Постанова № 5081208, 12.02.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-4980/08/1770

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

12 лютого  2009 року           12 год. 35 хв.м. Рівне

            Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Король О.В. та сторін, які беруть участь у справі:  

позивача:  представник Данилюк І.Г.

відповідача: представники Савчин О.І., Ковальчук П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Острозький завод мінеральної води» до Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.10.2008 року №0000732300/0,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.10.2008 року №0000732300/0. У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги. Пояснила суду, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань правових відносин позивача з ТзОВ «Новотрейд» по придбанню товарів (преформ і кришок до преформ) та відображенню у податковому обліку сум ПДВ від вартості придбаних товарів за березень 2008р., про що складений акт від 30.09.2008р. На підставі акту перевірки було прийнято відповідачем оспорене рішення, яке представник позивача вважає безпідставним. Вказує на те, що у податковому повідомленні-рішенні зазначено про порушення підприємством підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого зменшена сума податкового кредиту і донарахований податок на додану вартість на суму 50 762 грн., застосовані фінансові санкції в сумі 25 381 грн. Усього нараховано 76 143 грн.

Позивач зазначає про відсутність порушень та заперечує заниження ПДВ за березень 2008 року, виходячи з наступного. Нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 забороняє включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підприємство стверджує, що купівля преформ і кришок до преформ здійснена для виробництва та продажу мінеральної води «Острозька». Придбані преформи і кришки до преформ використані у межах господарської діяльності в оподатковуваних ПДВ операціях. Усі податкові накладні заповнені без порушень, є в наявності та були представлені до перевірки. Це, на думку позивача,  відповідач підтверджує у Довідці від 12.09.2008р. та Акті від 30.09.2008р.

Отже, відсутні правові підставі для твердження відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2008 року на суму 50 762,03 грн. та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав. Представники відповідача у судовому засіданні пояснили суду, що проведеною невиїзною перевіркою позивача встановлено порушення ним вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було зменшено суму податкового кредиту і донарахований податок на додану вартість на суму 50 762 грн., застосовані фінансові санкції в сумі 25 381 грн. Усього нараховано 76 143 грн. Порушення виразились в тому, що підприємство віднесло до податкового кредиту ПДВ за угодами по поставці продавцем ТОВ «Новотрейд» на адресу товариства  преформ ПЕТФ та кришок для закупорювання пляшок ПЕТФ. В свою чаргу ТОВ «Новотрейд» закуповувало дані кришки у ПП «Весна», яке не мало адміністративно-господарських можливостей для поставки товарів. Відповідач вважає, що оскільки ПП «Весна» порушувало свої податкові зобов’язання, приписи господарського та цивільного законодавства, угоди цього підприємства з ТОВ «Новотрейд» мають протиправний характер і є нікчемними. Тому позивач необґрунтовано включив до податкового кредиту ПДВ в сумі 50762,03 грн. за березень 2008 року від операцій з ТОВ «Новотрейд», чим завищив податковий кредит на цю суму. Відповідач вважає, що прийняте ним рішення про застосування фінансових санкцій ґрунтується на вимогах чинного законодавства про оподаткування, в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що з 29 по 30 вересня 2008 року Здоблунівською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Острозький завод мінеральної води» з питань правових відносин з ТОВ «Новотрейд» по придбанню товарів за березень 2008 року. На підставі акту перевірки Здолбунівською ОДПІ 09 жовтня 2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000732300/0, яким позивачу визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 50762 грн. основного платежу та 25381 грн. фінансових санкцій. Дані обставини стверджені актом перевірки від 30 вересня 2008 року №350/23-00379376, оспореним рішенням (а.с. 7-52).

Висновок відповідача в акті перевірки та в судовому засіданні про порушення позивачем вимог податкового законодавства грунтується на матеріалах зустрічної перевірки постачальників позивача. Завищення податкового кредиту по ПДВ податковий орган визначив у результаті дослідження операцій купівлі-продажу між ТзОВ «Острозький завод мінеральної води» та ТзОВ «Новотрейд», ТзОВ «Новотрейд» та ПП «Весна», з яких вважає, що ПП «Весна» ухилилось від сплати податків. Тому на думку відповідача ТзОВ «Острозький завод мінеральної води» не має права на податковий кредит по ПДВ, що сплачений в ціні придбаного товару, який використаний позивачем в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, оскільки постачальник постачальника (друга ланка у ланцюгу поставок) виявився недобросовісним платником податків, так званою «податковою ямою».

Між тим такий висновок не ґрунтується на вимогах чинного законодавства про оподаткування. Підпунктами 7.4.1. та 7.4.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що чинним законодавством передбачені лише такі випадки неможливості відображення податкового кредиту з ПДВ:  коли придбані матеріали не плануються до використання у господарській діяльності підприємства; коли матеріали плануються до використання в неоподатковуваних ПДВ операціях; у разі відсутності належним чином заповнених податкових накладних, що виписані постачальником-платником ПДВ. У судовому засіданні відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не довів жодну із зазначених обставин.

 Дослідженими судом доказами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Новотрейд» 04 січня 2008 року укладено договір №ЛФ 45 ПР/08 на поставку преформ ПЕТФ та кришок для закупорювання пляшок ПЕТФ. На підставі цього договору позивач отримував продукцію і в березні 2008 року. Фактичне виконання умов договору підтверджено дослідженими судом копіями накладних на прийняття-передачу преформ, податкових накладних, копіями прибуткових ордерів, копіями карток складського обліку матеріалів, копіями матеріального звіту і оборотної відомості за березень 2008 року. Ці документи складського обліку свідчать про фактичне отримання матеріально відповідальною особою, працівником ТзОВ «Острозький завод мінеральної води», відповідної кількості преформ від ТзОВ «Новотрейд». Картка рахунку за березень 2008р., як регістр синтетичного та аналітичного обліку, дозволяє простежити фактичне виконання зобов’язань по договору поставки №45 ПР/08 від 04.01.2008р. У Акті про результати невиїзної документальної перевірки позивача від 30.09.2008р. та Довідці про результати невиїзної документальної перевірки від 12.09.2008р., що складені відповідачем, вказано  про фактичне отримання преформ на суму 304 572,17 грн., в т.ч. ПДВ – 50 762,03 грн.

У зв’язку з тим, що придбання преформ документально підтверджено у тому числі і даними складського та бухгалтерського обліку, преформи використані позивачем у власній господарській діяльності, в оподаткованих ПДВ операціях, усі документи складені згідно вимог законодавства, то суд приходить до висновку про правомірність відображення податкового кредиту з ПДВ ТзОВ «Острозький завод мінеральної води».

У акті перевірки відповідач також зазначає про те, що позивач відніс до податкового кредиту ПДВ на підставі нікчемних угод, при цьому посилається на ч.1 ст.203, ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України, з врахуванням вимог статей 207 та 208 Господарського кодексу України. Однак знову ж, в порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, відповідач не довів ці обставини. Зокрема він не зазначає у чому саме зміст договору  поставки №45 ПР/08 від 04.01.2008р., укладеному між ТзОВ «Острозький завод мінеральної води» та ТзОВ «Новотрейд», суперечить моральним засадам суспільства, вимоги якого закону порушує даний договір, які підстави є вважати його нікчемним.     

Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 67 Конституції вказано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Всупереч вищенаведеним нормам Основного Закону України податкова служба по суті встановила солідарну відповідальність за сплату податків.  Закон «Про податок на додану вартість» не встановлює обов’язку покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо  постачальник, а тим більше третя особа, не сплатить в бюджет суму ПДВ, отриману у ціні проданого товару. Отримана (нарахована) сума ПДВ, визначена за базою оподаткування, є податковим зобов’язанням продавця і саме продавець повинен сплатити податок до бюджету. Всупереч законодавству відповідач переклав такий обов’язок на третю особу та встановив подвійне оподаткування одних і тих самих господарських операцій: один раз сума ПДВ сплачена покупцем в ціні придбаних преформ, а другий раз ця ж сума має сплачуватися покупцем до бюджету у відповідності до спірного податкового повідомлення-рішення, що суперечить діючим в Україні принципам побудови та призначення системи оподаткування. Відтак, відповідати за свої дії повинна та особа, яка не виконала обов’язку щодо сплати податків, а не особа, яка навіть не мала з нею будь-яких господарських відносин. Також слід зазначити про те, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні» органам державної податкової служби на надано право здійснювати правову оцінку господарських відносин між суб’єктами господарювання.

За наведених обставин оспорене рішення прийняте відповідачем всупереч вимог чинного законодавства про оподаткування та наданих для перевірки документів бухгалтерського і податкового обліку, а тому воно є нечинним.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України судові витрати слід присудити на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.         Позов задоволити.

2.         Податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об’єднаної державної податкової інспекції від 09 жовтня 2008 року №0000732300/0 визнати нечинним.

3.         Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Острозький завод мінеральної води» з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судових витрат.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Постанова складена в повному обсязі 17 лютого 2009 року.

Головуючий:                                                     В.М.Шарапа