Ухвала суду № 50815820, 16.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1412/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Луньова Т.М. Провадження № 22-ц/773/1107/15 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

при секретарі Концевич Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі») банк про стягнення коштів за договором банківського вкладу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 03 червня 2015 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ПАТ «ВіЕйБі» банк на користь ОСОБА_1 банківський вклад за договором банківського вкладу (депозити) «Новорічний подарунок» №709515/2013 від 26.12.2013 року в розмірі 70093 грн. 40 коп. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ВіЕйБі» банк просить скасувати дане рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Судом встановлено, що 26 грудня 2013 року між ПАТ «ВіЕйБі» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Новорічний подарунок VIP» № 709515/2013 в сумі 250 000 гривень строком до 26 січня 2015 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору Банк відкриває на ім'я Вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» НОМЕР_1. На цей рахунок банк перераховує проценти за збереження Вкладу та може бути перерахований Вклад по закінченню строку його дії (а. с. 4).

Листом від 30.01.2015 року ПАТ «ВіЕйБі» повідомило ОСОБА_1 про те, що у банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21.11.2014 року по 20.02.2015 року. Банк інформував, що протягом дії тимчасової адміністрації вкладники ПАТ «ВіЕйБі» - фізичні особи, можуть отримати свої кошти за договором банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився. Виплати за зазначеними договорами здійснюються в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, але не більше ніж 200 тисяч гривень.

Відповідно до платіжних доручень (а. с. 7) 24.02.2015 року ОСОБА_1 виплачено 199906 грн. 59 коп., а 06.02.2015 року - 93 грн. 41 коп.

Таким чином ПАТ «ВіЕйБі» залишились не виконаними зобов'язання за договором банківського вкладу перед ОСОБА_1 в сумі 70093 грн. 41 коп. Дана обставина жодною із сторін не заперечувалась та не спростовувалась.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Кошти з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача, який має виключне право розпорядження ними, а банк, в свою чергу, у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Відмова банку у виплаті коштів позивачу є необґрунтованою.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 цього Кодексу).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

За правилами ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

З матеріалів справи вбачається та це не оспорюється сторонами, що зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу «Новорічний подарунок VIP» № 709515/2013 сума вкладу позивача була перерахована відповідачем депозитний рахунок вкладника. Частину коштів позивач отримав. Кошти, які залишилися на рахунку, в сумі 70093 грн. 41 коп. позивач не має реальної можливості отримати та розпорядитися ними.

Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем договірних зобов'язань та вимог наведених вище норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги про повернення банківського вкладу є обґрунтованими, що правильно констатував суд першої інстанції.

Твердження відповідача про те, що банк виконав своє грошове зобов'язання, перерахувавши суму вкладу на поточний банківський рахунок вкладника, є помилковим.

Апелянт обґрунтовано вказує про те, що з моменту перерахування коштів вкладника на його рахунок вони переходять у власність отримувача, а банк не є набувачем цих коштів. Однак, обмеживши можливості позивача щодо розпорядження належними йому коштами на рахунку, відповідач тим самим порушив умови договору банківського рахунка та встановлені законом права вкладника.

За змістом ст. ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки).

У випадку перерахування коштів на банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-140цс13.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовані норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки з 03 березня 2015 року була розпочата процедура виведення ПАТ «ВіЕйБі» банк з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 63 розпочато з 20 березня 2015 року процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі» шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (а. с. 401).

За змістом наведеної вище ст. 1074 ЦК України випадки обмеження прав клієнтів щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках, можуть бути передбачені у спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року (з наступними змінами та доповненнями), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини, тобто у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми вказаного вище закону є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 вказаного Закону обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунка вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Позивач звернувся до відповідача про повернення банківського вкладу за договором «Новорічний подарунок VIP» № 709515/2013 12 січня 2015 року, а введення тимчасової адміністрації відбулося з 20 березня 2015 року, тобто строк виконання зобов'язань за договором банківського вкладу сторін закінчився ще до початку введення у банку тимчасової адміністрації.

Доводи апелянта щодо безпідставності стягнення коштів з банку під час дії тимчасової адміністрації не заслуговують на увагу, оскільки запровадження тимчасової адміністрації у банку не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, так як Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не скасовує право на звернення до суду за захистом порушеного права, а лише визначає умови і порядок захисту прав вкладників-фізичних осіб у зв'язку із здійсненням тимчасової адміністрації банку.

За змістом ст. ст. 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Главою 50 ЦК України встановлені підстави припинення зобов'язання, зокрема: виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання, смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи, а також на інших підставах, встановлених договором або законом.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Отже законодавством визначено спеціальний позасудовий порядок припинення зобов'язань банку перед вкладниками за умови відшкодування їм коштів за вкладами державою в особі Фонду, однак встановлена цим Законом гарантія обмежена в сумі, а жодними іншими нормативно-правовими актами не забезпечуються права вкладників на видачу тієї суми належних їм грошей, що перевищує виплачену Фондом.

Разом з тим, не існує й такого закону, який би передбачав наслідком запровадження тимчасової адміністрації безпосереднє та в повному обсязі звільнення банку від виконання своїх зобов'язань у договірних відносинах із вкладниками, а ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає лише черговість та порядок задоволення вимог до банку (спрямування уповноваженою особою Фонду коштів), де вказується, що вимоги вкладників фізичних осіб у частині, яка перевищує суму, виплачену Фондом, віднесені до четвертої черги кредиторів та можуть бути задоволені за кошти, які одержить уповноважена особа в результаті ліквідації та реалізації майна банку, і це означає, що ні сам Фонд в особі держави, ні банк в добровільному порядку повернення вкладнику решти коштів не гарантують, інакше кажучи, відсутні реальні засоби захисту, окрім судового, які б насправді забезпечили реалізацію та здійснення такого права особи, що відповідно порушує право на ефективний захист згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під час тимчасової адміністрації вищенаведені положення законодавства дозволяють банку не здійснювати моментального задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, як це визначає ст. 1075 ЦК України у спірних правовідносинах, що вказує на відсутність в особи можливості негайно та протягом деякого часу скористатися належними їй коштами, однак не може підтверджувати втрату права на них взагалі, тому за наявності фактів існування зобов'язання між сторонами, порушеного права вкладника на безперешкодне розпорядження грошима та причетності до такого порушення банку, який не видає йому залишок коштів на рахунку, а також ст. 3 ЦПК України і ст. 15 ЦК України, виключається відмова судом у його захисті.

Однак не можна вважати відмовою у праві на захист цивільного права особи наявність узгодженого Законом та встановленого державою порядку, який стосується забезпечення відшкодування вкладникам Фондом замість банків суми коштів за вкладами, граничний розмір яких не може бути вище ніж 200 000 грн., при цьому вирішення спірних питань з приводу гарантованих Фондом коштів вкладників у межах суми відшкодування здійснюється в порядку, передбаченому ст. 54 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Хоча наявність тимчасової адміністрації банку-боржника не дозволить примусово стягнути кошти з нього безпосередньо, проте не виключає можливості задоволення вкладником своїх вимог, в тому числі й за рахунок проведення взаємозаліку та отримання у власність заставного майна, підписання поруки, списання коштів з рахунка вкладника на погашення кредиту, отримання права вимоги до позичальника, чи інших визначених законодавством дій, які має право вчиняти від імені неплатоспроможного банку уповноважена особа Фонду, не чекаючи обов'язково при цьому четвертої черги (виключно за рахунок коштів, які можуть бути одержані в результаті ліквідації та реалізації майна цього банку), в зв'язку із чим наявність судового рішення про стягнення з банку частини неповернутої Фондом суми коштів за договором банківського рахунка, повинна забезпечити гарантії цивільних прав та обов'язків сторін, а також право особи на справедливий судовий розгляд, визначене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, доводи апеляційної скарги по суті спору спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної Марини Анатоліївни відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: