Ухвала суду № 50806229, 17.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3975/14-ц 17.09.2015 17.09.2015 17.09.2015

Справа №490/3975/15-ц

Провадження № 22ц/784/2151/15 Суддя першої інстанції Батченко О.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Мурлигіної О.Я., Прокопчук Л.М.,

при секретарі Свіщуку О.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2015 року за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвої Інни Миколаївни (надалі - приватний нотаріус Матвєєва І.М.), публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - Банк), товариства з додатковою відповідальністю будівельна фірма «Житлобуд Ніко» (надалі - фірма «Житлобуд - Ніко»), державної реєстраційної служби речових прав на нерухоме майно Миколаївського міського управління юстиції ( надалі - реєстраційна служба) про визнання договору іпотеки частково недійсним та покладення зобов'язання щодо припинення обтяжень нерухомого майна -

В С Т А Н О В И Л А:

25 березня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який уточнила в подальшому, до приватного нотаріуса Матвєєвої І.М., Банку, фірми «Житлобуд - Ніко», реєстраційної служби про визнання договору іпотеки недійсним в частині передачі майнових прав та покладення зобов'язання щодо припинення обтяжень нерухомого майна.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 28 грудня 2005 року між нею та закритим акціонерним товариством будівельна фірма «Житлобуд - Ніко» (надалі - ЗАТ БФ «Житлобуд - Ніко»), правонаступником якого є товариства з додатковою відповідальністю будівельна фірма «Житлобуд Ніко», було укладено договір про пайову участь у будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов договору вона внесла грошові кошти в сумі 380 419,20 грн. Після введення житлового будинку в експлуатацію вона оформила технічний паспорт на квартиру та 31 січня 2014 року отримала свідоцтво на право власності. Після оформлення вказаних документів вона звернулась до реєстраційної служби з запитом про надання витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З отриманого витягу їй стало відомо, що АДРЕСА_1 обтяжена іпотекою, де іпотекодавець ЗАТ БФ «Житлобуд - Ніко»), а іпотекодержатель - відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(надалі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль).

Як на її думку, договір іпотеки суперечить вимогам чинного законодавства з тих підстав, що на момент укладення спірного договору майнові права на об'єкт незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила визнати договір іпотеки від 10 грудня 2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЗАТ БФ «Житлобуд - Ніко», посвідчений приватним нотаріусом Матвєєвою І.М. 10 грудня 2007 року за реєстровим № 1178, недійсним. Зобов'язати реєстраційну службу та приватного нотаріуса Матвєєву І.М. зняти (припинити) запис про обтяження - заборону на нерухоме майно та зняти запис про іпотеку на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 10 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЗАТ БФ «Житлобуд - Ніко», посвідчений приватним нотаріусом Матвєєвою І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1178 недійсним в частині передачі майнових прав на АДРЕСА_1.

Зобов'язано реєстраційну службу та приватного нотаріуса Матвєєву І.М. зняти (припинити) запис про обтяження - заборону на нерухоме майно (майнових прав на нерухоме майно), номер запису 4516166 та зняти (припинити) запис про іпотеку, номер запису 4516021, на АДРЕСА_1, які були накладені при посвідченні договору іпотеки ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЗАТ БФ «Житлобуд - Ніко» від 10 грудня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1178 приватним нотаріусом Матвєєвою І.М. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а саме стверджуючи, що зазначений позов повинен бути розглянутий господарським судом Миколаївської області в рамках провадження господарської справи про банкрутство фірми «Житлобуд - Ніко».

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 грудня 2005 року між ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко" та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладений договір на участь у пайовому будівництві, відповідно якого пайовик ОСОБА_3 зобов'язалась на умовах участі в пайовому будівництві житлового будинку для придбання квартири перерахувати на розрахунковий рахунок забудовника грошові кошти, рівні 100% вартості двокімнатної квартири № 1 на першому поверсі першої секції, загальною площею 95 кв.м. у сумі 380 419 грн. 20 коп., а ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко" зобов'язалося за рахунок своїх матеріально-технічних, оборотних і притягнутих коштів побудувати дев'яти поверховий 108 квартирний житловий будинок за адресою: пр. Героїв Сталінграду, 13-з, мкр."Соляні-2" і передати пайовику обумовлену договором квартиру (а.с. 26-28).

Названий договір набрав чинності і сторони перешли до його виконання.

Зі свідоцтва про право власності, виданого 31 січня 2014 року державною реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції та технічного паспорту на квартиру, вбачається, що свої зобов'язання за договором на участь у пайовому будівництві житлового будинку сторони виконали у повному обсязі, внаслідок чого за позивачкою зареєстроване право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 99,1 кв. м. (а.с. 8-10, 14)

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 обтяжена іпотекою, де іпотекодавцем вказано ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко", а іпотекодержателем - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», номер запису про іпотеку: 4516021, дата державної реєстрації іпотеки: 14 грудня 2007 року, реєстраційний № 6225805, реєстратор: приватний нотаріус Матвєєва І.М. Після реєстрації права власності на вказану квартиру запис про обтяження був перенесений за № 4516166, підстава внесення - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 10525638 від 31 січня 2014 року, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, відомості про реєстрацію до 1 січня 2013 року - Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 11-12).

10 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль" та ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко" укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Матвєєвою І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1178, відповідно умов якого на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/01-02/07-094 від 6 грудня 2007 року на суму 15 000 000 грн. ЗАТ БФ "Житлобуд-Ніко" передало заставодержателю майнові права, зокрема на незакінчену будівництвом двокімнатну квартиру № 1, загальною площею 98,0 кв.м., що знаходиться на першому поверсі першого під'їзду та будується за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-25).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення спірного договору майнові права на об'єкти незавершеного будівництва не могли бути предметом іпотеки, а тому, в оспорюваній позивачем частині договір іпотеки слід визнати недійсним і покласти на приватного нотаріуса обов'язок зняти заборону на відчуження зазначеного об'єкту нерухомості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Цивільні права та обов'язки виникають із договору, яким визнається домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зміст якого, відповідно до статей 203-204, 215, 626 ЦК України, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; він вчинений у формі, встановленій законом, особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за їх вільного волевиявлення і відповідно до їх внутрішньої волі і спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання при укладенні правочину вимог визначених законом робить договір (правочин) нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність (у повному обсязі або окремої його частини) за судовим рішенням.

При цьому, правом пред'явлення позову про визнання договору недійсним відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України наділені сторони за договором, а також інші заінтересовані особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

У статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) указаний вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором, зокрема: предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї, як на окремий об'єкт нерухомості, чи приєднання її до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї, як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття «іпотека майнових прав» і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі були відсутні.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до Закону України «Про іпотеку».

Отже, з аналізу наведених правових норм колегія судів дійшла висновку, що 10 грудня 2007 року під час укладення спірного договору іпотеки були порушені положення статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку» (у редакції станом на 10 грудня 2007 р.), оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки, у зв'язку з чим спірний договір в частині нерухомого майна позивачки суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним і зняв заборону відчуження нерухомого майна.

Доводи апеляційної скарги про порушення суду першої інстанції правил юрисдикції розгляду спору з огляду на положення ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», то вони не можуть братися до уваги, оскільки ґрунтуються на тлумаченні на власний розсуд заявником чинного процесуального законодавства.

Самі по собі обставини визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за постановою Господарського суду Миколаївської області від 05 червня 2014 року фірми «Житлобуд-Ніко» не є підставою для звернення позивачки з позовом до господарського суду, оскільки вона не є ні учасником оспорюваного договору іпотеки, ні учасником процедури банкрутства.

За такого, реалізація гарантованого Конституцією України права позивачки на судовий захист, можливо лише в порядку цивільного судочинства. Більш того, провадження по даній справі порушено 3 квітня 2014 року, тобто до порушення питання про банкрутство.

Посилання Банку на постанову Верховного Суду України у господарській справі від 17 лютого 2014 року за позовом фірми «Житлобуд-Ніко» до акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання зазначеного договору іпотеки недійсним та судові рішення по цій справі різних судових інстанцій не можуть бути взяті до уваги з огляду на те, що будівельній організації було відмовлено у позові тільки з підстав спливу позовної давності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно з'ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, що надали сторони, а тому підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для скасування рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді