Ухвала суду № 50810356, 04.06.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4537/14

Головуючий у 1 інстанції Пономаренко В.Д.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП- 6

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кварталової А.М.,

суддів Фальчука В.П., Таварткіладзе О.М.,

при секретарі Швець В.Ф.,

за участю: позивача ОСОБА_1, голови Великомихайлівської селищної ради ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області про визнання права власності на самочинне будівництво, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 січня 2014 року,-

встановила:

12.04.2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області про визнання права власності на самочинне будівництво.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1, посилався на те, що для покращення житлових умов він у 2005 році розпочав будівництво нового житлового будинку на земельній ділянці, на яку було видано рішення Великомихайлівської селищної ради № 221-IV від 18.01.2005р. щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га у власність під забудову нового житлового будинку.

Враховуючи відсутність необхідних для будівництва коштів, повязану зі складною фінансовою ситуацією, будівництво житлового будинку затягнулося на довгі роки. Будівництво житлового будинку загальною площею 109,67 кв.м. було практично завершено в 2012 році.

Відповідно до підписаного акту технічного обстеження фактичних меж від 03.09.2012р., розташування самочинно збудованого житлового будинку ніяким чином не порушує права сусідів (суміжних землекористувачів та землевласників).

З моменту початку будівництва практично повністю змінилося законодавство щодо норм і правил будівництва, введення в експлуатацію жилих будинків та визнання права власності.

З початку 2012 року ОСОБА_1 почав збирати необхідні документи для узаконення своєї будівлі. Але зібраних документів було недостатньо для введення в експлуатацію житлового будинку.

На сьогоднішній день є факт самочинного будівництва на земельній ділянці площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: вул. Садова, 20, смт. Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області, і неможливість визнати на нього право власності в державних організаціях на імя ОСОБА_1

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, визнати за ним, ОСОБА_1, право власності на житловий будинок (самочинне будівництво) № 20 по вул. Садова, смт. Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області.

Зобовязати реєстраційну службу по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області зареєструвати самочинний житловий будинок, який розташований в дворі № 20 по вул. Садова, смт. Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 15.11.2012р. було визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння ОСОБА_3 (померлого батька позивача) в порядку спадкування, але земельна ділянка не успадковувалася, та згідно з чинним законодавством для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка) у встановленому законом порядку не надавалася відповідно до вимог ст.ст. 12,79, 81, 118, 121, 125 Земельного кодексу України та ст.ст.25, 50 Закону України «Про землеустрій».

Також, ОСОБА_1 самочинно побудував житловий будинок за вказаною адресою, до експлуатації його не прийняв, відповідно до вимог за ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 23,24 Закону України «Про планування і забудову територій".

19.04.2013р. ОСОБА_1 звернувся з заявою до Великомихайлівської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка) площею - 0,12 га на що отримав відповідне рішення № 676-УІ від 16.05.2013р. Рішення Великомихайлівської селищної ради щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відсутнє. Рішення Великомихайлівської селищної ради від 16.05.2013р. на розробку проекту із землеустрою не є документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку за ст. 125 Земельного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 січня 2014р. в позові позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 січня 2014р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилався на те, що він зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана земельна ділянка належала його батькові ОСОБА_3, якому земельна ділянка була виділена у користування для забудови, а будинок та всі споруди на цій ділянці належали батькові. У 2004 році батько помер, позивач проживав у вказаному будинку, фактично отримав спадщину. У 2012р. він подав позов до суду про визнання права власності у порядку спадкування і рішенням суду від 15 листопада 2012р. за ним визнано право власності. 07.02.2013р. рішенням Великомихайлівської селищної ради йому було надано у приватну власність земельну ділянку, на якій знаходиться вказане домоволодіння. У 2005 році він подав заяву до Великомихайлівської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: вул. Садова, 20, смт. Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області під забудову житлового будинку та отримав дозвіл на розробку проекту із землеустрою.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. При цьому посилався на те, що він побудував будинок сам, проектну документацію на будівництво не отримував, на теперішній час будинок не прийнято в експлуатацію. Житловий будинок ним збудовано без відповідних дозволів, оскільки це було викликано вкрай поганими житловими умовами для його родини.

Голова Великомихайлівської селищної ради - ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилалась на те, що зазначений житловий будинок за вказаною адресою до експлуатації не приймався, земельна ділянка під його будівництво в установленому законом порядку не надавалася, був наданий лише дозвіл на розробку проекту із землеустрою.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що житловий будинок за адресою: вул. Садова, 20, смт. Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області є самочинним будівництвом, документи, які б підтверджували прийняття зазначеного обєкту нерухомості до експлуатації та виділення земельної ділянки під його будівництво, в установленому законом порядку не приймались органами місцевого самоврядування. В матеріалах справи відсутня узгоджена, в установленому порядку, проектна документація на проведення будівництва спірного обєкту нерухомості та дозвіл на його будівництво.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив спірні правовідносини та закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що згідно рішення Великомихайлівської селищної ради № 120 від 30.12.1997р. ОСОБА_3Ф.( батько позивача) передано безоплатно у власність, земельна ділянка для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства по вул. Садовій №20, загальною площею 0,12 га (а.с. 19-20).

ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: вул. Садова, 20, смт. Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області на підставі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 15 листопада 2012р. в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 (а.с.4).

Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво обєкта нерухомості (житлового будинку), розташованого в дворі будинку № 20 по вул. Садова, смт. Велика Михайлівка, Великомихайлівського району, Одеської області.

Зазначений обєкт нерухомості за вказаною адресою до експлуатації не приймався, земельна ділянка під його будівництво, в установленому законом порядку не надавалася, документи, які б підтверджували прийняття зазначеного обєкту нерухомості до експлуатації та виділення земельної ділянки під його будівництво, в матеріалах справи відсутні.

Згідно акту обстеження, проведеного 30 грудня 2013р. комісією Великомихайлівської селищної ради, на земельної ділянці по вул. Садова, 20, смт. Велика Михайлівка розташований старий житловий будинок. Право власності на дану будівлю зареєстровано за ОСОБА_1, після смерті батька. На цієї земельній ділянці розташований самовільно збудований новий житловий будинок, площею 90 кв.м. Крім того, в акті зазначено, що ОСОБА_4 є матірю ОСОБА_1, яка проживає окремо по вул. Садова № 22 в смт. Велика Михайлівка, власником даного житлового будинку є ОСОБА_1М.(а.с.94 ).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Великомихайлівської селищної ради №221-1У від 18.01.2005р. , №676- У1 від 16.05.2013р., ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: вул. Садова, 20, смт. Велика Михайлівка. В рішенні зазначено, що ОСОБА_1 повинен укласти із землевпорядною організацією договір на виконання землевпорядних робіт щодо виготовлення проекту землеустрою. Проект після погодження, в установленому законом порядку необхідно подати на розгляд сесії до Великомихайлівської селищної ради(а.с.14).

Між тим, ОСОБА_1 не виготовив проектну документацію щодо права власності на дану земельну ділянку, не зареєстрував право власності на земельну ділянку згідно з чинним законодавством в реєстраційній службі по Великомихайлівському району у Великомихайлівському міжрайонному управлінні юстиції в Одеській області (а.с.8,14).

За положеннями ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За змістом пп.1 п. «б» ч.1 ст.31 Закону України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до ч.2 чт.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, ст. 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 цієї статті), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Тому звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво може мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

У пункті 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6(надалі Постанова), роз'яснено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Виходячи з наведених норм матеріального права, суд правильно дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що збудований житловий будинок за вищевказаною адресою є самовільним будівництвом і підстави, визначені законом про можливість визнання права власності на таке будівництво, відсутні.

Позивач не звертався до компетентних органів з питання отримання дозволу на будівництво, також не розроблявся проект будівництва на вищевказаний житловий будинок.

До компетентного органу щодо прийняття до експлуатації збудованого житлового будинку позивач не звертався, відмову з цього приводу не отримував.

У порушення вищевказаних вимог, позивач не надав декларацію про готовність обєкту до експлуатації.

Крім того, позивач не отримував дозволу на будівництво, а також йому не виділялась земельна ділянка під вже збудований житловий будинок.

Позивачем не було надано правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій збудовано самочинний житловий будинок, не надано проект землеустрою, в якому було б зазначено, що збудований житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, яка була йому відведена рішенням Великомихайлівської селищної ради.

Згідно ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як обєкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою, свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Наведене свідчить про те, що право власності позивач на самочинно збудоване нерухоме майно не підлягає захисту судом, оскільки за загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Будівельні роботи житлового будинку проводилися без належного дозволу та без належно затвердженого проекту на будівництво зі всіма відповідними державними службами. Позивач не отримав дозвіл державної інспекції з архітектурно - будівельного контролю на початок будівельних робіт, не виготов в установленому законом порядку необхідні документи для будівництва.

Право власника на забудову, як зазначено у частині третій статті 375 ЦК України, здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

У справі відсутні висновки державних органів ( відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо) з питань відповідності будівництва проектної документації, державним стандартам, нормам і правилам, місцевим правилам забудови населених пунктів.

Сам по собі той факт, що прибудови та споруди будувалися коли був живий батько позивача, який помер у 2004р., не є підставою для задоволення позову, тому що ці споруди не були узаконенні в належному порядку.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів, чи проведено самочинне будівництво позивачем з дотриманням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних норм, чи не було істотного відхилення від проекту, яке б суперечило суспільним інтересам; як здійснене будівництво узгоджується з місцевими правилами забудови, громадськими і приватними інтересами на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок, а також не встановлено чи дійсно визнання прав власності на це спірне побудоване нерухоме майно не порушує права інших осіб.

Також, всупереч вимогам п.10 вищевказаної Постанови пленуму, суд першої інстанції обмежився залученням до участі у справі лише власника земельної ділянки - Великомихайлівську селищну раду Великомихайлівського району Одеської області, не залучив до участі у справі відповідну інспекцію державного архітектурно будівельного контролю для надання висновків на виконання її повноважень, чим порушив норми процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.

Підстав для ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209,303,307 ч.1п.1,308,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 31 січня 2014 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7