Ухвала суду № 50800948, 14.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м. Київ К/9991/40818/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012

у справі № 2а-1870/7806/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛТ ГРУП"

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення - рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області №0000362311 від 29.04.2011.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов?язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2011 № 112/23-2/33322173.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.1 ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ГЛТ Груп» при придбанні товарів, послуг, що призвело до незаконного формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками за період квітень 2010 року всього на суму 924404 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 №0000362311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1155505 грн., в тому числі: 924404 грн. основний платіж, 231101 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Такі висновки податкового органу зроблені через розбіжності, виявлені за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовґязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів позивача на рівні ДПА України в періоді, що перевірявся.

А також порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.191 ч.5, ст.205 ч.2, ст.212 ч.3 КК України, відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 засновників ТОВ «ВАККО».

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ВАККО» (продавець) та позивачем укладено договір купівлі-продажу № ВК-0421/1, за яким продавець зобов?язався продати покупцеві товари тваринного походження, в кількості, номенклатурі та на суму відповідно до видаткових накладних, за ціною узгодженою на момент відвантаження товарів. На виконання договору видані видаткові та податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту.

На думку відповідача, зазначені угоди мають ознаки нікчемності, у зв?язку з не веденням господарської діяльності ТОВ «ВАККО», а також наявності ознак фіктивності останнього, у зв?язку з чим не створюють для позивача правових наслідків.

Однак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак, доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 кримінальну справ порушену відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ «ВАККО», ТОВ «Скап Холдінгс» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України закрито за відсутністю складу злочину.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрованим в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, доказів нездійснення, передбачених договорами, поставок не надано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун