд оперативним черговим військової частини 3077, а молодший сержант ОСОБА_3 в добовий наряд черговим по вузлу. Під час підготовки та заступання в наряд він мав зауваження до ОСОБА_3, оскільки останній слабо знав обовязки по несенню служби в наряді.

Після 2 год. 2 травня 2010 року ОСОБА_2 вийшов з приміщення чергової роти та виявив відсутність чергового ОСОБА_3 Днювальний по вузлу ОСОБА_5 не зміг пояснити відсутність останнього та по команді ОСОБА_3 не зявився. Через деякий час він знайшов ОСОБА_3 в спальному приміщенні біля ліжка, зрозумівши, що останній спав в порушення обовязків чергового по вузлу. В подальшому вони вдвох направилися до побутової кімнати, де він розяснював обовязки по несенню служби та сварив за виявлені недоліки, а також наказав ОСОБА_3 навести порядок у побутовій кімнаті.

Близько 7 год. ОСОБА_2 ліг відпочивати, а о 17 год. 30 хв. здав наряд та поїхав додому. Ствердив, що робив зауваження допустимим тоном, фізичного та морального насильства до потерпілого не застосовував, завдання ударів заперечив. Про обставини несення чергування доповів командиру частини, відмітку про допущенні потерпілим порушення при виконанні обовязків чергового по вузлу звязку позаміських пунктів до книги прийняття та здавання чергування в/ч 3077 не вніс. З яких причин у потерпілого боліло вухо йому не відомо.

У той же час вина підсудного підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні ствердив, що 1 травня 2010 року він заступив черговим вузлу звязку позаміських пунктів управління в/ч 3077. Наполіг на тому, що знав свої обовязки на достатньому рівні, в іншому випадку його б не допустили до чергування. Під час чергування погано себе почував про, що доповів капітану ОСОБА_2, а близько 1 год. 40 хв. без його дозволу приліг на ліжко. В подальшому ОСОБА_2 обурений і розлючений його діями правою рукою здавив йому шию та силоміць відвів до побутової кімнати, в звязку з чим він відчув фізичний біль. У цій кімнаті ОСОБА_2 завдав йому два удари рукою в живіт та в ліве вухо, від яких він упав. В подальшому капітан ОСОБА_2 вийшов з побутової кімнати, а коли повернувся повторив претензії з приводу порушення порядку несення служби у добовому наряді. Від завданого ОСОБА_2 удару в нього боліло ліве вухо й знизився слух.

Зранку 2 травня 2010 року скаржився на болі у вусі, в звязку з чим у супроводі майора ОСОБА_6 їздив на медичну консультацію до ЛОР інституту.

3 травня по 2010 року по телефону розповів своєму батькові ОСОБА_7 про обставини побиття. Після відвідування в супроводі старшого лейтенанта м/с ОСОБА_8 і батька ЛОР інституту, 5 травня 2010 року був госпіталізований до шпиталю, де стаціонарно лікувався до 26 травня 2010 року.

Крім того потерпілий заперечив можливість отримання травми вуха в інший спосіб крім побиття його ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_9 начальник групи виховної роботи у військовій частини 3077, суду показав, що проводив службове розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_3 За наслідками проведеного розслідування складено висновок щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України.

Свідок ствердив, що в ході службового розслідування в шпиталі опитано потерпілого, який повідомив про застування насильства з боку капітана ОСОБА_2, що завдав йому удари і заподіяв травму вуха, через порушення правил несення служби. Про дані обставини було відомо також і днювальному ОСОБА_5 Зазначив, що в разі виявлення порушень порядку несення служби у добовому наряді ОСОБА_2 повинен був розбудити солдата шляхом видачі наказу та в подальшому доповісти командиру частини, а також зафіксувати цей випадок в книзі прийняття та здавання чергування.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що в 2008 2010 роках проходив строкову військову службу у військовій частині 3077. 1 травня 2010 року заступив у добовий наряд днювальним. Близько 2 год. 30 хв. 2 травня 2010 року капітан ОСОБА_2, будучи черговим по військовій частині, розшукував молодшого сержанта ОСОБА_3 Після того, як потерпілий зявився, капітан ОСОБА_2 схопив його рукою за шию і повів до вбиральні. Згодом він почув, як ОСОБА_2 кричав на ОСОБА_3 та почув звук удару по тілу людини і звук падіння. Після того як ОСОБА_3 вийшов з кімнати, останній повідомив йому про завдання ударів ОСОБА_2. Вухо у ОСОБА_3 було почервоніле. Наполіг на тому, що капітан ОСОБА_2 застосував до потерпілого фізичну силу.

Свідок ОСОБА_10 санінструктор роти ЦБ та МТЗ військової частини 3077, в судовому засіданні ствердила, що 2 травня 2010 року заступила черговим фельдшером. Того ж дня вечері до неї звернувся ОСОБА_3 і повідомив, що в нього болить вухо. Після чого вона надала першу медичну допомогу закапала вухо та поміряла температуру. Оглядала потерпілого візуально та запропонувала звернутися до лікарні.

Свідок ОСОБА_11 командир взводу бойового забезпечення військової частини 3077, в судовому засіданні ствердив, що вночі випадково проходив біля спортивного майданчика та у вікні побутової кімнати бачив потерпілого з підсудним. Останні стояли та розмовляли. Капітан ОСОБА_2 щось показував потерпілому в кімнаті. Застосування насильства з боку ОСОБА_2 не бачив. Скільки часу підсудний та потерпілий знаходилися в побутовій кімнаті повідомити не зміг.

Свідок ОСОБА_6 заступник начальника військової частини 3077, в судовому засіданні і на досудовому слідстві показав, що 2 травня 2010 року ОСОБА_2 в усній формі повідомив йому про те, що ОСОБА_3 під час чергування спав. Рапорт ОСОБА_2 не подавав. Після цього він викликав ОСОБА_3 для надання пояснень відносно його відпочинку під час чергування, на що той повідомив, що погано себе почував. Також потерпілий скаржився на біль у вусі й погіршення слуху, про спосіб травмування нічого не повідомив. В цьому звязку він з ним поїхав до ЛОР інституту в м. Києві, де у потерпілого виявили перфорацію барабанної перетинки. Після вихідних ОСОБА_4 повідомив, що його вдарив у вухо капітан ОСОБА_2 Свої показання дані на досудовому слідстві підтримав повністю.

Свідок ОСОБА_12 начальник медичної служби медичного пункту військової частини 3077, в судовому засіданні і на досудовому слідстві ствердив, що 5 травня 2010 року до нього за медичною допомогою звернувся ОСОБА_3 в звязку з проблемами з вухом. Потерпілий пояснив, що його вдарив у вухо капітан ОСОБА_2 За усним наказом командира ОСОБА_13 він разом з потерпілим та його батьком звернулися за консультацією до цивільного медичного закладу (ЛОР інституту в м. Києві по вул. Зоологічній). При огляді встановлено попередній діагноз перфорація барабанної перетинки лівого вуха післятравматичного характеру внаслідок механічного впливу. У звязку з цим було прийнято рішення про госпіталізацію потерпілого. Попередній діагноз підтверджено при госпіталізації. Зі слів лікаря в інституті стало відомо, що загоювання може тривати від 1 до 2 місяців, або ушкодження може зовсім не загоїтися.

Про зазначене доповів командиру частини в формі рапорту.

Свідок ОСОБА_14 старший офіцер групи бойової та спеціальної підготовки військової частини 3077, в судовому засідання показав, що в ніч на 2 травня 2010 року стояв в наряді з ОСОБА_2 У ночі прокидався і з приміщення чергового військової частини через відчинені двері протягом 2 сек. бачив, як останній разом із ОСОБА_3 проходили по коридору. ОСОБА_2 йшов зліва й правою рукою тримав за плечі ОСОБА_3 і щось йому розповідав. Застосування насильства з боку капітана ОСОБА_2 до потерпілого не бачив. Обставини отримання потерпілим травми вуха йому не відомі.

Свідок ОСОБА_7 батько потерпілого, в судовому засіданні ствердив, що 3 травня 2010 року з телефонної розмови із сином дізнався про завдання синові ударів капітаном ОСОБА_2, внаслідок яких його сину заподіяно травму вуха. 5 травня 2010 року разом із сином їздили на огляд до ЛОР інституту, де виявлено травму барабанної перетинки. Внаслідок отриманої травми син лікувався в шпиталі.

З оголошених показань свідка ОСОБА_13 командира військової частини 3077, вбачається, що 5 травня 2010 року після телефонної розмови з батьком молодшого сержанта ОСОБА_3 ОСОБА_7, дізнався про отримання потерпілим травми лівого вуха.

В цьому звязку він надав розпорядження своєму заступнику з виховної роботи підполковнику ОСОБА_15 на проведення розслідування по даному факту. Проведення розслідування доручено майору ОСОБА_9 Крім того, він, доручив підполковнику ОСОБА_15 провести медичний огляд молодшого сержанта ОСОБА_3 для вирішення питання про його стан здоров'я і необхідність направлення на стаціонарне лікування.

Того ж дня він зустрівся з батьком молодшого сержанта ОСОБА_3 і зі слів останнього йому стало відомо про завдання ударів потерпілому капітаном ОСОБА_2

Тоді ж 5 травня 2010 року за його усним наказом начальник медичної служби військової частини 3077 старший лейтенант медичної служби ОСОБА_12 разом з молодшим сержантом ОСОБА_3 направилися до цивільного медичного закладу для медичного огляду даного військовослужбовця за допомогою спеціального обладнання. Після чого він дізнався, що у ОСОБА_3 мала місце перфорація (розрив) барабанної перетинки лівого вуха. Тоді ОСОБА_12 як медик порадив направити ОСОБА_3 до Центрального госпіталю МВС України, де останній перебував на стаціонарному лікуванні в ЛОР відділенні.

За наслідками службового розслідування встановлено, що 2 травня 2010 року приблизно о 2 год. 30-40 хвилин капітан ОСОБА_2 у приміщенні казарми військової частини 3077, застосував до молодшого сержанта ОСОБА_3 фізичне насильство.

Причиною застосування фізичного насильства з боку капітана ОСОБА_2 до молодшого сержанта ОСОБА_3 стало те, що останній, будучи черговим по підрозділу, відпочивав у невстановлений час і не забезпечив належного порядку у підрозділі.

8 травня 2010 року за цим фактом ним порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 424 КК України ( т. 1, а. с. 31-33, 53-54; т. 2, а. с.123-130).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 85 від 21 травня 2010 року у ОСОБА_3 виявлено травму лівого вуха у формі розриву (перфорації) барабанної перетинки. Вищевказане ушкодження утворилось в результаті ударної дії тупого предмета в область лівого вуха з наступним різким підвищенням тиску повітря в лівому слуховому проході, про що свідчить його характер.

Заподіяне ОСОБА_3 ушкодження відноситься до категорії тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, як таке, що потягнуло за собою тривалий розлад здоров'я.

Травма лівого вуха у ОСОБА_3 могла виникнути за обставин, вказаних у постанові про призначення експертизи (тобто за обставин, викладених ОСОБА_3О.), зокрема в результаті завдання удару в область лівого вуха. (т. 1, а. с. 135-138).

З оголошених показань експерта ОСОБА_16 лікаря судово-медичної експертизи відділу судово-медичної експертизи Центру судових експертиз МО України, вбачається, що під час проведення судово-медичної експертизи встановлено, що час заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень названий ним самим приблизно о 2 год. 40 хв. 2 травня 2010 року. Враховуючи характер заподіяного тілесного ушкодження, зазначене відповідає часу, коли вказане ушкодження могло бути заподіяне.

Враховуючи дані отоскопії, проведеної ОСОБА_3 5 травня 2010 року, розрив (перфорація) барабанної перетинки лівого вуха є свіжим, тобто таким, що міг утворитися не більше як за тиждень до проведення ОСОБА_3 отоскопії.

Висновок про наявність у потерпілого тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості зроблено відповідно до вимог п. 2.2.1 в Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, на підставі наявності в нього тривалого розладу здоров'я, тобто такого розладу, який триває понад 3 тижні (наявності ушкодження у виді перфорації барабанного перетинки зліва та зниження слуху лівого вуха). Оглядом від 21 травня 2010 року в потерпілого встановлено незагоювану перфорацію барабанної перетинки і зниження слуху лівого вуха до 0,5 м. на шепітну мову. Тобто оглядом на 19 добу виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження не могли загоїтися за дві доби (т. 2, а. с. 84-89).

При цьому згідно даних історії хвороби № 4528 /332 ОСОБА_3, останній госпіталізований 5 травня 2010 року і виписаний 26 травня 2010 року, після того як у нього не виявлено перфорації барабанної перетинки (а.с. 29 історії хвороби).

У той же час по справі встановлено, що ушкодження потерпілому заподіяно 2 травня 2010 року.

З цих підстав суд погоджується з даними згаданого висновку судово-медичної експертизи і вважає, що ступінь середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого встановлено вірно, виходячи з тривалості розладу здоровя і це узгоджується з іншими дослідженими по справі доказами.

По справі встановлено, що службове становища ОСОБА_2 при виконанні обовязків оперативного чергового військової частини 3077 підтверджені результатами огляду документів інструкції оперативного чергового військової частини 3077 та його помічника, яка діяла на 1півріччя 2010 року.

Вказана інструкція визначає коло питань, за які відповідають оперативний черговий вказаної військової частини та його помічник, а також їх обовязки.

Зокрема, оперативний черговий військової частини 3077 відповідає за підтримання внутрішнього порядку в частині, за несення служби добовим нарядом.

Виходячи з аналізу вказаних функціональних обовязків оперативного чергового військової частини 3077, останній на час виконання вказаних обовязків являється військовою службовою особою, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків (т 2, а. с. 131-132).

Відтак капітан ОСОБА_2 являвся для ОСОБА_3 начальником не тільки за військовим званням, а і у звязку з виконанням обовязків оперативного чергового частини на час виконання ОСОБА_3 обовязків чергового вузла звязку позаміських пунктів управління військової частини 3077 у добовому наряді.

Крім того згідно даних відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_14 від 28 лютого 2011 року вбачається, що свідок ОСОБА_14 через дверний отвір не міг бачити як конкретно капітан ОСОБА_2 поклав свою руку на потерпілого ОСОБА_7 і його твердження про не застосування в той момент підсудним насильства щодо потерпілого є субєктивними, що сукупності досліджених у справі доказів не відповідає.

При цьому суд зважає на те, що свідок ОСОБА_5, який знаходився на тумбочці днювального, мав більшу оглядовість і бачив більш чітко дії капітана ОСОБА_2 щодо застування насильства до потерпілого.

У той же час у справі відсутні будь-які дані про отримання потерпілим травми вуха в спосіб не пов'язаний із застосуванням насильства з боку ОСОБА_2

Крім того вина підсудного підтверджується матеріалами службового розслідування по факту травмування молодшого сержанта ОСОБА_3 2 травня 2010року, висновки й зібрані матеріали якого узгоджуються та відповідають сукупності інших зібраних у справі доказів.

З даних книги прийняття та здавання чергування військової частини 3077 вбачається, що з 1 на 2 травня 2010 року черговим по підрозділу заступив молодший сержант ОСОБА_3, днювальними старший солдат ОСОБА_5 та солдати ОСОБА_17 і ОСОБА_18

Відповідно до графіку несення служби, у період з 2 по 4 годину 2 травня 2010 року службу несли молодший сержант ОСОБА_3 та старший солдат ОСОБА_5

Крім того у книзі мається відмітка про перевірку о 3 год. 10 хв. 2 травня 2010 року порядку несення служби нарядом оперативним черговим військової частини 3077 капітаном ОСОБА_2 Згідно вказаної відмітки, служба у наряді організована відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України. Будь-які дані про порушення порядку ведення служби в цій книзі відсутні (т. 1, а. с. 168-173).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки події від 15 травня 2010 року потерпілий, детально відтворив місце і спосіб завдання йому ударів підсудним (т.1 а.с. 110 114).

Згідно даних протоколу відтворення обстановки та обставин події від 14 травня 2010 року свідок ОСОБА_5 детально показав, як підсудний ОСОБА_2 із застосуванням сили тримав за шию потерпілого ОСОБА_7 та завів останнього до побутової кімнати. (т. 1 а.с. 99 102).

Відповідно до протоколу відтворення обстановки та обставин події від 9 червня 2010 року ОСОБА_2 детально показав куди і як він рухався разом із ОСОБА_7, що частково узгоджується з іншими дослідженими по справі доказами (т. 2 а.с. 45 1).

Що стосується тверджень свідка ОСОБА_11 стосовно того, що він не бачив застосування насильства до потерпілого з боку підсудного, то суд вважає їх субєктивними, які сукупності досліджених у справі доказів не відповідають.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 ствердив, що з побаченого не зміг зробити висновок про виникнення конфлікту між капітаном ОСОБА_2 та молодшим сержантом ОСОБА_3, хоча такий конфлікт відбувся, чого сам підсудний не заперечував.

За таких обставин твердження підсудного про інші обставини події, який наполягав на тому, що насильства до потерпілого не застосовував, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли й повністю спростовані сукупністю досліджених у справі доказів, які узгоджуються між особою і відповідають один одному

З огляду на зазначене, суд вважає, що підсудний при виявленні факту не дотримання порядку несення служби потерпілим порушив вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і перевищив владу й надані йому повноваження.

Таким чином суд визнає доведеною вину підсудного ОСОБА_2 у вчиненні перевищення військовою службовою особою влади та службових повноважень, що виразилося у застосуванні насильства щодо підлеглого і кваліфікує дії підсудного за ч. 2 ст. 424 КК України.

Вирішуючи питання про покарання ОСОБА_2, суд ураховує конкретні обставини справи, дані про особу підсудного, який несудимий, має позитивну службову характеристику, проходить військову службу на посаді начальника служби артилерійського озброєння технічної частини військової 3077 і вчинив умисний тяжкий злочин пов'язаний з обійманням цієї посади.

Обставин, які б обтяжували чи помякшували покарання підсудного, відповідно до статей 66 і 67 КК України в справі не встановлено.

З огляду на зазначене суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання передбачене санкцією ч. 2 ст. 424 КК України у виді позбавлення волі, а його виправлення можливим без ізоляції від суспільства на підставі ст. 75 КК України.

З урахуванням характеру вчиненого злочину на підставі ст. 55 КК України суд визнає за неможливе збереження за підсудним права обіймати посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих обовязків.

Відповідно до вимог ст. 54 КК України в звязку із вчиненням тяжкого злочину ОСОБА_2 слід також позбавити військового звання «капітан».

Позов військового прокурора про відшкодування на користь Центрального госпіталю МВС України коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, підлягає задоволенню на заявлену суму відповідно до ст. 931 КПК України й на підставі ст. 1206 ЦК України, виходячи з документально підтвердженої вартості такого лікування (т. 2 а.с. 140-142).

Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоровя, суд виходить з наданих письмових доказів про завдані збитки, повязані з необхідністю придбання ліків.

По справі документально підтверджено витрати потерпілого в цій частині на суму 934грн. 06 коп., що підлягають стягненню з підсудного згідно ст. 1195 ЦК України.

Підстави для відшкодування підсудним інших матеріальних збитків заподіяних потерпілому в позові не обґрунтовані й в судовому засіданні не доведені.

Що стосується грошового розміру заподіяної потерпілому моральної шкоди то, з огляду на перенесену потерпілим глибину душевних страждань, що повязані із заподіянням тілесного ушкодження, ступінь їх негативних наслідків, вимушені зміни в життєвих планах і стосунках, а також з огляду на засади розумності і справедливості, враховуючи ступінь вини і матеріальний стан підсудного, суд визнає доведеним частково від заявленої суми.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323 і 324 КПК України,

ЗАСУДИВ:

визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України і за цим законом призначити йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням ОСОБА_2 згідно ст. 55 КК України права обіймати посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих обовязків строком на 2 (два) роки та з позбавленням згідно ст. 54 КК України військового звання «капітан».

На підставі статі 75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає обовязки, передбачені пунктами 2 і 3 ст.76КК України, зокрема, повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, а також не виїде за межі України на постійне місце проживання без дозволу таких органів.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на командування військової частини 3077, а в разі звільнення ОСОБА_2 з військової служби на орган кримінальної виконавчої системи за місцем його проживання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 934 грн. 06 коп. та 10000грн. відповідно, а всього 10934 грн. 06 коп.

Цивільний позов військового прокурора Дарницького гарнізону задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави в особі Центрального госпіталю МВС України (р/р 31259272210605 в ГУДКУ у м. Києві МФО 821019 ЄДРПОУ 08735882) витрати на лікування потерпілого в розмірі 1571 грн. 46 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя