Постанова № 5081331, 29.01.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-4251/08/1770

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И         

29 січня 2009 року     17  год. 45  хв.            м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:   

позивача: керівник Дмиш Л.М., представник Лавренчук Т.В.

відповідачів: представники Бухта Н.А., Сидорчук М.А., Войно С.І., Гнатишин К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д.-Кар» до Державної податкової інспекції у м. Рівне (відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області (відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування податку на додану вартість в сумі 754 000 грн.,- 

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування податку на додану вартість в сумі 754 000 грн. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Пояснили суду, що за підсумками кожного податкового періоду (вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень, квітень, травень 2008 року) позивачем було подано до податкового органу (ДПІ у м. Рівне) податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки суми бюджетного відшкодування ПДВ (додаток №3 до декларацій) та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. У рядку 25 та 25.1. наведених декларацій та у відповідних заявах про повернення сум бюджетного відшкодування Позивачем було зазначено, що бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок ТОВ «Л.Д.-Кар» підлягають наступні суми податку на додану вартість: 54000грн. за вересень 2007р., 90000грн. за жовтень 2007р., 99000грн. за листопад 2007р., 99000грн. за грудень 2007р., 99000грн. за січень 2008р., 25000грн. за лютий 2008р., 99000грн. за березень 2008р., 90000грн. за квітень 2008р., 99000грн. за травень 2008р. в загальному, відшкодуванню на поточний рахунок ТОВ «Л.Д.-Кар» за вказаними податковими деклараціями підлягає 754000,00грн.

Відповідно до підпунктів 7.7.5 та 7.7.6. пункту 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Всупереч Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого Наказом державної податкової адміністрації України та Держказначейства України №209/72 від 02.07.1997р., податковим органом (Відповідачем 1) жодного разу не було проведено камеральних перевірок та відповідно не було надано висновків про відшкодування податку на додану вартість Відповідачу 2, через що Позивача було неправомірно позбавлено права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Чинне законодавство, а саме пп. 7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначає, що за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Тому, на думку позивача, в порушення пп. 7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Відповідач 1 не провів в установлений чинним законодавством України строк перевірки заявлених позивачем даних в деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2007 року – травень 2008 року і відповідно ДПІ у м. Рівне не було надано органу державного казначейства жодного висновку із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету платнику податків за вказані періоди.

Далі представники позивача зазначили, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість передбачено п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає, що сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При від’ємному значенні такої суми, платник податків має право прийняти рішення про повернення бюджетного відшкодування, про що подає відповідному органу податкову декларацію та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування, розраховану згідно з пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».  Відповідно до п.2.1. «Порядку відшкодування податку на додану вартість», якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, то така сума підлягає (як надміру сплачена) відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Таким чином, позивач вважає, що платник податків, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв відповідне рішення про повернення суми бюджетною відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, що відображається у податковій декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.  Позивачем у встановленому чинним законодавством України порядку було подано для Відповідача 1 відповідні декларації з ПДВ, розрахунки сум бюджетного відшкодування ПДВ (додаток №3 до декларації), заяви про повернення сум бюджетного відшкодування з ПДВ, а також копії всіх вантажно-митних декларацій, копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а також копії платіжних документів про сплату сум ПДВ. Всі зазначені документи підтверджують, що різниця між сумою податкового зобов’язання кожного відповідного звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду має від’ємне значення і що сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Л.Д.-Кар» з бюджету за період з вересня 2007 року по травень 2008 року становить 754000,00грн. Однак, в порушення пп.7.7.5, пп.7.7.6 та пп.7.7.10 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Відповідачами не проведено відшкодування ТОВ «Л.Д.-Кар» заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Не сплачена в обумовлені строки сума бюджетного відшкодування ПДВ вважається бюджетною заборгованістю (пп.7.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.6.1. «Порядку відшкодування податку на додану вартість»).

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Рівне по не проведенню в установлений Законом України «Про податок на додану вартість» строк документальних невиїзних (камеральних) перевірок заявлених Позивачем в кожній з податкових декларацій даних, а саме: за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року та травень 2008 року. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Рівне по ненаданню в установлений строк Головному управлінню Державного казначейства України у Рівненській області, а саме: Управлінню Державного казначейства України у місті Рівне, висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету для ТОВ «Л.Д.-Кар» на розрахунковий рахунок за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року та травень 2008 року. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д. Кар» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 754000,00грн. (сімсот п’ятдесят чотири тисячі гривень), з якої 54000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007р., 90000грн. бюджетне відшкодування з податку на подану вартість за жовтень 2007р., 99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007р., 99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007р.,  99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008р., 25000грн бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008р.,  99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008р., 90000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008р. 99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008р., шляхом перерахування вказаних сум з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ТОВ «Л.Д.-Кар» №2600701002456 в ВАТ «Кредобанк» в м. Рівне, МФО 333670. Стягнути з Державного бюджету на користь Позивача здійснені ним судові витрати в розмірі 1700грн.

Відповідач 1 – ДПІ у м. Рівне - позов не визнав. Представники відповідача пояснили суду, що ДПІ у м. Рівне було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Л.Д.-Кар» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року. За результатами перевірки було видано податкове повідомлення-рішення №0001332342/0/23-121  від 16.05.08 р., згідно якого товариству було визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 637275 грн., податкове повідомлення – рішення № 0001322342/0/23-121 від 16.05.08 р., згідно якого товариству було визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 601458 грн. та податкове повідомлення – рішення № 000022344/0/23-121 від 16.05.08 р., згідно якого Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування на 785816,75 грн. Підставою для визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість стало те, що основною діяльністю позивача є реалізація кузовів легкових автомобілів, імпортованих з-за кордону. Реалізація кузовів легкових автомобілів здійснювалася фізичним особам, які не є платниками податку на прибуток. Реалізація товару особам, які не є платниками податку на прибуток прирівнюється до реалізації товарів пов’язаним особам, що дає підстави застосовувати звичайні ціни при визначенні податкових зобов’язань по податку на прибуток підприємств. Згідно пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Також в даному випадку податок на додану вартість нарахований на реалізовані кузови фізичним особам менший за податок на додану вартість сплачений при митному оформленні, що суперечить п. 4.1 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Згідно п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Тому відповідач вважає, що ціна імпортованого товару з метою обчислення податку на додану вартість регулюється нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та митного законодавства і встановлюється у розмірі договірної контрактної вартості, але не менше митної вартості з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов’язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включається в ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Таким чином відповідач вважає, що при реалізації імпортованих кузовів на митній території України сплачений податок на додану вартість не повинен бути менший за сплачений податок на додану вартість митним органам при імпорті товарів.

Безпідставними вважає відповідач і висновки позивача про те, що податковий орган внаслідок протиправної бездіяльності зумисне не проводить документальну перевірку податкових декларацій за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року та травень 2008 року. Даний висновок відповідач спростовує наступним: що стосується не проведення документальної перевірки податкових декларацій за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, то дані декларації були предметом дослідження при проведенні перевірки за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року, про що складено акт від 07 травня 2008 року за № 555/23-100/33982652. Що стосується перевірки декларацій за періоди: січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року та травень 2008 року – згідно наказу № 437 від 24.07.08 р. ДПІ у м. Рівне повинна була провести позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Л.Д.- Кар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р по 30.06.08 р. Актом про незнайдення платника податків від 29.08.08 р. посадовими особами ДПІ у м. Рівне зафіксовано факт, що товариство з обмеженою відповідальністю за юридичною адресою не знаходиться, його місцезнаходження невідоме. В зв’язку з чим подано позовну заяву до Рівненського окружного адміністративного суду про застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій по рахунках.  За наведених обставин, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 – Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області – позов не визнав. Представник відповідача пояснив суду, що органи державного казначейства здійснюють відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування коштів на рахунки платника податків за наявності письмового висновку органів державної податкової служби. За вказаними у позовній заяві деклараціями та сумами висновку ДПІ у м. Рівне про відшкодування податку на додану вартість позивачу до казначейства не надходило, а тому і не було підстав проводити перерахування коштів на рахунок товариства. Що стосується відшкодування судових витрат, то згідно відповідних роз’яснень Міністерства фінансів України дані витрати повинні відшкодовуватись за рахунок коштів, виділених на утримання суб’єкта владних повноважень – сторони у справі. У Державному бюджеті України відповідних витрат не передбачено. В задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Д.-Кар» є платником податку на додану вартість. За підсумками кожного податкового періоду (вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень, квітень, травень 2008 року) позивачем було подано до ДПІ у м. Рівне податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (додаток №3 до декларацій) та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Датами отримання податковим органом вказаних документів від ТОВ «Л.Д.-Кар» є 8.10.2007р. (реєстровий №114013), 16.11.2007р. (реєстровий №129939), 18.12.2007р. (реєстровий №137812), 21.01.2008р. (реєстровий №160313), 19.02.2008р. (реєстровий №6672), 20.03.2008р. реєстровий №15084), 21.04.2008р. (реєстровий №35277), 16.05.2008р. (реєстровий №48035) та 19.06.2008р. (реєстровий №53814), про що свідчать присвоєні на підставі договорів про забезпечення електронного документообігу платника податків з Державною податковою інспекцією засобами телекомунікаційного зв’язку вказані реєстрові номери. Крім того, Позивачем надавалися для податкового органу копії вантажно-митних декларацій, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а також копії платіжних документів, підтвердженням чого є листи товариства на адресу ДПІ у м. Рівне вих. .№1/10 від 31.10.2007р., вих. №1/11 від 29.11.2007р., вих. №1/12 від 28.12.2007р., вих. №1/02 від 01.02.2008р., вих. .№3/02’від 29.02.2008р., вих. №1/04 від 01.04.2008р., вих. №2/04 від 30.04.2008р., вих. №1/06 від 02.06.2008р., вих. №1/07 від 03.07.2008р. (з відмітками про їх отримання). У рядку 25 та 25.1. наведених декларацій та у відповідних заявах про повернення сум бюджетного відшкодування Позивачем було зазначено, що бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок ТОВ «Л.Д.-Кар» підлягають наступні суми податку на додану вартість: 54000грн. за вересень 2007р., 90000грн. за жовтень 2007р., 99000грн. за листопад 2007р., 99000грн. за грудень 2007р., 99000грн. за січень 2008р., 25000грн. за лютий 2008р., 99000грн. за березень 2008р., 90000грн. за квітень 2008р., 99000грн. за травень 2008р. в загальному відшкодуванню на поточний рахунок ТОВ «Л.Д.-Кар» за вказаними податковими деклараціями підлягає 754000,00грн. Дані обставини підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказані періоди з додатками (т. 1 а.с. 6-48); супровідними листами про направлення відповідачу 1 первинних документів для проведення перевірки (т. 1 а.с. 51-55, 57); договором між позивачем та ДПІ у м. Рівне про забезпечення електронного документообігу від 08 січня 2008 року з додатками до нього (т. 1 а.с. 61-68).

Статтею 19 Конституції України, частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" визначено порядок сплати податку на додану вартість до бюджету та його відшкодування з бюджету. Підпунктом 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 даного закону встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Дії платника податку в даному випадку регламентовані підпунктом 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 цього Закону, де передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. 

Дії відповідачів в цьому випадку визначені підпунктами 7.7.5. та 7.7.6. пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону.  Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

   Наведеними вище доказами підтверджено ту обставину, що позивач здійснив всі необхідні дії для вирішення питання сплати чи відшкодування ПДВ, подавши відповідні декларації з додатками.

З врахуванням строків подання позивачем декларацій з податку на додану вартість, ДПІ у м. Рівне повинна була здійснити перевірку заявлених ТзОВ «Л.Д.-Кар» до відшкодування сум податку на додану вартість у такі строки: дані податкової декларації з ПДВ за вересень 2007р., отримана податковим органом 18.10.2007р. (реєстровий №114013), слід було перевірити в строк до 18.11.2007р.; дані податкової декларації з ПДВ за жовтень 2007р., отримана податковим органом 16.11.2007р. (реєстровий №129939), слід було перевірити в строк до 17.12.2007р.; дані податкової декларації з ПДВ за листопад 2007р., отримана податковим органом 18.12.2007р. (реєстровий №137812), слід було перевірити в строк до 18.01.2008р.; дані податкової декларації з ПДВ за грудень 2007р., отримана податковим органом 21.01.2008р. (реєстровий №160313), слід було перевірити в строк до 21.02.2008р.; дані податкової декларації з ПДВ за січень 2008р., отримана податковим органом 19.02.2008р. (реєстровий №6672), слід було перевірити в строк до 21.03.2008р.; дані податкової декларації з ПДВ за лютий 2008р., отримана податковим органом 20.03.2008р. (реєстровий №15084), слід було перевірити в строк до 20.04.2008р.; дані податкової декларації з ПДВ за березень 2008р., отримана податковим органом 21.04.2008р. (реєстровий №35277), слід було перевірити в строк до 22.05.2008р.; дані податкової декларації з ПДВ за квітень 2008р., отримана податковим органом 16.05.2008р. (реєстровий №48035), слід було перевірити в строк до 16.06.2008р.; дані податкової декларації з ПДВ за травень 2008р., отримана податковим органом 19.06.2008р. (реєстровий №53814), слід було перевірити в строк до 20.07.2008р. Відповідно, у п'ятиденний термін після закінчення перевірки відповідач 1 повинен був надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Однак, у встановлені законодавством строки ДПІ у м. Рівне не було проведено камеральну перевірку заявлених позивачем даних або позапланову документальну перевірку для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, а також не надано висновку для органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає до відшкодування. 31 жовтня 2007 року та 02 червня 2008 року позивач звертався до відповідача 1 із заявами про проведення камеральних перевірок на предмет відшкодування податку на додану вартість, однак ДПІ у м. Рівне дані заяви залишені без реагування (т. 1 а.с. 49, 56). За таких обставин, суд вважає, що ДПІ у м. Рівне допустила протиправну бездіяльність, яка полягає у не проведенні у встановлений підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 30-денний строк документальних невиїзних перевірок заявлених ТзОВ «Л.Д.-Кар» до відшкодування сум податку на додану вартість за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року та травень 2008 року. Протиправною в даному випадку є також бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Рівне по ненаданню в установлений строк Головному управлінню Державного казначейства України у Рівненській області, а саме Управлінню Державного казначейства України у місті Рівне, висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету для ТОВ «Л.Д.-Кар» на розрахунковий рахунок за періоди: вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року.

Згідно Порядку відшкодування податку на додану вартість в редакції наказу  Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 21.05.2001 року № 200/86 бюджетна заборгованість з податку на додану вартість - суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених термінів, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків. Тому обґрунтованою є і вимога позивача стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д. Кар» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 754000,00грн. (сімсот п’ятдесят чотири тисячі гривень), з якої 54000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007р., 90000грн. бюджетне відшкодування з податку на подану вартість за жовтень 2007р., 99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007р., 99000грн бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008р.,  99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008р., 90000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008р. 99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008р., шляхом перерахування вказаних сум з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ТОВ «Л.Д.-Кар» №2600701002456 в ВАТ «Кредобанк» в м. Рівне, МФО 333670.

Заперечення відповідачів проти позову судом відхиляються, оскільки не підтверджені відповідними доказами та не доведені у судовому засіданні. Згідно статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В заперечення позовних вимог відповідач – ДПІ у м. Рівне вказує на те, що ним проведено  виїзну документальну перевірку позивача за період з 01 квітня по 31 грудня 2007 року. З акту перевірки (т. 3 а.с. 46-110) вбачається, що відповідачем 1 проведено планову документальну виїзну перевірку позивача на предмет дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року. Ця перевірка проведена не у відповідності до виконання вимог підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Доказів тому, що ДПІ у м. Рівне було проведено за вказані у позовній заяві періоди перевірку позивача саме у порядку, встановленому для проведення бюджетного відшкодування ПДВ, відповідачами не надано, як не надано і висновків про відшкодування податку на додану вартість. Такими доказами можуть бути лише акти (довідки) камеральних або позапланових перевірок, проведених відповідно до підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Безпідставними є також посилання відповідача 1 на те, що він не може виконати наказ №437 від 24.07.2008 року про проведення позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року, так як товариство не знаходиться за своєю юридичною адресою. Як було встановлено судом, дані останньої спірної декларації за травень 2008 року ДПІ у м. Рівне повинна була перевірити до 20 липня 2007 року. Рішення ж про проведення позапланової перевірки і всі дії для проведення перевірки відповідачем 1 було прийнято вже після цієї дати. Дані інших декларацій за 2008 рік відповідач 1 повинен був перевірити ще раніше.

Не заслуговують на увагу та відхиляються судом і доводи відповідача 1 про те, що позивачем було занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість та завищено бюджетне відшкодування ПДВ. Податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2008 року, на підставі яких ДПІ у м. Рівне прийшла до такого висновку визнані нечинними постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2008 року (т. 1 а.с. 58-60, т. 3 а.с. 126-128). Цими ж судовими рішеннями встановлено, що позивач правомірно здійснив розрахунок сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у 2007 році по операціях купівлі-продажу кузовів автомашин. Згідно частини 1 статті 72 КАС України зазначені обставини не підлягають доказуванню при вирішенні судом цієї справи. Крім того, у судове засідання позивач надав у підтвердження сум, зазначених в спірних податкових деклараціях, належні та допустимі докази, які досліджені судом: копії вантажно-митних декларацій, фактур з серпня 2007 року по червень 2008 року ( т.1 а.с. 74-203); копії накладних та податкових накладних з серпня 2007 року по червень 2008 року (т.1 а.с. 204-250, т.2 а.с. 1-113); копії договорів та актів приймання-передачі кузовів автомашин (т.2 а.с. 114-249, т.3 а.с. 1-24); докази здійснення перевезення кузовів на територію України та докази їх декларування і розмитнення у встановленому порядку (т.3 а.с. 176-208).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати в сумі 1700 грн. (т.1 а.с.1) судом присуджуються на користь позивача з Державного бюджету. При цьому суд відхиляє доводи відповідача 2 про присудження таких витрат за рахунок коштів, передбачених на утримання відповідача – суб’єкта владних повноважень, оскільки частиною 1 статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.            

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д.-Кар» задоволити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Рівне по не проведенню в установлений Законом України «Про податок на додану вартість» строк документальних невиїзних (камеральних) перевірок заявлених ТОВ «Л.Д.-Кар» в кожній з податкових декларацій даних, а саме: за вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року та травень 2008 року.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Рівне по ненаданню в установлений строк Головному управлінню Державного казначейства України у Рівненській області, а саме Управлінню Державного казначейства України у місті Рівне, висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету для ТОВ «Л.Д.-Кар» на розрахунковий рахунок за період вересень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д. Кар» бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 754000,00грн. (сімсот п’ятдесят чотири тисячі гривень), з яких: 54000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007р., 90000грн. бюджетне відшкодування з податку на подану вартість за жовтень 2007р., 99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2007р., 99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007р.,  99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008р., 25000грн бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2008р.,  99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008р., 90000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008р. 99000грн. бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2008р., шляхом перерахування вказаних сум з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок ТОВ «Л.Д.-Кар» №2600701002456 в ВАТ «Кредобанк» в м. Рівне, МФО 333670.

5. Присудити з Державного бюджету на користь ТОВ «Л.Д.-Кар» (рахунок №2600701002456 в ВАТ «Кредобанк» в м. Рівне, МФО 333670) судові витрати в сумі 1700грн. 

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

7. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 30 січня 2009 року.

Головуючий:                                                          В.М.Шарапа